Гарантії при прийнятті на роботу

Згідно із Конституцією України не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при прийнятті на роботу залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і націо­нальної належності, статі, мови, політичних поглядів, релі­гійних переконань, роду і характеру занять, місця проживан­ня та інших обставин (ст. 22 КЗпП України).

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних із вагіт­ністю, або коли є діти віком до 3 років, а самотнім матерям — якщо є дитина віком до 14 років або дитина-інвалід.

У разі відмови в прийнятті на роботу зазначеним кате­горіям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'я­заний повідомити їм про причини відмови в письмовій формі. Відмову в прийнятті на роботу може бути оскаржено в судово­му порядку (ст. 184 КЗпП України).

Для деяких категорій працівників законодавством перед­бачено додаткові гарантії при прийнятті їх на роботу. Зокре­ма, для молоді встановлено броню прийняття на роботу, а також гарантовано забезпечення їх роботою відповідно до придбаного фаху і кваліфікації (ст. 196, 197 КЗпП України).

Для працевлаштування інвалідів місцевими радами вста­новлюються квоти для підприємств, розміщених на їхній те­риторії.

Разом із тим законодавством у багатьох випадках передба­чено деякі обмеження для окремих осіб щодо певних посад або виконання певної роботи. Ці обмеження стосуються, зо­крема, осіб, позбавлених судовими органами на певний строк права посідати певні посади або займатися певною діяльністю. Так, водіїв автотранспортних засобів може бути позбавлено в адміністративному порядку права керувати цими засобами на певний строк. За законодавством забороняється спільна робо­та на тому самому державному підприємстві, в установі або організації осіб, котрі є близькими родичами або свояками (батьки, чоловіки, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти чоловіків), якщо їхня служба пов'язана з безпосе­редньою підлеглістю або підконтрольністю одного з них іншо­му (це можна з'ясувати, проглянувши посадову інструкцію працівника, вивчивши структуру підприємства тощо) (ст. 25 КЗпП України).

Ці обмеження не поширюються на виборних і наукових працівників, педагогів, викладачів, лекторів, агрономів, зем­лемірів, артистів та ін. Такі самі обмеження можуть застосо­вуватися і на підприємствах інших форм власності. Чинним законодавством також установлено деякі обмеження при за­рахуванні на роботу за сумісництвом.

Не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності) керів­ники державних підприємств, установ, організацій, їхні за­ступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів тощо).

Порушення зазначених правил прийняття на роботу може бути приводом для припинення трудового договору (ст. 7 КЗпП України).