Характеристика видів спілкування. Засоби спілкування.

Залежно від ознак, що є основою для класифікації, спілкування має ряд різновидів.

Так, міжособистісне спілкування передбачає спілкування всіх суб'єктів спілкування - окремих людей; особистісно-групове - спілкування одного суб'єкта, яким постає окрема особистість, з іншим - групою людей; між групове.

Безпосереднє спілкування - коли суб'єкти спілкуються віч-на-віч; опосередковане - особи використовують певні допоміжні об'єкти - телефон, Інтернет, листи, інших людей.

Короткочасне спілкування, коли один акт спілкування триває не більше двох годин; довготривале - тривалість одного акту спілкування складає більше двох годин; завершене, незавершене

Зміст спілкування реалізується за допомогою певних засобів, головним з яких є мова. Мовні (вербальні) засоби доповнюються невербальними: жести, міміка, пантоміміка та ін. Вербальна комунікація. Спілкування як жива безпосередня комунікація суб'єктів закономірно виявляє емоції тих, хто спілкується, утворюючи невербальний аспект обміну інформацією. Невербальна комунікація. Це особлива мова - " мова почуттів". Вона - продукт суспільного розвитку людей, що значно посилює змістовий ефект вербальної комунікації, а за певних обставин може її замінювати. Відомо, наприклад, що мовчання іноді буває красномовнішим, ніж слова, а обмінюючись поглядами, люди можуть збагнути зміст інформації, який не вкладається в адекватні категорії вербального висловлюв.(категорії: візуальні-кінесика, міміка, шкірні реакції; акуст, тактильні; за лабунською: фонаційні, кінетичні, граф)

32. Спілкування як обмін інформацією. Існує дуже багато засобів передавання інформації по спілкуванню. До них належать мовл, паузи в мовленні, якість голосу, тональність, жести, міміка, пантоміміка, сміх, контакт очей у візуальному спілкуванні та ін. їх поділяють на дві групи — вербальні й невербальні. Вербальна комунікації. Одним із основних засобів людського спілкування є мова — система словесних знаків, які використ як форма існування, засіб засвоєння і передавання суспільно-історичного досвіду людства.Володіючи мовою, люди обмінюються думками, розуміють одне одного і взаємодіють. Як засіб нагромадження і передавання суспільного досвіду мова виникла в процесі праці ще в період становлення людини. Нині завдяки мові люди мають змогу обмінюватися найрізноманітнішими думками й опановувати досвід.Мовл. — вербальна комунікація, засобом якої є слова.Мовл. буває зовнішнє(усне: діалог, монолог; й писемне) і внутрішнє.Внутрішнє мовл є механізмом мовного мислення. Невербальна комунікація. До невербальних засобів комунікації належать зовнішність людини, міміка, жести, сміх, сльози, обмін поглядами, шкірно-м'язовий контакт, обмін предметами, фотографіями, малюнками та ін. Ці знакові системи доповнюють, а іноді й замінюють слова. Фізіономічна маска — основний вираз обличчя, який формується протягом життя під впливом думок, що переважають, почуттів, ставлень. Одяг нерідко є свідченням професійної належності. Динамічний аспект спілкування виявляється в міміці та жестах. Міміка — динамічний вираз обличчя в певний момент спілкування. Жест — соціально сформований рух, що передає певний психічний стан. Уже маленька дитина за допомогою жестів виражає свої потреби, бажання і ставлення. Жести бувають комунікативними (замінюють мовлення у спілкув, привіт рукою); жестами підкреслення (супроводжують мовлення і посилюють його вплив); модальними (палець вверх).Міміка і жести розвиваються як суспільні засоби комунікації, хоча деякі елементи є природженими.

33. Спілкування як взаємодія. Спілкування — це не тільки обмін інформацією, знаками, а й організація спільних дій. Воно завжди припускає досягнення деякого результату. Таким результатом звичайно є зміна поведінки і діяльності інших людей.Спілкування виступає як міжособистісна взаємодія, або інтеракція (віт inter — між і action — дія), тобто як сукупність зв'язків і взаємовпливів людей, що складаються в їхній спільній діяльності.

Інтерактивна сторона спілкування — це та його сторона, яка фіксує не тільки обмін інформацією, а й організацію сумісних дій, які дозволяють реалізувати деяку загальну для партнерів діяльність. У дослідженні цієї сторони спілкування використовують поняття " інтеракція", " взаємодія", " соціальна взаємодія".В суспільстві взаємодія — це система зв'язків і взаємодій між індивідами, соціальними групами, сукупність усіх соціальних відносин. Як уже відмічалось, людина для задоволення своїх потреб повинна вступати у взаємодію з іншими людьми, входити в соціальні групи, брати участь у сумісній діяльності. Інтерактивна сторона спілкування — це та його сторона, яка фіксує не тільки обмін інформацією, а й організацію сумісних дій, які дозволяють реалізувати деяку загальну для партнерів діяльність. У дослідженні цієї сторони спілкування використовують поняття " інтеракція", " взаємодія", " соціальна взаємодія".Взаємодія - це універсальна властивість усього існуючого світу речей і явищ в їх взаємній зміні, впливові одного на інших. Демократичний ( гр.— народ) стиль будується на мовних і немовних засобах, які викликають у співбесідника позитивне ставлення до змісту повідомлення. Авторитарному (від фр. autoritaire — владний) стилю, поширеному в недемократичному суспільстві, притаманне вибіркове і здебільшого негативне ставлення до партнера, людини взагалі. Суперечливий стиль — нестійка тактика спілкування, яка припускає елементи різних стилей. Це залежить від стану суб’єкта.Дослідження довели, що демократичний стиль спілкування є сприятливим в разі і офіційного, і неофіційного спілкування. Проте він потребує більших зусиль від суб’єктів спілкування, що.вельми важливо в системі стосунків ≪ керівник — підлеглий≫. Інтерактивний аспект спілкування характеризують ролі і рольові очікування. Рольова поведінка нерідко створює особливі рольові бар'єри, що перешкоджають встановленню довірливих стосунків між людьми. Вдаючися до рольової поведінки, людина демонструє своє ідеальне Я, відкриваючи при цьому партнерам можливість відтворювати її Я реальне.Рольові моменти майже завжди присутні в спілкуванні, на чому наголошує інтеракціоналізм (від англ. interaction — взаємодія) — один з напрямків психолог її. Взаємодіючи, люди використовують різноманітні способи впливу на партнерів. Найпоширенішими з них є: зараження, навіювання, переконання, наслідування. Зараження — передача суб’єктом свого емоційного стану партнерам. Це давній механізм взаємодії людей, який виявляє себе під час ритуалів, танців членів первісної общини, паніки тощо. Навіювання характеризується вибірковим впливом, бо спрямоване на конкретну особу і розраховане на некритичне прийняття нею інформації. Переконання — вплив на партнера шляхом спеціального добору фактів, доказів, аргументів. Результатом навіювання є віра в істинність отримуваної інформації, результатом переконання виступає довіра до неї, розуміння її обґрунтованості. Наслідування — повторення людиною зразків поведінки, що їх демонструють довколишні. Найяскравіше це виявляється у дитячому віці. Прикладом наслідування дорослих може бути дотримання ними моди — форми рольової поведінки у вигляді певних акцентів у мовленні, одязі, поставі, міміці, жестах._