Авантитул

Авантитул — це перша сторінка видання, в якому є розгорнутий титул. У виданнях, що друкуються в оправі ця сторінка, лівий край якої приклеєний до форзаца, є малопомітною.

Є такі варіанти текстового або графічного наповнення авантитулу:

· повтор деяких даних з титульної сторінки;

· логотип видавництва;

· назва серії;

· пов'язана зі змістом видання цитата із зазначенням автора;

· посвята.

Надвипускні дані

Це частина вихідних відомостей, які повторюють дещо в іншій формі найважливішу редакційно-видавничу інформацію про конкретне видання, — повну назву, повну форму імені автора (авторів) чи упорядника, вид видання за цільовим призначенням, імена учасників редакційно-видавничого процесу за найголовнішими функціональними обов'язками: художнього, технічного редактора, художника, оператора комп'ютерного складання, верстальника, коректора. Тут же повідомляється про мову видання, якщо воно здійснене недержавною мовою. Такі дані редактори та видавці ще називають передвипускними, бо вони вміщуються перед специфічною інформацією про випуск видання. Надвипускні дані розміщуються у верхній половині прикінцевої сторінки видання.

Випускні дані

Це частина вихідних відомостей, у яких подається виробничо-поліграфічна характеристика видання.

Випускні дані повинні містити:

· формат паперу та частку аркуша;

· наклад (тираж);

· обсяг видання в умовних друкованих аркушах;

· номер замовлення виготівника видавничої продукції;

· назву та місцезнаходження видавця;

· відомості про видачу видавцю свідоцтва про внесення до Державного реєстру України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції (далі — Державний реєстр);

· назву та місцезнаходження виготівника видавничої продукції, а також відомості про його внесення до Державного реєстру.

Довідковий апарат бібліографічного посібника. До складу довідкового апарату входять: - передмова, - вступна (ввідна) стаття, - допоміжні покажчики, - додатки, - зміст, - методичні поради.

28. Особливості редагування наукової, науково-популярної і ужиткової літератури.

Редагування - це складова частина видавничого процесу, творча робота редактора спільно з автором над рукописом твору в цілях поліпшення його змісту і форми, підготовки до поліграфічного відтворення та випуску у світ.

Редагування - процес творчий і багато в чому залежить від типу видання. Кожна нова рукопис вимагає від редактора нових підходів, нових рішень, нових ідей.

Редагування – це виробничий процес опрацювання повідомлень у ЗМІ. Види: нормативне і творче (Загальне редагування, Партико).

Ред́ актор — (від лат. redactor «перегоняючий») особа, яка робить редагування (складає, перевіряє і виправляє зміст) видання (книги, журналу, газети тощо).

Видання. Основні види. Терміни та визначення. ДСТУ 3017—95

3.1 видання Документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, мі­стить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам Державних стандартів, інших нор­мативних документів щодо їхньо­го видавничого оформлення і по­ліграфічного виконання Примітка 1. Під документом слід ро­зуміти матеріальний об’єкт, що містить інформацію, закріплену створеним лю­диною способом для передавання в часі та просторі. Примітка 2. Видання, що поряд з дру­кованим текстом містить записи звуків чи зображення на інших матеріальних носіях (платівках, магнітофонних стрічках, фотоплівках, слайдах, аудіо- та відеокасетах), або таке, що має су­провідну допоміжну інформацію (дис­кети тощо), зветься комбінованим

Наукове видання Видання результатів теоретичних і (чи) експериментальних дослід­жень, а також підготовлених на­уковцями до публікації пам’яток культури, історичних документів та літературних текстів.

Науково-популярне видання Видання відомостей теоретичних та (чи) експериментальних дос­ліджень в галузі науки, культури і техніки, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям.

Редакційно-видавничий процес — це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції.

Діяльність В. складається з творчого, організаційно-виробничого і комерційного працювання.

4 етапи в організаційно-видавничому процесі В.:

· Підготовчий.

· Редакційний.

· Виробничий.

· Заключний.

