ІІІ. Закон попиту й пропозиції. Ринкова ціна.

Термін “попит” в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу, яку суб’єкт здатний оплатити. Із такого визначення випливає, що попит на той чи інший товар (послугу) залежить від ціни. Збільшення ціни на будь-який товар зумовить зменшення величини попиту на нього, а зменшення ціни сприятиме підвищенню попиту.

Цей зворотний причинно-наслідковий зв’язок між ціною товару і величиною попиту є законом попиту.

Суть цього закону полягає у тому, що чим вища ціна товару, тим менша величина попиту і навпаки, чим нижча ціна, тим більша величина попиту.

Закон попиту виявляється через економічну поведінку споживача, який готовий купити більше товару за нижчою ціною:

1) дохід споживача завжди обмежений;

2) кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення, ніж попередня;

3) ефект доходу (зниження ціни на споживчі товари рівнозначне зростанню доходу);

4) ефект заміщення (замінити споживання дорожчих товарів дешевшими).

Розрізняють індивідуальний (попит окремого споживача) та ринковий (сума індивідуальних попитів, які пред’являються кожним споживачем при різних цінах) попит.

Найважливішим чинником, що визначає обсяг попиту, є ціна. Але діють і нецінові чинники попиту:

1) кількість покупців;

2) доходи споживачів;

3) очікування споживачів на зростання цін у майбутньому;

4) ціни на супутні товари (зростання цін на олію скорочує на неї попит, а зростає попит на маргарин);

5) місткість ринку;

6) кліматичні умови.

Далі розглянемо сутність пропозиції.

Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть запропонувати на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Сталий причинно-наслідковий зв’язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.

Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

Із визначення випливає прямий зв’язок між ціною і пропозицією. Пропозиція, як і попит набуває форми не тільки індивідуальної, а й ринкової пропозиції.

На пропозицію впливає не лише ціна, а й нецінові фактори:

1) технологічний прогрес;

2) зміна цін на ресурси;

3) зміна цін на споріднені товари;

4) зміни у бюджетно-податковій політиці;

5) очікування підприємців (оптимістичні чи песимістичні).

Отже, ми розглянули вплив ціни та нецінових чинників на попит і пропозицію, але різні товари неоднаково чутливі до змін у цінах та нецінових чинниках.

Здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни, що відбулися в іншій економічній змінній, називають еластичністю. Кількісно еластичність вимірюється показником, який називають коефіцієнтом еластичності.

Коефіцієнт еластичності – це міра реагування однієї змінної на зміни іншої, виражена як відношення процентних змін. Іншими словами, коефіцієнт еластичності – це відношення відсоткової зміни однієї величини до відсоткової зміни іншої. Розрізняють еластичність попиту за ціною, за доходами і перехресну еластичність.

Еластичність попиту – ступінь зміни попиту на певну продукцію під впливом зміни ціни на неї.

Еластичність пропозиції – це чутливість пропозиції до змін, що відбуваються в ціні товару, який підприємець готовий поставити на ринок.

Для прикладу привернемо увагу курсантів до еластичності попиту за ціною. Якщо зміна ціни на 1 % викликає зміну обсягу попиту, що перевищує 1 %, то це свідчить про наявність еластичного попиту. Якщо зміна ціни на 1% зумовлює меншу зміну обсягу попиту, то має місце нееластичний попит. Для еластичного попиту зменшення ціни на 1 % викликає значне зростання попиту (продажу), тому доходи від продажу зростають.

Для нееластичного попиту зменшення ціни на 1 % спричиняє зростання попиту менше, ніж на 1 %, тому загальний дохід від продажу зменшується.

На цінову еластичність попиту впливають такі фактори:

1) значимість товару для споживача;

2) наявність і доступність взаємозамінних товарів (товари – субститути);

3) значимість взаємодоповнюючих товарів (товарів-комплементів) у загальній структурі споживання;

4) фактор часу.

Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити, називають ринковою рівновагою.

Іншими словами, ринкова рівновага має місце тоді, коли попит і пропозиція за певної ціни є урівноваженими. Ціна рівноваги – не просто ціна, в якій урівноважуються закупівлі й продажі. Ця рівність має місце завжди, адже не можна купити більше, ніж можуть продати, і навпаки, продати більше, ніж можуть купити.

Ціна рівноваги означає, що покупці зорієнтовані продовжувати здійснювати закупівлю товарів у тих обсягах, у яких виробники погоджуються продовжувати постачати їх на ринок.

Курсанти розуміють, що інтереси покупців і продавців протилежні, але порозуміння між ними досягається шляхом формування ринкових цін, які є фактичною ціною, що встановлюється відповідно до попиту і пропозиції.

Ринкова ціна не може опускатися нижче граничної мінімальної, по якій продавці готові продавати. Вона веде до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, що відтворює стимули економічних суб’єктів (і виробляти, і купувати). Утворюється ціна рівноваги, визначення якої ми дали вище.

Якщо вся система цін виявляється у стані рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку, але це скоріше теоретична абстракція, бо в реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і дуже швидко порушується.

Слід дати визначення поняттю ціни. Є кілька визначень:

1) ціна – це грошове вираження вартості товару;

2) ціна – це кількість грошей, яку покупець платить, а продавець одержує.

Але це підходить в умовах рівноваги між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Саме тому потрібно дати більш універсальне визначення ціни.

Ціна – це ринкова вартість товару, виражена в грошах; кількість грошей, що сплачується за одиницю товару.

В радянські часи ціни залежали переважно від “команд зверху”, ігнорували попит і пропозицію, тобто вони не були вільними.

