І. Ринкове господарство як невід’ємна складова товарного виробництва

Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використан­ня різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінан­сово-кредитних механізмів.

Є два сектори економіки: ринковий і неринковий (бю­джетний).

РИНКОВИЙ СЕКТОР. Ринок — економічна система, що працює заради прибутку. Хто виробляє, що виробля­ється, скільки виробляється, вирішує зиск.

Це самовідтворювальний сектор економіки.

Працює на задоволення економічного інтересу. Ринковий сектор сам заробляє і сам на свій ризик витрачає.

БЮДЖЕТНИЙ СЕКТОР. Виробляє необхідні для су­спільства товари і послуги, але головна мета для нього — не прибуток, а задоволення по­треб через виробництво су­спільних благ.

Не запрограмований на само­окупність та самофінансування і тому потребує існування ринкового сектору. Працює на гроші, виділені з бюджету.

Витрачає кошти суворо за цільовим призначенням.

Співвідношення між ринковим і бюджетним сектора­ми зумовлюється сукупністю факторів, притаманних лише тій чи іншій країні. Воно змінюється на різних етапах ево­люції економічної системи.

Зміна домінанти одного із секторів призводить до якіс­них зрушень суспільного устрою, зачіпає долю системи і впливає на переважну більшість суб'єктів економіки.

Ринок — невід'ємний атрибут товарного господарства. Він забезпечує рух товарів і грошей (Т—Г—Т та Г—Т—Г). Через ринок здійснюється переважна більшість економічних процесів. Це специфічна форма економічних взаємовідносин, що пов'язує між собою різних господарюючих суб'єктів.

Ринок є об’єктивною категорією. Поняття “ринок” має тлумачення як в вузькому, так і в широкому розумінні.

В вузькому розумінні під терміном “ринок” розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. В широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу, комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.

Ринок існує 6 тис. років. Він є організаційною формою існування товарного виробництва.

Причини появи ринку відомі курсантам ще з середньої школи, але нагадаємо їх:

1) наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства;

2) розвиток суспільного поділу праці, поява незалежних господарств;

3) перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну;

4) перехід до товарообміну.

Основними законами, що його регулюють, є: закон попиту, закон пропозиції, закон конкуренції. закон граничної корисності, закон грошового обігу тощо.