ІІ. Суть і функції грошей. Грошові системи.

Далі курсанти повинні зосередити свою увагу на з’ясуванні суті і функцій грошей, грошових систем. Якщо коротко визначити, то гроші – це товар, який є загальним еквівалентом для всіх інших товарів.

Слід також використати визначення П.Самуельсона, що гроші – це штучна соціальна умовність, яка є засобом збереження вартості і на цій основі використовується як посередник обміну товарів і послуг. Це найважливіші вихідні ознаки грошей, без яких гроші існувати не можуть. Звучить парадоксально, але гроші визнають, тому що вони визнані. Поняття “гроші” здається для всіх зрозумілим, але в економічній науці – це одна з найскладніших проблем, а точніше - бич економічної професії.

Сутність грошей виявляється в єдності трьох їхніх вла­стивостей.

Основні властивості грошей:

· Гроші виконують роль загального еквівалента, своєрідно­го " економічного метра", за допомогою якого решта това­рів вимірюють свою вартість.

· Гроші набувають загальну споживну вартість, яка полягає у їхній здатності обмінюватися на всі інші товари, тобто вони мають абсолютну ліквідність.

· Гроші виражають певні економічні відносини, які вини­кають між товаровиробниками з приводу обміну продук­тами праці через ринок.

Отже, гроші — це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Сучасні західні економісти визначають сутність грошей, виходячи з їхніх функцій. Вони стверджують, що грошима може бути все визначене людьми за гроші, що виконує їхні функції. Так, К.Р. Макконнелл і С.Л. Брю вважають, що " гроші — це те, що вважають грошима" або " все, що вико­нує функції грошей, і є грошима". Дж. Хікс розуміє гроші як " те, що використовується як гроші " й т. ін.

Функції грошей – це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.

Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій гро­шей: міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів, засобу платежу, світових грошей.

Зупинимося на основних функціях:

1) засіб обігу – гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг;

Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і паперових грошей.

Монета — зливок грошового металу певної ваги, форми, проби та номіналу, узаконений державою як засіб обігу.

Оскільки гроші виконують функцію засобу обігу миттє­во, як тимчасовий посередник в обміні товарів, то в цій функції їх можна замінити грошима, які не мають вартості, тобто паперовими.

Паперові гроші — це знаки, символи, представники пов­ноцінних (золотих) грошей в обігу, що наділені державною владою примусовим курсом обігу. Паперові гроші не ма­ють власної вартості, оскільки затрати на виготовлення їх незначні.

Функція грошей засіб обігу завжди поєднуєть­ся з функцією міра вартості. Тільки в єдності вони забезпечують абстрактну визначеність категорії грошей. Це зумовлено тим, що мінова вартість товару набуває загально­го визначення тільки в результаті обміну товару на гроші.

2) міра вартості – полягає у здат­ності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни. Вартість товарів виражається у грошах, за їх допомогою порівнюються вартості різних товарів.

Функція грошей як міри вартості реалізується через масштаб цін.

Масштаб цін — це певна вагова кількість дорогоцін­ного металу, яка законодавчо встановлюється державою як грошова одиниця країни та використовується для виміру товарних цін.

У кожній країні грошова одиниця має власну назву — долар, франк, марка, фунт стерлінгів, йєна, гривня, карбова­нець та ін. Через масштаб цін ціни товарів встановлюють­ся не за ваговою кількістю золота, а в національних грошо­вих одиницях.

З середини XX ст. відповідно до рекомендацій МВФ краї­ни світу не проводять фіксації офіційного (золотого) масш­табу цін.

3) функція платежу – полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'я­зань між суб'єктами економічних відносин.

Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу при продажу товару в кредит, так і поза ним (заробітна плата, сплата податків, орендна і квартирна плата, повер­нення позик тощо).

На основі цієї функції виникли кредитні гроші — век­сель, банкнота, чек.

4) засіб нагромадження – гроші вилучаються з обігу і перетворюються в скарб. Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній " плоті".

5) функція світових грошей – полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'я­заних з розрахунками за зовнішньоторговельні опе­рації, наданням кредитів та іншими угодами.

Золото було загальним міжнародним платіжним засобом, воно не породжувало інфляції (крім періоду воєн, коли була емісія паперових грошей). У ІІ половині ХХ ст. як міжнародний платіжний і купівельний засіб використовують національні гроші (або валюти окремих країн), а в ХХІ ст. і колективні валюти – євро.

Види грошей:

· товарні гроші;

· металеві гроші;

· паперові гроші;

· кредитні гроші;

· електронні гроші.

Кредитні гроші – це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником.

Електронні гроші – це банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ (магнітні носії платіжної інформації).

Далі курсанти повинні перейти до розгляду грошової системи. Спочатку вияснимо, що таке грошова система.

Грошова система – це форма організації грошового обігу, що склалась в певній країні історично і закріплена національним законодавством.

Слід виділити елементи грошової системи:

1) грошова одиниці;

2) масштаб цін (це вагова кількість металу, яка прийнята за грошову одиницю);

3) види грошових знаків;

4) порядок випуску (емітування) та регулювання грошей.

Курсанти повинні запам’ятати, що існують грошові системи двох типів:

1) металевого обігу (всі функції грошей);

2) паперово-кредитного грошового обігу (кредитні гроші).

А також курсанти повинні звернути увагу, що розрізняють національну та світову валютні системи. Доречно буде підкреслити, що металеві системи бувають:

а) біметалевими – за золотом і сріблом законодавчо закріплена роль загального еквівалента;

б) монометалевими – лише один метал служить загальним еквівалентом (золото або срібло).

В ІІ половині ХІХ ст. в більшості країн світу утвердилась система золотого монометалізму. Уперше золотий монометалізм було запроваджено в Англії (1816 р.), у Франції його введено в 1876 – 1878 рр., у Росії – в 1897 р. Золотомонетний стандарт у повному обсязі проіснував до Першої світової війни.