Ринкова економіка об’єктивно вимагає впровадження вільних цін, тобто цін, які встановлюються не державою, а виникають об’єктивно на ринку в умовах вільної конкуренції з урахуванням справжньої вартості товару, співвідношення попиту і пропозиції на нього. Отже, перехід до вільних цін передбачає створення умов для конкуренції.

На величину ціни впливають ряд факторів, які зумовлені станом ринкових відносин. Виділимо основні фактори:

1) вартісні фактори;

2) фактори співвідношення попиту і пропозиції;

3) психологічні фактори;

4) вплив ринку на ціни.

1. Ціна залежить від вартості товару, а саме: збільшення вартості призводить до збільшення ціни і навпаки. Величина вартості змінюється прямо пропорційно кількості часу, витраченого на виробництво товару і обернено пропорційно до продуктивності праці.

Основні фактори зростання продуктивності праці є одночасно факторами зниження цін:

а) технічна оснащеність праці (НТП);

б) культурно-технічний рівень, кваліфікація працівників;

в) поліпшення організації виробництва і праці;

г) зростання матеріальної заінтересованості.

2. Співвідношення попиту і пропозиції змінюється постійно:

а) фактори, що знижують попит населення на товари, а ціни підвищують (зростання кількості безробітних, скорочення виробництва продукції, збільшення кількості грошової маси – інфляція);

б) фактори, що збільшують попит на товари і знижують ціни (зростання виробництва, безкоштовно надання матеріальних благ за рахунок суспільних фондів споживання, поліпшення якості товарів без збільшення витрат, вміла організація реклами);

в) фактори, що зменшують попит і ціни (моральне старіння окремих товарів, насичення попиту на цей товар).

3. На ціну товару впливають не лише економічні фактори, а й психологічні:

а) частина споживачів сприймають ціну як показник якості товару, а тому підвищення ціни призводить не до зменшення, а до збільшення попиту;

б) на товари відомої товарної марки встановлюють так звані престижні надбавки на ціну, які перевищують вартість товару;

в) ціни оголошують непарними числами, що підвищує попит (замість 300 грн. встановлюють ціну 297 грн., що підвищує попит).

4. Ціни залежать від типу та особливостей ринку:

а) в умовах ринку чистої конкуренції ціна повністю залежить від співвідношення попиту і пропозиції (продавець не може ні підвищувати, ні знижувати ціни);

б) в умовах ринку монополістичної конкуренції існує багато варіантів цін на товари однієї споживної вартості (продавець впливає на ціни, а покупець має широкий вибір товарів, готовий платити за товари за різними цінами);

в) в умовах олігополістичного ринку, коли існує невелика кількість продавців, ціна товару в основному залежить від дій конкурентів, можливість збільшення або зменшення цін обмежена.

Саме на ці фактори, що впливають на ціну товару, слід звернути увагу курсантів в процесі їх самостійної роботи.

Функції ціни:

1) облікова, яка полягає в тому, що вона є засобом обліку суспільно необхідної, а отже й корисної праці;

2) розподільча, яка реалізується в процесі внутрі- та міжгалузевої конкуренції;

3) стимулююча, яка полягає в тиску ринкових цін на підприємців через механізм конкуренції на впровадження нової техніки, досконаліших форм і методів організації виробництва.

Ці функції втілюються в основних видах цін, до розгляду яких і перейдемо.

Існують різні критерії поділу цін, а звідси існують такі види цін:

1) за формою власності ціни поділяються на:

а) державні (переважали в колишньому СРСР) – встановлювали їх спеціальні державні органи;

б) кооперативні – також були одержавлені;

в) індивідуальні – на колгоспних ринках;

2) за розмірами купівлі – продажу товарів ціни поділяються на:

а) біржові – це ціни на товари, що реалізуються у порядку біржової торгівлі;

б) внутрішньофірменні трансфертні (прямі)– це ціни, які застосовують при обміні товарами і послугами в межах міжнародних монополій (виробнича кооперація всередині монополії);

в) роздрібні ціни – це ціни, за якими населення купує товари в магазинах і підприємствах громадського харчування:

3) за способом формування ціни поділяються на:

а) конкурентні ціни – встановлюються для завоювання лідерства на ринку (свідомо нижчі);

б) монопольні ціни – встановлюють монополісти на вищому рівні, ніж ціни виробництва (монопольно високі і монопольно низькі);

в) регульовані ціни – встановлення їх є компетенцією держави (і є нерегульовані;

4) існують також і територіальні ціни:

а) поясні ціни – диференціація цін за поясами, які включають певні регіони (ціна на кавуни на півдні України нижча, ніж на півночі);

б) національні ціни – ціни кожної країни залежно від структури виробництва, національної вартості (ціни на цитрусові в Італії, де їх вирощують, нижчі, ніж в Україні, де вони лише імпортована продукція);

в) світові ціни – це експортна ціна основних постачальників товару та імпортна ціна в країнах ввезення цього товару.

5) слід звернути увагу курсантів також на ціни різного призначення:

а) пільгові ціни – для стимулювання продажу окремих товарів;

б) ціна пропозиції – заздалегідь визначена продавцем;

в) прейскурантні ціни – встановлюють виробники, виходячи з витрат, очікуваного прибутку і умов реалізації товару на ринку.

Таким чином, ми розглянули основні положення запропонованої теми.

Питання для роздуму, самоперевірки та повторення

1. У чому полягає сутність попиту і пропозиції в ринковій системі?

2. У чому полягає сутність концепції еластичності?

3. Назвіть чинники еластичності попиту і пропозиції?

4. Чому товарне виробництво й товарно-грошові відносини є найпрогресивнішою з відомих людству форм господарювання?

5. За яких умов продукт праці стає товаром?

6. У чому полягає суть споживної вартості?

7. Покажіть відмінність між економічними категоріями «вартість» та «величина вартості».