Підготовчий етап – складання тематичного плану; бізнес-план; подача авторського оригіналу до В. і прийняття його до видання.

Редакційний етап – від одержання редактором авторського оригіналу до сдачі видавничого оригіналу до виробничого відділу.

Виробничий етап – від сдачі видавничого оригіналу у видавництво до виходу видання у світ.

Заключний етап – розповсюдження і рекламування продукції.

Особливості редагування наукової, науково-популярної і ужиткової літератури

Особливості редагування наукової літератури

1.1 Етапи редагування та їх особливості

Редагування – це приведення об’єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту. Складається з двох рівноправних процедур: контролю (аналізу) та виправлення (реконструкції) авторського оригіналу [10, с. 465].

Види редагування:

- загальне й галузеве;

- нормативне й творче.

Практику редагування досліджує теорія редагування, яка, поряд із теорією видавничої справи є складовою едитології (едитологія – прикладна суспільно-інформологічна наука, яка досліджує методологічні засади готування повідомлень у процесі їх публікування / оприлюднення в ЗМІ) [12].

Аспект редагування – це редагування повідомлення на основі якогось одного чи одночасно кількох видів норм. Кожен такий аспект, як правило, має окрему назву [17 ]. У літературі найчастіше виокремлюють такі аспекти редагування:

- літературне (здійснюють одночасно на основі кількох видів норм: інформаційних, композиційних, логічних, лінгвістичних і психолінгвістичних);

- технічне (на основі поліграфічних норм або норм, які встановлює технічне обладнання чи технологія електронних ЗМІ);

- політичне (на основі політичних норм);

- художнє (на основі естетичних норм);

- наукове (на основі норм тієї науки, фактичний матеріал якої описують у повідомленні) [1, с. 48].

Існують такі етапи редагування:

- перше, наскрізне, читання;

- доведення (спільно з автором) оригіналу до комплектності;

- робота над структурою (композицією);

- визначення єдиного стилю представлення тексту;

- робота з допоміжною або службової частинами видання;

- робота над заголовками;

- редакційна правка (із застосуванням різних видів редагування) [18].

1. Перше, наскрізне читання

На підготовчому етапі редакційно-видавничого процесу редактор в загальних рисах вже міг скласти перше враження про оригінал, який йому буде необхідно готувати до друку. Але перш ніж взятися за ручку (або почати правити на екрані комп’ютера), він зобов’язаний прочитати весь твір [1, с. 48].

2. Доведення (спільно з автором) оригіналу до комплектності

На цьому етапі редагування слід уточнити, спільно з автором, склад представленого оригіналу, виявити відсутні складові, і прийняти рішення: або відкласти роботу, або почати правити, домовившись з автором про кінцеві терміни ліквідації недоліків [1, с. 49].

3. Робота над структурою (композицією) оригіналу

Це відповідальний етап, від виконання якого залежатиме якість змістовної частини майбутнього видання. Мова йде, перш за все, про структурну організацію всього тексту, логічного взаємозв’язку всіх його частин, незалежно від того, це – журналістський твір або книжкове видання. Звичайно ж, книга вимагає більше уваги редактора [1, с. 51].

4. Визначення єдиного стилю представлення тексту

Дотримуючись в цілому загальних вимог підготовки для газетно-журнального і книжкового ринку друкованої продукції (випуску в ефір радіо-та телепрограм), кожна редакція або видавництво може мати свій власний стиль подання текстів чи програм. Йдеться зокрема про форми розміщення основного, службового чи допоміжного текстів, змісту, виділення заголовків, повноту опису бібліографічних посилань. Є цілий ряд особливостей і в уявленні деяких складових тексту. Так, наприклад, у наборі прізвищ ряд видавництв сповідує європейський стиль – лише повні ім’я та прізвище, інші дотримуються старого підходу – або вживання ініціалів, або повне написання імен, по батькові та прізвищ. Те ж стосується і цифр, особливо в назвах століть, років, а також географічних назв. Слід дотримуватися єдиних критеріїв і в скороченому написанні окремих слів [18].