Лікувальні та мінеральні води

На території Галицького району є такі мінеральні джерела: «Чисте джерело», «Зачарована Христина», «Наша вода», «Міреллі», «Княжа криниця». Всі вони розташовані в смт. Більшівці. За своєю природною мінералізацією води відносяться до столових вод і мають чудові смакові якості. Рекомендовані для вживання українським НДІ медичної реабілітації і курортології як для пиття, так і для приготування їжі. Мінералізація води становить 0, 4—0, 8 г/дм куб, що, на відміну від вод з високою мінералізацією, дає змогу вживати її для пиття в необмеженій кількості.

Історико-етнографічний музей «БЕРЕГИНЯ»

Музей засновано 1987 р. з ініціативи викладача української мови та літератури Бурштинського енерготехнікуму Гусар Тамари Григорівни. З 1992 р. експозиція музею розміщена в приміщенні гуртожитку теперішнього енергетичного коледжу. Теперішня експозиція музею відкрита у грудні 2001 р.

Сьогодні колекція музею налічує більше 1500 експонатів — різноманітних унікальних речей, зібраних місцевими жителями. Всі ці чисельні експонати є своєрідним оберігом історії та культури Опілля, етнокультура якого ще до кінця не вивчена.

Експозицію музею можна розділити на чотири великі розділи:

" Чую ваш голос, простий і ласкавий, предки безсмертні мої";

" Згорточок старого полотна";

" Опільське житло";

" Хоч тілом одійшли — їх дух живе між нами".

Перший розділ — по суті, археологічний. Тут представлені давні відомості про край, та можна побачити старовинні предмети (кам'яні сокири, зуби мамонта тощо) — результати розкопок та досліджень в околицях м. Бурштин.

Другий розділ музею присвячений Опільській вишивці. Колекція налічує до 250 рушників, 160 сорочок (чоловічих та жіночих), багато вишитих запасок, жіночих костюмів. Відвідувачам буде цікаво оглянути своєрідну фотогалерею — місцеві дівчата в Опільських народних костюмах.

Раритетним є розділ " Опільське житло". Тут відвідувачі відчувають себе гостями в Опільській хаті, яка складається з комори (тут представлена ціла колекція ужиткових речей) та кімнати, де відвідувачі бачать піч з унікальними предметами для випікання хліба; скриню з добром (колекція хусток та простирадл); особливо радує око Опільське ліжко — окраса всієї хати.

У четвертому розділі представлені документи часу гноблення, матеріали сумних сторінок у місцевій історії — татарські та турецькі набіги, влада Польщі та Австрії, Перша та Друга світові війни. Навіть Опільська вишивка тих часів має інші кольори та візерунки. Цікавими також є фотодокументи Товариства " Просвіта". Любителі сакрального мистецтва можуть насолодитися музейною колекцією ікон.

З 2000 р. музей проводить грунтовну, клопітку роботу з вивчення опільського одягу — ноші. Організуються творчі експедиції, досліджуються приватні колекції, замальовуються та фотографуються найтиповіші візерунки із місцевими назвами. Їх аналіз підтверджує висновок про опільську ношу як унікальне явище у загальній національній культурі.

Національний заповідник " Давній Галич"

Національний заповідник " Давній Галич" створено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №81 " Про державний історико-культурний заповідник у м. Галичі Івано-Франківської області" та Указом Президента України від 11 жовтня 1994 року №587/94 " Про національні заклади культури" і підпорядковано Міністерству культури та мистецтв України (нині - Міністерство культури та туризму).

Заповідник існує на базі комплексу пам'яток історії та культури, об'єднаних між собою історично і ландшафтно. Заповідник є культурно-освітнім і науково-дослідним закладом.

Основною метою заповідника є виявлення, дослідження, збереження, популяризація та використання культурної спадщини давнього Галича.

Давній Галич - столиця Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівств - унікальна історико-археологічна пам'ятка всеукраїнського значення. У 1994 р. на основі комплексу історичних та культурних пам'яток ХІ-ХVІІ століть було створено державний історико-культурний заповідник, який згідно з Указом Президента України одержав статус національного і офіційну сучасну назву.

Поряд з церквами Св. Пантелеймона (ХІІ ст.), Різдва Христового (ХІV-ХVІ ст.), Успіння Пресвятої Богородиці (ХVІ ст.), костелом та монастирським комплексом Кармелітів (ХVІІ ст.) тут знаходяться згадана у Галицько-Волинському літописі Галичина могила, легендарна Княжа криниця, фундаменти величного кафедрального Успенського собору (ХІІ ст.) з місцем поховання князя Ярослава Осьмомисла та каплицею Св.Василія (ХV ст.). У селі Крилос, яке знаходиться на території заповідника, збереглася система оборонних споруд з кількома рядами потужних валів. На мальовничому пагорбі над Дністром височать мури Галицького замку IX-ХІІІ-ХVІІ ст. Крім цього, на території заповідника знаходиться понад 200 археологічних пам'яток, які документально засвідчують етапи зародження та подальшого розвитку історичного міста.

В цілому, на відміну від інших українських міст, де культурний шар минулих століть у переважній більшості дуже пошкоджений, а то й цілком знищений підземними комунікаціями та сучасними спорудами, княжий Галич ще зберіг скарби давньої культури. Вивченням пам'яток давнього Галича займається комплексна науково-дослідна експедиція, роботою якої керує дійсний член ICOMOS О.Б.Береговський.

Пам'ятки давнього Галича дбайливо зберігаються та реставруються. Протягом 1995-2005 років відреставровано історичний центр стародавнього міста з його пам'ятками, церкву Св. Пантелеймона, Успенську церкву, каплицю Св.Василія, ряд пам'яток народної архітектури. На центральній площі міста встановлено пам'ятник видатному державному діячеві давньої Русі-України князю Данилові Галицькому. Нині в стадії реставрації Галицький замок, костел кармелітів у Більшівцях, музеєфікуються фундаменти Успенського собору, що в Крилосі.