Державно-приватне партнерство як особлива форма співпраці держави/територіальної громади з приватним бізнесом.

Література: 1. ВІДНОСИНИ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВО: ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ. Вінник О. М.

2. Закон України від 01.07.2010 р. «Про державно-приватне партнерство» // Голос України вiд 30.07.2010 - № 140.

Характерними рисами українського варіанту державно-приватного партнерства (далі – партнерство) відповідно до вищезгаданого Закону є:

учасники партнерства: державний партнер і приватний партнер; від імені державного партнера діють уповноважені органи держави, Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування; приватним партнером може виступати не лише індивідуальний підприємець чи юридична особа, а й об'єднання таких осіб без прав юридичної особи (учасники такого об'єднання несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими договором партнерства, що опосередковує відносини між партнерами);

кваліфікуючі ознаки, що дозволяють виділити партнерство з інших форм співробітництва держави/Автономної Республіки Крим/органів місцевого самоврядування та приватного бізнесу: (1) забезпечення більш високих техніко-економічних показників ефективності діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера; (2) довготривалість відносин (від 5 до 50 років); (3) передача приватному партнеру частини ризиків у процесі здійснення партнерства; (4) внесення приватним партнером інвестицій в об'єкти партнерства з джерел, не заборонених законодавством.

сфери застосування партнерства (частини 1 і 2 ст. 4): пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування; виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу; будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; машинобудування; збір, очищення та розподілення води; охорона здоров'я; туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт; забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем; оброблення відходів; виробництво, розподілення та постачання електричної енергії; управління нерухомістю; інші сфери діяльності, крім тих, які відповідно до закону можуть здійснювати виключно державним підприємствам/організаціям;

функції партнерства (ч. 3 ст. 4), що здійснюється у зазначених сферах: проектування; фінансування; будівництво; відновлення (реконструкція, модернізація); експлуатація; пошук; обслуговування; інші функції, пов'язані з виконанням договорів партнерства;

принципи партнерства (ст. 3): рівність перед законом державних та приватних партнерів; заборона будь-якої дискримінації прав приватних чи державних партнерів; узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди; незмінність протягом усього строку дії договору партнерства, форми власності об’єктів, що є у державній або комунальній власності або належать Автономній Республіці Крим, переданих приватному партнеру; визнання державними та приватними партнерами прав та обов’язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору партнерства; справедливий розподіл між державним та приватним партнером ризиків, пов'язаних з виконанням договірних зобов’язань в межах партнерства; визначення приватного партнера на конкурсних засадах, крім випадків, встановлених законом;

договірна форма партнерства (ст. 5), що передбачає використання таких видів договорів, як договір концесії, договір про спільну діяльність, угода про розподіл продукції та ін.;

об'єкти партнерства (ст. 7) – це об'єкти, що є у державній або комунальній власності або належать Автономній Республіці Крим: існуючі, зокрема, відтворювані (шляхом реконструкції, модернізації, технічного переоснащення) об'єкти, у тому числі ділянки надр; створювані чи придбані об'єкти (за винятком об’єктів, щодо яких прийнято рішення про приватизацію); об’єкти партнерства залишаються у власності державного партнера і не можуть бути приватизовані протягом усього строку партнерства; після припинення партнерства, зазначені об’єкти підлягають поверненню державному партнеру;

прийняття рішення про здійснення партнерства передбачає провідну роль у цьому державного партнера в особі уповноваженого органу (статті 10-13) і включає такі етапи: 1) підготовка пропозиції про здійснення партнерства (ст. 10); 2) аналіз ефективності здійснення партнерства та виявлення можливих ризиків, пов'язаних з його реалізацією (ст. 11); 3) обґрунтування соціально-економічних та екологічних наслідків здійснення партнерства (ст. 12); 4) прийняття рішення про здійснення партнерства, проведення конкурсу з визначення приватного партнера та затвердження його результатів (ст. 13);

конкурентні засади (як загальне правило) визначення приватного партнера (статті 14-17), відповідно до затвердженого Урядом порядку проведення конкурсу і з врахуванням положень законів, що регулюють договори, які опосередковують партнерство; процедура проведення конкурсу з визначення приватного партнера складається з таких етапів (ст. 15): (1) визначення уповноваженим органом основних параметрів партнерства (його строку, форми, основних етапів; державного партнера та об'єктів партнерства; обсягів та форм фінансової участі державного партнера у здійсненні партнерства; граничних строків (а) подання заявок для участі в конкурсі та (б) проведення конкурсу з визначення приватного партнера; основні кваліфікаційні вимоги до учасників конкурсу; порядок участі в конкурсі об'єднань юридичних осіб, що не є юридичними особами; основні критерії визначення переможця конкурсу); (2) оприлюднення оголошення про проведення такого конкурсу у визначених законом офіційних друкованих органах масової інформації та на офіційному веб-сайті державного партнера; (3) проведення конкурсу та визначення переможця; (4) оприлюднення інформації про результати проведення конкурсу з визначення приватного партнера; (5) укладення з переможцем конкурсу договору, що опосередковує партнерство (ст. 17); (6) надсилання відповідного повідомлення державним партнером спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань партнерства; (7) реєстрація зазначеним органом договору партнерства;

Отже, для застосування корпоративної форми партнерства необхідно внести низку змін в чинні закони:

«Про державно-приватне партнерство» [1]: щодо основних засад використання корпоративної форми партнерства (включаючи різні її модифікації: заснування акціонерного товариства партнерами, набуття державним партнером акцій в приватному акціонерному товаристві чи навпаки – набуття приватним партнером акцій в державному акціонерному товаристві, викуп державним та приватним партнерами контрольного пакету акцій в діючому акціонерному товаристві; особливості: (а) управління таким товариством, (б) правового становища акціонерів-партнерів та акціонерів-інвесторів, (в) акцій такого товариства та (г) його припинення);

«Про акціонерні товариства» [13]: 1) закріпити поняття акціонерної угоди та вимоги до неї, а також особливості застосування такої угоди при використання корпоративної форми державно-приватного партнерства; 2) передбачити можливість використання засновницького договору як договору державного та приватного партнерів для встановлення відносин державно-приватного партнерства, встановивши особливі вимоги до нього (щодо його змісту, строку дії, підстав припинення, наслідків для сторін у разі невиконання договірних зобов’язань); 3) визначити особливості корпоративних прав акціонерів в товаристві, що опосередковує відносини партнерства, залежно від їх правового статусу – акціонери-партнери та акціонери-інвестори, а також порядку їх реалізації; 4) закріпити можливість особливого порядку прийняття рішень щодо проектів державно-приватного партнерства в такому товаристві (відповідно до договору між партнерами) та підстави припинення товариства, якщо його створення/функціонування було пов’язане виключно з реалізацією проектів партнерства;

«Про цінні папери та фондовий ринок»: щодо особливостей правового режиму акцій товариства за участю партнерів (акції партнерів) і акціонерів-інвесторів (акції інвесторів), а також вимог до емісії таких цінних паперів;

«Про державне регулювання ринку цінних паперів»: щодо наділення відповідними повноваженнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з питань: (а) регулювання порядку емісії та обігу акцій товариств, що опосередковують партнерство, шляхом встановлення відповідних вимог, в т.ч. до їх емісії, (б) контролю за їх дотриманням та (в) застосування санкцій до таких товариств та їх акціонерів-партнерів у разі порушення ними зазначених вимог.