ІІІ. Антимонопольне законодавство. Демонополізація сучасної України.

І, нарешті, зупинимося на антимонопольному законодавстві та демонополізації економіки сучасної України.

Існуванню конкуренції загрожує монополія. Її загроза полягає в тому, що там, де панують монополісти, зникає вільна конкуренція, тобто припиняється суспільний вплив на виробництво. Монополісти одержують можливість маніпулювати цінами для власної вигоди і на шкоду суспільству.

Захист конкуренції є компетенцією держави. Вона здійснює антимонопольну діяльність. В чому її суть?

Антимонопольна діяльність – це комплекс заходів, розроблених і впроваджених у ряді країн світу, які спрямовані на обмеження діяльності монополій, а також створення законодавства.

Антимонопольне законодавство – це нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження, припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції.

Перші антимонопольні закони були прийняті наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в США, Канаді, Австралії, де досить інтенсивно відбувалася монополізація.

Існують американська, європейська, японська системи антимонопольного права.

Американська система бере свій початок від закону Шермана (1890 р.), який потім доповнювався (1914 р., 1936 р., 1950 р.), і залишається єдиним антитрестовським законом США, що забороняє не лише різні форми монополій, а й саму спробу монополізувати торгівлю. Але Верховний суд США прийшов до висновку, що панівне становище корпорації у виробництві та її великий розмір не можуть самі по собі розглядатись як монополізація.

Європейська та японська системи антимонопольного права забороняють не саму монополію, а лише її зловживання владою. А тому основною формою державного контролю є система реєстрації картельних угод у спеціальних органах.

Для розширення свого кругозору курсанти повинні звернути увагу на той факт, що монополією у Німеччині вважається компанія, яка зосередила у себе 1/3 обігу, в Японії – понад 50 % в одній компанії, а в двох – 75 % і більше, тобто в різних країнах різні показники. Антимонопольне законодавство поширюється на всі види товарного виробництва і комерційної діяльності.

Для розвитку конкуренції та захисту прав споживачів від монополістичної діяльності господарських суб’єктів законодавством впроваджується обмеження свободи їхньої комерційної діяльності. Воно встановлює форми попередження, відповідальність і компенсації на випадок заборонених дій. Контроль за розвитком конкуренції здійснюють антимонопольні органи (комітети).

Курсанти повинні звернути увагу на основні функції цих органів:

1) розробка заходів з розвитку конкуренції;

2) аналіз стану ринків і конкуренції на них;

3) експертиза нормативних актів щодо функціонування ринків;

4) підготовка пропозицій щодо удосконалення антимонопольного законодавства.

При антимонопольних органах можуть бути створені спеціальні ради з питань монополізму і конкуренції.

В Україні також був прийнятий Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (березень 1992 р.), який був спрямований на демонополізацію економіки, фінансову, матеріально-технічну, інформаційну, консультативну підтримку тих підприємств, які сприяють розвиткові конкуренції.

Згідно з цим законом монопольним вважається становище, коли частка підприємства перевищує 35 %. Він передбачає контроль за створенням, реорганізацією фірм з метою запобігання виникненню монопольних ситуацій, штрафи підприємців і посадових осіб, відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем та несумлінною конкуренцією. Антимонопольний комітет України та його територіальні управління приймають рішення про примусовий поділ монопольних утворень, дають дозвіл на утворення нових економічних об’єднань.

На розвиток вищезгаданого закону був прийнятий ще один Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” (червень 1996 р.), згідно з яким караються всі дії підприємця, які спрямовані на створення перешкод для доступу на ринок іншим.

Зрозуміло, що одного лише законодавства замало. Важливе значення має забезпечення сприятливого економічного середовища. Для цього необхідно здійснити демонополізацію економіки України, тобто трансформацію одержавленої власності в різноманітні її форми. На цьому шляху слід здійснити роздержавлення і приватизацію.

Роздержавлення – це комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, скорочення державного сектора і утворення багатоукладної економіки, посилення процесів саморегулювання економіки.

Приватизація – це перетворення державної, колективної власності на приватну.

Роздержавлення і приватизація ставлять за мету створити багатоукладну соціально-орієнтовану ринкову економіку. Вони сприяють подоланню державного монополізму і створенню конкурентного середовища, а в кінцевому результаті поряд з іншими кроками забезпечать поступальний розвиток економічної системи України.

Отже, саме на такі світоглядні положення повинні звернути увагу курсанти при підготовці до вказаних питань плану з даної теми.

Питання для роздуму, самоперевірки та повторення

1. Обгрунтуйте, чому поява монополій об’єктивно неминуча.

2. Які існують основні форми монополій і чим вони різняться між собою?

3. Розкрийте позитивні і негативні сторони існування монополій.

4. У чому полягає сутність конкуренції та закону конкуренції?

5. У чому полягає основна відмінність між європей ською та американською системами антимонопольної діяльності держави?