Замкова гора.

Колись, дуже-дуже давно не було стільки вілиць і будинків, підприємств, магазинів, аптек. А була Замкова гора, на якій починається історія нашої Вінниці.

Замок – це великий будинок, який побудований для того, щоб захищати місто від ворогів. Його будували робочі люди, селяни.

…Тут Замкова гора, початок міста

Що Ольгерд-князь литовський збудував

Земля стогнала майже років триста

Як князь татарський її мучив і топтав…

Наше місто почало розбудовуватися з першої великої споруди – замку, який був розміщений на високому лівому березі Південного Бугу. Навколо нього розмішувалися малі деревяні будинки менш заможних мешканців міста. Для оборони міста в замку утримувався військовий гарнізон.

Великою перешкодою для розвитку міста були війни і напади ворогів. Вінниця не раз грабувалася і руйнувалась. Для укріплення міста від ворогів на острові Кемпа збудували нову фортецю. Після цього на правому березі річки виникає «Нове місто», а за лівобережним районом закріплюється назва «Старе місто».

Вінниця мала свою печатку і герб.

На високому лівому березі річки П.Буг шість століть назад був збудований замок. З трьох сторін неприступні кам’яні обриви спускались до самої води, тільки з півдня місцевість була доступна, але при будівництві замку з цієї сторони прокопали глибокий рів. З тієї пори пройшло багато часу, річка обліміла, гори майже всі зруйнувались від часу.

Дійсно, князь Ольгерд збудував вінницький замок для оборони міста. Саме це місце обрали для замку, бо саме тут вони знайшли найкращу природничу оборонність. Для чого обороняти місто? Щоб вороги не нападали на наше місто, не руйнували будинки.

Згодом будуються перші промислові підприємства, магазини, лікарні, школи, садочки, тощо.

Пагорб, на якому був збудований замок називався «Литовський замок».

Вінниччина – прекрасна земля – наш рідний край.

Погодні умови сприятливі для життєдіяльності людей нашого краю. Рання весна, досить тепле дощове літо, суха пізня осінь, нехолодна зима зі сніговим покривом є благодатними для розвитку рослинного і тваринного світу.

Милують око простори подільської землі. Села потопають у квітучих садах, виноградниках, поля зеленіють посівами цукрового буряка, гречки, кукурудзи та соняшника, колосяться густими пшеницями.

З давніх-давен славилася вона у світі своїми природними багатствами та мудрими, працьовитими людьми.

Споконвіку вони займались землеробством, скотарством. Сьогодні їхні невтомні руки будують міста, заводи, прокладають дороги, шиють одяг і взуття, виготовляють складні прилади та механізми.

2. Річка Південний Буг.

- Перед нами найбільша річка, яка протікає Вінниччиною – Південний Буг, яку наші предки називали Гіпанісом, що в перекладі означає – Бог. З правого боку в річку П.Буг впадає річка Вишня, а з лівого – Вінничка та Тяжилівка.

Послухайте легенду.

Вишенька та Вінничка.

Прийшов на берег Бугу Чоловік, поставив собі хату і зажив з жінкою. Мав двох дочок. Одну ласкаво назвав Вишенька, а другу – Вінничка. Росли дівчата, як ягоди, рум’яні та веселі. А коли виросли, то одружив їх з працьовитими риболовами. Поставила Вишенька з своїм чоловіком дерев’яну хату на правім березі Бугу, а Вінничка – на лівому. Рубали ліс, випалювали пні, орали землю і жито засівали. В дуплах мед вибирали…

Одного разу страшні вороженьки над Бугом чорний копоть підняли. Оточили домівки Вишеньви та Віннички, хотіли усіх в полон забрати. Виходу не було. Краще смерть, ніж довга і чорна неволя. Вінничка першою запалила свою хату. Сестра вишенька побачила вогонь над Бугом і також розвела вогонь в оточеній хаті. Горіли хати, тріскотів вогонь. Від пекучого жару та їдкого диму трісли серця двох сестер…

Проминули роки. Багато води у Бузі протекло. Прийшли нові люди сюди, побачили згарища, дізнались про гірку долю Віннички та Вишеньки. На добру пам’ять про них назвали їх іменами річки, що несуть свої води до Південного Бугу. Побудували тут фортецю, а місто назвали іменем річки – Вінницею.

Південний Буг – це третя за розміром річка України. Вона протікає через всю область, ділить її на дві майже рівні частини. Течія річки спокійна і плавна. Це надзвичайно живописні і красиві місця Вінниччини.

Південний Буг – єдина велика річка України, що починається і закінчується в межах нашої держави.

У водоймах річки водяться такі риби як окунь, карась, лящ, сом, щука.

У наш час збільшується кількість води, яку люди використовують для своїх потреб. Коли вода використовується, то вона забруднюється і стає непридатною для вживання. В річку стікають промислові та каналізаційні відходи, несуться змиті з полів отрутохімікати. Щоб зберегти природу від забруднення, використану воду потрібно очищати за допомогою спеціального обладнання. Вода – це цінний дар природи, без неї неможливе життя на Землі. Тому водойми потребують дбайливого ставлення і охорони. За чистотою води постійно слідкують працівники водної інспекції.

Вода – справжнє джерело життя. Тому кожна свідома людина повинна дбати про її чистоту і економне використання. Збережемо воду – збережемо життя.

3. Острів Кемпа (Фестивальний)

Перед нами острів Кемпа, який ще називають Фестивальний, оточений вербовим віттям. Дуже давно на ньому було споруджено ще одну фортецю-замок для укріплення міста від ворогів, який був обнесений дерев’яною стіною. Від острова на обидва береги були прокладені мости.

З того часу починає забудовуватись правий берег Бугу, починається історія нового міста, у якому ми з вами проживаємо.

Нині острів Кемпа (Фестивальний) є одним із місць літнього відпочинку на березі річки Південний Буг, де люди мають можливість відпочити, поспілкуватись, покататись на катері, помилуватись краєвидами.

4. Вінницькі мури.

- Це одна з пам’яток історії – «Мури», що означає стіна-фортеця. Такими кам’яними стінами були обнесені величезні споруди монастирів.

На побудову підпор для стін використовували соснові та дубові стовбури; на стінах – стрільниці для гвинтівок, по кутках та над воротами здіймалися башти з пушками.

В центрі подвір’я була Покровська церква, колодязь та таємний хід до річки.

Зараз у будівлях «Мурів» знаходиться спортзал, архів, краєзнавчий музей, художній музей, церква.