Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Сучасна медична етика і деонтологія
Основою сучасної етики і біоетики залишаються принципи Гіппократа, але в останні десятиріччя етика Гіппократа піддається суворій критиці. Головні недоліки: - Суб’єктивізм лікаря щодо визначення користі для хворого; - Вузьке розуміння цієї користі тільки як відсутність певної патології; - Заборона на інформування непрофесіоналів; - Відсутність думок про права пацієнта; - Корпоративність лікарської спільноти; - Відсутність необхідності інформування пацієнта про стан його здоров’я; - Патерналістське розуміння відносин „лікар-пацієнт”.
ВМА (Всесвітня медична асоціація – 1947р.) почала свою діяльність із прийняття Женевської декларації (1948 р.), яка стала гарантом незалежності медичної професії від політичних режимів і ідеологій.
„Вступаючи в спілку лікаря урочисто присягаю - присвятити своє життя службі на благо людини; - з повагою і вдячністю ставитись до моїх вчителів; - сумлінно і гідно виконувати свій професійний обов’язок; - турбуватись передусім про стан здоров’я пацієнта; - зберігати довірені мені таємниці навіть після смерті пацієнта; - усіма доступними мені засобами стверджувати чесні і шляхетні традиції лікаря; - ставитись до моїх колег як до братів і сестер; - не дозволяти обставинам, які пов’язані з віком, станом здоров’я, віросповіданням, расовою належністю, статтю, національністю, політичними переконаннями, сексуальною орієнтацією або соціальним станом перешкоджати виконанню мого обов’язку перед пацієнтом. - Не зважаючи ні на що стверджувати людське життя із самого його початку як найвищу цінність і не використовувати знання лікаря всупереч законам гуманності.
Цю урочисту присягу Я приймаю добровільно і обіцяю з честю дотримуватись її”. В сучасній медичній документації матеріал систематизований таким чином: 1. робити кваліфіковану допомогу тим, хто її потребує; 2. робити допомогу з почуттям жалю і поваги до людської гідності; 3. зберігати лікарську таємницю крім випадків, вказаних в законі (епілепсія для ДАІ); 4. не шкодити; 5. бути чесним, викривати тих, хто прибігає до обману; 6. удосконалювати свої знання; 7. не проводити досліджень на людях, включаючи і ув’язнених Принципи автономії і благодіяння Професійна автономія – право лікаря призначати лікування без втручань інших осіб. Благодіяння – право робити допомогу іншим у разі потреби. На соціальному рівні – розподіл матеріальних ресурсів. Приступність – право пацієнта отримати допомогу. Справедливість – право отримати медичну допомогу вільну від упереджень і фаворитизму. Взаємовідносини „лікар-хворий” „Віра в лікаря – найцінніше лікування”, - Вотчалл. Маймонід: „Дай мені Боже бачити в тій людині, яка до мене приходить лише хворого”. Основні моделі: - Інформаційна (безпристрастний лікар – незалежний пацієнт); - Інтерпретаційна (переконуючий лікар-радник); - Дорадча (довіра і взаємна вигода); - Патерналістська (обмеження участі пацієнта).
Основу повинна складати довіра. Вона складається з 4 компонентів: підтримка, розуміння, повага, співчуття.
Лекція 50
Підтримка – прагнення лікаря бути корисним для хворого, повне розкриття його ресурсів. Розуміння хворого – підгрунтя довіри. Повага – визнання хворого як особистості, серйозності його тривоги. Співчуття – вміння поставити себе на місце хворого. Лангерт: „Є хворі, яким не можна допомогти, але немає хворих, яким не можна нашкодити”. Лікар та медичний колектив - взаємоповага; - порозуміння; - вимогливість.
Це зафіксовано в „Клятві Гіппократа”, Женевській декларації. Колегіальність = співробітництво + єдність + довіра + взаємоповага. Відношення лікаря до себе „В лікарському мистецтві немає лікарів, які закінчили свою науку”, - Мудров. - вимогливе ставлення до себе; - рішучість, мужність, чесність, охайність; - постійне навчання.
Лікар і суспільство - вузька спеціалізація; - дегуманізація.
Ельштейн (головний терапевт Естонії) виділив наступні проблеми медицини: - відсутність чітких планів розвитку охорони здоров’я; - зростає розрив між профілактичною і клінічною медициною і прогресує відхід від принципів профілактики неінфекційних хвороб; - не формується система страхової медицини; - ломання старих принципів охорони здоров’я (Диспансеризація) при відсутності альтернативи; - спроба впровадження нових форм роботи (сімейна медицина) без врахування особливостей країни; - недооцінка науки; - комерціалізація медицини.
Особливості: - погана соціальна захищеність; - розшарування суспільства; - зменшення звертань до лікарів; - велика вартість лікування; - зміна умов життя і роботи лікарів: низькі умови життя, низька розвиненість приватної практики; - відсутність проф. спілок;
Особливості пацієнта: - Зросла освіченість; - Низька культура; - Переоцінка своїх знань; - Визнання профілактики на словах і ігнорування на ділі; - Схильність до самолікування; - Загострений інтерес до ненаукових методів діагностики і лікування внаслідок відсутності психотерапевтичних практик.
Особливості лікаря: - відхід від класичних методів діагностики; - виражений економічний підхід до лікування; - зростання дегуманізації в медицині в умовах вузької спеціалізації; - небажання вникати в умови життя хворого.
Для формування лікаря необхідні: - лікарські знання; - вміння; - етичний і деонтологічний стиль мислення і поведінки.
|