Тема 7: Україна в роки Другої світової

та Великої Вітчизняної воєн (1939 – 1945 рр.)

1. Українське питання в Європейській політиці напередодні Другої світової війни. Возз’єднання українських земель у складі єдиної держави.

2. Напад фашистської Німеччини на СРСР. Встановлення окупаційного режиму в Україні.

3. Рух Опору на окупованій території України.

4. Визволення України від фашистських загарбників. Внесок українського народу в розгром гітлерівської Німеччини та її сателітів.

Ключові слова: Агресія, армія, Велика Вітчизняна війна, геополітика, депортація, Друга світова війна, дивізія, експансія, нацизм, націоналізм, Мюнхенська змова, пакт Молотова - Ріббентропа, план «Барбаросса», план «Ост», окупаційний режим, Організація українських націоналістів (ОУН), партизани, партизанські рейди, підпільна організація, Українська повстанська армія (УПА), унітарна держава, фашизм, шовінізм.

1. Українське питання в Європейській політиці напередодні Другої світової війни. Возз’єднання українських земель у складі єдиної держави

У кожної держави, кожного народу є події і дати, які складають основу їхньої історії, підґрунтя історичної пам’яті і національної гордості. Для нас, прийдешніх поколінь, такою знаковою віхою була і вічно буде Перемога у Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах. У Другій світовій війні брала участь 61 країна, серед них і Українська республіка, що входила до складу Радянського Союзу.

Напередодні Другої світової війни українська етнічна територія належала чотирьом державам: більша, східна її частина, під назвою УРСР перебувала у складі СРСР; Східна Галичина, Західна Волинь, Закерзоння (Лемківщина, Підляшшя, Холмщина) – у складі Польщі; Закарпаття – у складі Чехословаччини (з березня 1939 р. окуповане Угорщиною), Північна Буковина, Північна Бессарабія та Південна Бессарабія – у складі Румунії. Усі чотири держави мали різний соціально-економічний устрій, що було важливим дестабілізуючим фактором політичного життя Європи, який робив українське питання клубком серйозних суперечностей.

Німецькі імперіалісти вбачали в Україні вигідний плацдарм для проведення агресивної східноазіатської політики: загарбана Україна відкривала найкоротший шлях із Європи в Індію.

Уряди Англії і Франції для відведення від себе загрози агресії та спрямування її на схід, з метою зштовхування нацизму з більшовизмом, 29-30 вересня 1938 р пішли на так звану Мюнхенську змову, яка поклала початок руйнації Чехословацької держави. Чехословаччина в цей період стала центром політичних подій, а питання про подальшу долю Закарпаття – однією з головних складових цієї проблеми.

На перший план політичних інтриг висувається Закарпаття, а виконавцем планів Гітлера стає Угорщина.

2 листопада 1938 р. на основі рішень так званого Віденського арбітражу міністри закордонних справ Німеччини та Італії віддали Угорщині значну частину Закарпаття з містами Ужгород, Мукачеве, Берегово, відторгнувши їх від Чехословаччини.

Водночас Чехословацький уряд офіційно надав автономію і визнав автономний уряд Карпатської України, столицею якої стало м. Хуст. Для захисту державної незалежності було створено збройні сили Карпатської України – “Карпатську січ”.

15 березня о 15 годині сейм Карпатської України розпочав роботу. Він офіційно проголосив її незалежність, обрав президентом А. Волошина, прийняв конституційний закон із восьми статей, де законодавчо були закріплені синьо-жовтий прапор, герб із зображенням тризуба, національний гімн “Ще не вмерла Україна”. Українську мову було проголошено державною.

Увечері 15 березня 1939 р. угорці активізували наступальні дії. Цього ж дня фашистська Німеччина захопила Чехію. Через три дні Угорщина окупувала Карпатську Україну. Словаччина стає самостійною державою під протекторатом фашистської Німеччини.

У березні 1939 р. у Москві відбулись переговори між представниками СРСР, Англії і Франції про створення системи колективної безпеки у Європі проти країни-агресора – Німеччини.

Знаючи про ці переговори, Гітлер вирішив за будь-яку ціну запобігти зближенню СРСР із західними державами. Він декларував СРСР значні територіальні поступки, в тому числі і за рахунок українських етнічних земель. Радянському Союзу були передані Прибалтика, Бессарабія, Східна Польща та частина українських етнічних земель.

23 серпня 1939 р. до Москви прибув міністр закордонних справ Німеччини І. фон Ріббентроп. У той же день було підписано радянсько-німецький договір про ненапад (“пакт Ріббентропа - Молотова”). До договору додавався таємний протокол про поділ сфер впливу у Східній Європі. В радянській сфері впливу перебували Естонія, Латвія, Фінляндія, Бессарабія, у німецькій – Литва. Стосовно ж Польщі зазначалось, що СРСР зацікавлений у її білоруських та українських землях, а також у території Люблінського й частини Варшавського воєводств.

1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, чим розпочала ІІ світову війну. Ця подія докорінно змінила політичні відносини в Європі.

17 вересня 1939 р. Червона армія перетнула радянсько-польський кордон і увійшла на територію південно-східної Польщі – Західної України. Було офіційно заявлено, що радянські війська мають запобігти фашистській окупації, допомогти братам українцям і білорусам.

28 вересня 1939 р. І. фон Ріббентроп вдруге прибув до Москви. Між Німеччиною та СРСР були підписані “Договір про дружбу і державний кордон” і два таємні протоколи до нього, що закріпили територіальний розподіл Польщі.

Останні події створили сприятливі умови для об’єднання народу Західної та Східної України.

1 листопада 1939 р. Верховна Рада СРСР ухвалила Закон про включення Західної України до складу СРСР і возз’єднання її з УРСР. 14 листопада 1939 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон про прийняття Західної України до складу УРСР.

2 серпня 1940 р. сьома сесія Верховної Ради СРСР включила заселені, переважно, українцями Північну Буковину і Південну Бессарабію до складу УРСР.

В основі суспільно-економічних перетворень у західних областях України лежала радянізація. У цілому зміни, що там відбулися, мали суперечливий характер.