В. Жорнокуй

Тарасов нові відносини між акціонерами слід обережно підводити під відомі конструкції юридичні;

Цитович – питання про особливу юрформу участі однієї особи у торговому підп.. іншої особи(спільному торговому підприємстві) є питанням про цивільні прв особливого року – прав участі/корпоративні прв.

Агарков – відн. між акціонерами не можуть віднесені бути до чисто зобов’язальних прв, оскільки перше з них – право участі у ЗЗ.

Спасібо-Фатєєва: оминаючи термінологію ГКУ сутність КВ – цивілістична природа.

Власне Жорнокуй,

КВ є майновими і немайновимми;

щодо рівності – є саме тим винятком про який згадує ЦК;

автономія волі та відокремленість ГТ

Глусь Наталія Степанівна «Корпорації та корпоративне право»

Корпорації – АТ, ТОВ, ТДВ, управління якою здійснюється через складну централізовану систему органів і учасники якої по відношенню до неї здійснюються інвестиційну діяльність з метою отримання дивідендів і така участь породжує у них сукупність прав.

Корпоративні правовідносини(КВ) є переважно цивільно-правовими, частина з яких носить майновий, інші – немайновий характер, пов'язаний з майновим. Вони є зобов’язальними та відносними, багато з них – організаційно-правові.

КВ між учасниками корпорації або учасниками і самою корпорацією, що відповідною класифікацією корпоративних відносин.

Сукупність норм, що регулюють корпоративні відносини, охоплюється поняттям корпоративного права(в об’єктивному розумінні), що кваліфікується як підгалузь, а акціонерне, як його складова – як інститут цивільного законодавства.

Шербина В.І. стаття /2006/

Чинне законодавство не містить визначення поняття КВ, оперує поняттям корпоративних прав, які, проте, лише один із елементів корпоративних відносин. Корп. права – ч.1 ст.167 ГПУ – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді(майні) госп. організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку(дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Я: 14.1.90 ПКУ: те саме визначення

є визначення в ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вінник О.М., КВ є комплексними, консолідуючим ядром яких виступають господарські відносини.

Думка Глусь щодо віднесення КВ до ц-п регулювання – ігнорує ч.1 і ч.2 ст.1 ЦКУ, оскільки немає сумніву у відсутності юридичної рівності між суб’єктами КВ – акціонером та ЗЗ товариства, рішення яких є обов’язковим для учасників; органами управління(ЗЗ, НР, Правлінням), які до того ж досить часто не стосуються майнових(винятку, зазн. у ч.2 ст.1 ЦКУ).

Управлінський х-р мають відносини щодо корп.управління – системи відносин між інвесторами-власниками товариства, його менеджерами + заінтересованих осіб для ефект. діяльності товариства, балансу інтересів.

Тим більше не можуть бути предметом ц-п регулювання відносини щодо контролю(ревіз. комісія, ревізор): учасники товариства не можуть відповідно повною мірою виявляти свою волю.

Майнова самостійність не є абсолютною ознакою КВ, бо учасники товариства несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю останнього, а іноді із солідарно відоповідають за його зобовязанннями(ТДВ)+ процедура укладення значних договорів.

Отже, КВ не є ц-п природи, бо мають організаційний характер значна їх чатина + обмеження автономії волі+поєднання в АТ публ. та прив. інтересів, і відповідно механізмів нагляду та контролю з боку держави.

Помилковим очевидно є висновок і про те, що КВ є різновидом передб. ГКУ організаційно-правових відносин, що складаються між СГ та СОГП в процесу управління ГД(Перєвєрзов). Таке розуміння природи КВ виключає з ньог відносини майнового х-ру, з іншого – не охоплює всієї гами правових зв’язків і всіх суб’єктів КВ, обмежуючи їх відповідно відносинами між СГ та СОГП в процесу управління ГД. При цьому у ч.6 ст.3 ГКУ не визначено чіткого кола СОГП – слді скористатись ст.176 частково: 1) між суб. господ та власн., який є засновником даного суб’єкта/ОДВ, ОМС, наділеним госп. компетенцією щодо цього суб’єкта; 2) між СГ, які разом організовують ГТ та органами управління цим товариством; 3) в ін. випадках, передбачених ГК, ін..ЗА/установчими документами. Тому до ОГВ можна віднести і відносини між ревізійною комісією і правління товариства, між НР і правлінням тощо, які залишились поза межами правового регулювання ст.3 ГКУ.