IV. Інфляція, її суть, ознаки та типи.

І, нарешті, перейдемо до розгляду суті, типів, ознак, причин інфляції та способів її регулювання.

Інфляція – це складний процес, який проявляється в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення на шкоду більшості населення.

Інфляція – це процес підвищення загального рівня цін в країні.

Це явище відоме ще з ІV – ІІІ ст. до н.е., коли грошовим товаром у світі стає срібло. З ХVІ до останньої третини ХІХ ст. інфляція виникала лише під час війн та повоєнної розрухи. На рубежі ХІХ – ХХ ст. інфляція набула постійного та загального характеру майже в усіх розвинутих країнах.

З’ясуємо, які ж були її причини:

1) монополістичні тенденції в економіці;

2) крах золотого стандарту;

3) надмірне зростання державного дефіциту і державного боргу;

4) підвищення цін;

5) диспропорції в народному господарстві;

6) кризові явища в валютно-фінансовій системі.

Деякі з цих причин пояснюють інфляцію і в Україні (як і в інших країнах колишнього СРСР). Але крім них тут спрацьовують і інші причини:

1) тотальне одержавлення економіки (державна економіка);

2) глибока деформація основних пропорцій народного господарства (насамперед співвідношення між групою “А” і групою “Б”);

3) надмірна мілітаризація економіки;

4) монополізація економіки;

5) необдумана політика лібералізації цін;

6) дотація державною нерентабельних підприємств, колгоспів;

7) руйнування старої грошово-кредитної і фінансової системи;

8) запізніле формування нової;

9) надмірний податковий прес;

10) популістські постанови Верховної Ради у 1992 - 1993 рр.;

11) наявність маси посередників між виробниками і споживачами;

12) зростання цін на імпортні товари та послуги;

13) доларизація економіки;

14) структурні світові кризи.

Потрібно також виділити три види інфляції:

1) “повзуча” – щорічне зростання цін до 5 % за рік;

2) “галопуюча” – щорічне зростання цін на 10 % і більше;

3) “гіперінфляція” – ціни зростають щоденно на 1 – 2 %.

В Україні у 1993 р. ціни зростали щомісяця на 170 %, що свідчило про супергіперінфляцію.

Деструктивні наслідки інфляції полягають у наступному:

1) розбалансування економічної рівноваги;

2) перелив капіталу з сфери виробництва у сферу обігу;

3) зниження реальних доходів населення; посилення спекуляції, тіньового бізнесу;

4) криза державних фінансів;

5) натуралізація обміну;

6) послаблення зовнішньоекономічних позицій країни;

7) загострення соціальних конфліктів.

Далі розглянемо три методи стабілізації грошового обігу:

1) нуліфікація – знецінені грошові знаки анулюються (при супергіперінфляції);

2) ревалоризація – повернення попередньої купівельної сили грошовим знакам шляхом вилучення зайвих грошей (при незначній інфляції);

3) девальвація – зниження обмінного курсу (ціни) однієї країни до грошової одиниці іншої (протилежна ревальвації).

Курсанти повинні також ознайомитись і з світовим досвідом країн ринкової економіки щодо двох способів регулювання інфляційного процесу:

1) кейнсіанський – розширення впливу держави на економіку, підвищення її регулюючої ролі в кредитно-відсотковій політиці;

2) монетаристський – самоусунення держави з економічного життя, відмова від дотацій на соціальні потреби.

Економіка України не може прямо запозичити ці методи, але окремі елементи варто використати (відсотки за кредит, регулювання зайнятості, валютний та грошовий обіг).

Отже, саме такі основні положення цієї теми повинні засвоїти курсанти.

Питання для роздуму, самоперевірки та повторення

1. Проаналізуйте основні функції грошей.

2. Дайте характеристику структури грошової системи.

3. Які існують основні закони грошового обігу?

4. Що таке інфляція і в чому ХХ ст. вона стала хронічною?

5. Розкрийте основні риси та основні функції закону вартості.

6. У чому полягає зміст вислову: «Золото – не гроші, гроші – не капітал, вони стають такими за певних умов»?

7. Як застосовується механізм реалізації законів грошового обігу на практиці?