Екскурсовод №2: Окупація Києва

Текст екскурсії

По музею

«Бойової Слави»

(для молодшої вікової групи)

Екскурсовод №1: Початок війни

Друга Світова війна почалася в 1939 році. Вона вже вирувала в Європі і швидкими темпами наближалася до кордонів Радянського Союзу, в складі якого в той час була Україна.

1941 рік, 22 червня, 4.00 година ранку. Над Києвом ворожі літаки, місто прокинулося від залпів зенітних батарей. Бомби падали на дитячі садки, школи, будинки… Опівдні жителі міст почули по радіо жахливу звістку: війська Гітлера без оголошення війни напали на Радянський Союз. Фашистська авіація здійснила напади на Київ та інші великі міста. Жорстока війна увірвалась в наш дім (муз. Супровід: «вставай, страна огромная»). В містах і селах майже не залишилось чоловіків – всі пішли на фронт.

На час покрилась тьмою ночі свята, омріяна земля

І чобіт варвара толочить твої сади, твої поля.

І скрізь страшні сліди бандита,

І діти спалені малі,

І матір молоду убито,

І батько висить на гіллі…

Відповідно до ретельно розробленого плану завоюван­ня СРСР — плану «Барбаросса» — війна мала закінчитися швидким розгромом Червоної армії. Для вторгнення у територіальні межі Радянського Союзу Німеччина та її союзники — Італія, Румунія, Угорщина, Чехословаччина, Фінляндія — зосередили вздовж його західного кордону 190 дивізій, куди входило 5, 5 млн. солда­тів і офіцерів, добре озброєних новітньою бойовою техні­кою. З цих військ було утворено три групи армій — «Північ», «Центр» і «Південь». Причому на напрямках головних уда­рів німецькі війська мали 6-8 – разову перевагу перед ра­дянськими, яких на західному кордоні налічувалося 170 ди­візій і 2 бригади (2680 тис. чоловік).Дуже важливе місце у планах німецького командуван­ня відводилося захопленню в найкоротші строки України з її величезними сировинними ресурсами і родючими зем­лями.

Ось тут висить прапор СРСР з саморобним надписом «За Родину».

Це піхотна каска, знайдена у Вінницькій області. Це артилерійські гільзи і гільзи від гвинтівки, знайдені на Лютіжському плацдармі. Ось гвинтівка, яка була знайдена в районі Бабиного Яру. На вітрині розміщено штики з радянської та німецької гвинтівок, артилерійський сікач, а також гільзи і патрони для гвинтівки. Ось ви бачите телефонний апарат часів Великої Вітчизняної війни.

Подивіться, будь ласка, на малюнок. Тут зображено військовий парад на Червоній площі, який відбувся 7 листопада 1941 року. Ці молоді хлопці звідси зразу йшли на фронт, обороняти Москву. Ось висить ще один саморобний прапор з написом: «Наше дело правое - мы победим!».

Екскурсовод №2: Окупація Києва

І так, 19 вересня 1941 року, після багатоденних жорстоких боїв радянські війська залишили Київ. На цілих два роки наше місто було окуповане фашистськими загарбниками. Цілих два роки німці спустошували наші землі і знущалися з людей. Накази німецького коменданта повідомляли: за нездачу продуктів і одягу – розстріл, за порушення комендантського часу – розстріл, за опір німецькій владі – розстріл. Але кияни не скорились. Героїчно боролися проти окупантів підпільники, партизани, робітники, молодь.

Навіть футбол став засобом боротьби з окупантами. Можливо, хтось з вас чув про «Матч Смерті»… Так от, в липні 1942 року фашисти вирішили влаштувати на честь своїх перемог футбольний матч між збірною німецьких льотчиків «Люфтваффе» та футболістами київського «Динамо», які залишилися в окупованому місті. Пихаті німецькі офіцери і генерали заповнили трибуни стадіону. Вони були впевнені в легкій перемозі своєї команди. Та вже перший тайм закінчився на користь киян – 3: 1. Тоді до роздягальні київських футболістів увійшов офіцер гестапо: «Ви повинні програти, тоді залишитесь живими. Це наказ коменданта.» Але київські спортсмени вирішили інакше і довели гру до перемоги.

Оскаженілі гітлерівці заарештували наших гравців і кількох з них розстріляли у Бабиному Яру. Перед стратою воротар команди Микола Трусевич гордо кинув катам в обличчя: «Били ми вас на футбольному полі, поб`ємо і в бою. Вам не зламати нас!».