Міф 5: Пляшка горілки для ліхтарника

Продовжіть екскурсію з " хреста" біля колишнього " Золотого ключика".

Коли підійдете до пам'ятника ліхтарника на Корзо, запитайте:

– Чув, що на Закарпатті порожня сумка чи відро – до нещастя?

– Та я думав, то всюди так…

– Ні, тільки тут. На Україну вже від нас пішло. Тому навіть коли ставили цей пам'ятник, не могли залишити пусту сумку у ліхтарника дяді Колі. Про це згадали, коли вже монтували пам'ятник, тому скульптор забіг в найближчий нон-стоп магазин під час монтажу сумки і поклав туди пляшку горілки. Вона і зараз у сумці ліхтарника. Деколи місцеві п'яниці пробують зняти її, щоб добратись до шарової пляшки. Бачиш, яка ручка потерта?

Порожнину в сумці поясніть тим, що економили бронзу коли відливали пам'ятник.

До речі, ця історія – правдива. Це вже зараз вона стала легендою. Скульптуру ліхтарника Михайло Колодко створював з реальної особи – дяді Колі, який був місцевою знаменитістю. Він ходив містом з плоскогубцями та запалював старі ліхтарі, і у своєму портфелі окрім інструментів завжди носив також купу газет, " чекушку" горілки та закуску, щоб у перерві між завданнями пригоститися за чтивом періодики.

Тому коли монтували скульптуру, не забули і про палинку.