Кейс 13.2.

Практика функціонування технологічних парків (ТП) в країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) свідчить про високу ефективність концентрації науково-технічних, виробничих та фінансових ресурсів у технопарках і технополісах. Розумна державна інноваційна політика надає вагомий вплив на економічне зростання країн, сприяє розвитку їх науково-технічного потенціалу. Важливою особливістю є те, що держава виступає основним інвестором наукомістких виробництв, а також активним учасником в реалізації інноваційних проектів. Прискорений процес комерціалізації наукових досягнень підтверджує актуальність і ефективність обраної інноваційної політики країн АТР.

Науково-технічна політика в країнах регіону реалізується через механізми виділення бюджетних коштів на підтримку наукоємного виробництва і галузей промисловості, що випускають конкурентоспроможну продукцію на основі останніх досягнень науки і техніки, що вимагають значних витрат на НДДКР і залучення кваліфікованих кадрів. Безумовно неможливе існування ТП в країнах регіону без підтримки з боку місцевих урядів, кооперації між науковими центрами та промисловими підприємствами, проведення спільних, у тому числі і міжнародних, НДР. При цьому важливим моментом вважається розвиток інтеграційних зв'язків з сусідніми країнами регіону, а також залучення прямих зарубіжних інвестицій. В рамках даної політики здійснюється перегляд антимонопольної, ліцензійної, податкової та митної нормативних баз. У ряді країн передбачені додаткові заходи по пільговому оподаткуванню виробництв, пов'язаних з діяльністю ТП, дозволена передача прав інтелектуальної власності виконавцям НДДКР, які фінансувалися з державного бюджету. Зазначені заходи реально сприяють розширенню взаємодії наукових установ і впроваджувальних фірм, а також сприяють економічному зростанню регіону. Таким чином можна припустити, що в найближчому майбутньому збережеться тенденція на розвиток технопаркових зон, кооперацію наукових установ і промислових фірм як однієї з перспективних форм залучення приватного капіталу, комерціалізації наукових досліджень, розвитку високотехнологічних виробництв.

Японія

Провідну роль в АТР за рівнем розвитку досліджень грають технопарки Японії. За функціональним принципом їх можна розділити на:

- Науково-дослідні парки (41 відсоток від загального числа), створювані для впровадження у виробництво розробок національних дослідних інститутів;

- Наукові парки (33 відсотка), що сприяють створенню нових високотехнологічних підприємств;

- Інноваційні центри (26 відсотків).

Близько 70 відсотків японських ТП створювалися для підтримки підприємств малого та середнього бізнесу в регіонах, при цьому 58 відсотків від загального числа орієнтоване на виробництво високотехнологічної продукції. 73 відсотка японських ТП надають технічну, а 52 відсотки - іншу підтримку (зокрема, консалтингові послуги, маркетингові дослідження, юридичні консультації) знову утвореним фірмам та підприємствам регіону.

Для розвитку національних ТП урядом країни розроблені спеціальні програми:

" План розвитку технополісів", що передбачає надання субсидій, низькопроцентних позик для венчурного бізнесу, зниження оплати за оренду промислових потужностей і будівель.

" План розміщення наукового виробництва", що передбачає територіальну концентрацію регіональних виробництв і їх об'єднання по спеціалізації.

" План базових досліджень", який сприяє розвиткові підприємства на початкових етапах його існування.

Даними програмами передбачена особлива роль місцевих органів самоврядування, які наділяються повноваженнями надання додаткових пільг учасникам проектів, включаючи звільнення від місцевих податків, виділення цільових дотацій і позик з місцевих бюджетів.

Для залучення іноземних інвесторів японський уряд розробив систему пільгових умов. Так, інвесторам, що мають намір вкласти кошти в наукові та виробничі потужності в технопарк о.Кьюшу (спеціалізується на виробництві засобів мікроелектроніки, зв'язку та комп'ютерних технологій), муніципальна влада видає позики до 10 млн. Дол. Під 1- 8 відсотків річних з терміном погашення заборгованості до 10 років (при відстрочці перших виплат на 2 роки).

Республіка Корея

Певний інтерес представляє південнокорейська система ТП, що передбачає державну підтримку прямих зв'язків між великими і дрібними підприємствами. При цьому стимулюється процес концентрації дрібних фірм, які обслуговують велике підприємство. Крім того, системою заохочується участь материнських фірм у вирішенні фінансових питань, в налагодженні виробничих процесів, в навчанні персоналу.

Близько 40% корейських фірм, структурно об'єднаних в технопарки, реалізують послуги технічної підтримки, надання персоналу та проведення НДДКР спільно місцевими підприємствами, розташованими в межах 30 км. Основними завданнями, які розв'язуються за допомогою системи ТП, є:

- об'єднання коштів і зусиль університетів, державних і приватних компаній для проведення НДДКР за пріоритетними напрямами національної програми наукових досліджень;

- координація досліджень державних і приватних структур, що дозволяє виключити дублювання НДДКР в національному масштабі;

- надання необхідної практичної допомоги підприємствам малого та середнього бізнесу, що працює в наукомістких галузях;

- скорочення тимчасового інтервалу для впровадження новітніх розробок у виробництво;

- сприяння становленню венчурних фірм, створюваних співробітниками університетів та державних НДІ на основі запропонованих ними новітніх технологій.

Найбільшим Технопарком є " Даедук" (г.Даедук) розташований на півдні країни. " Даедук" є південнокорейським прототипом японського технополісу в Цукубі. Основні науково-дослідні розробки технополісу пов'язані зі створенням високотехнологічних товарів, нових технологій і матеріалів. Крім того, тут займаються і фундаментальними дослідженнями.

Джерела:

https://tpark.ict.nsc.ru/analitic/asiatpark.htm

1. Яким чином побудовано систему технопарків в Японії та Кореї?

2. Як зазначені системи технопарків монжна вдосконалити?

3. Чи завжди організація технопарків – найкращий шлях розвитку інноваційного потенціалу країни? Чи є цьому краща альтернатива?

4. Яким чином Україна може перейняти досвід організації технопарків в Японії та Кореї?