Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Кон’юнктура світового ринку нафтопродуктів
|
|
Необхідною умовою для здійснення масштабних довгострокових інвестицій в нафтовидобувну промисловість за сприятливих умов зростання попиту на нафту на світовому ринку є наявність відповідних геологічних запасів нафти.
У звіті ОПЕК за 2010 рік (World Oil Outlook) зазначається, що незважаючи на зростання обсягів видобування нафти до 6 млн бар./день, обсяг резервів має тенденцію до зростання і у майбутньому може задовольнити зростаючий попит. Причиною цього, очевидно, є розвиток виробничих технологій і результати пошуково-розвідувальних робіт.
Станом на 1 січня 2010 року подані статистичні дані щодо найбільших розвіданих запасів нафти (див. табл. 2.1.)
Таблиця 2.1.- Країни, що мають найбільші запаси нафти
| № | Країна | Запаси нафти (барель) |
| Саудівська Аравія | 264 600 000 000 | |
| Канада | 175 200 000 000 | |
| Іран | 137 600 000 000 | |
| Ірак | 115 000 000 000 | |
| Кувейт | 104 000 000 000 | |
| Об’єдинані Арабські Емірати | 97 800 000 000 | |
| Венесуела | 97 770 000 000 | |
| Росія | 79 000 000 000 | |
| Лівія | 47 000 000 000 | |
| Нігерія | 37 500 000 000 | |
| Казахстан | 30 000 000 000 | |
| Катар | 25 410 000 000 | |
| Китай | 20 350 000 000 | |
| США | 19 120 000 000 | |
| Ангола | 13 500 000 000 | |
| Алжир | 13 420 000 000 | |
| Бразилія | 13 200 000 000 | |
| Мексика | 12 420 000 000 | |
| Азербайджан | 7 000 000 000 | |
| Судан | 6 800 000 000 | |
| Норвегія | 6 680 000 000 | |
| Еквадор | 6 542 000 000 | |
| Індия | 5 800 000 000 | |
| Оман | 5 500 000 000 | |
| Європейський союз | 5 414 000 000 | |
| В’єтнам | 4 700 000 000 | |
| Єгипет | 4 300 000 000 | |
| Індонезія | 4 050 000 000 | |
| Австралія | 3 318 000 000 | |
| Ємен | 3 160 000 000 |
Незважаючи на великий вплив країн ОПЕК на нафтовий ринок, вони добувають лише 40% від обсягів загального світового добування. Однак, країни, що входять в ОПЕК, володіють 77% світових запасів нафти. Країни, що не належать до ОПЕК (Канада, Великобританія, Норвегія, Мексика, Китай, Росія та США), добувають 60%, але при цьому їх запаси швидко виснажуються. Сумарні запаси нафти країн ОПЕК оцінюються в 1 трлн 265 млрд барелей, резерви Росії і інших країн пострадянського простору складають 447 млрд барелей, Північної Америки – 381 млрд барелей, а країн, що розвиваються і не входять до складу ОПЕК, - 282 млрд барелей.
Для того, щоб в періоди перевищення пропозиції над попитом втримати ціни на нафту від падіння нижче певного рівня, провідні нафтові виробники встановлюють обмежувальні квоти на її видобування. Більш того, деякі виробники, до прикладу США, консервують вже пробурені свердловини і закупляють імпортовану нафту за нижчими цінами. Як бачимо з таблиці, така країна, як Ірак, займає 4-те місце за світовими запасами нафти, але в списку країн-експортерів є тільки 11-тою. Теж саме прослідковується у співвідношеннях експорту та наявністю запасів таких країн, як Іран, Венесуела і т. д. (див. табл. 2.2.)
Таблиця 2.2. – Країни-екпортери нафти
| № | Назва країни-експортера нафти | барель/ день | Рік оцінки |
| Саудівська Аравія | 8 728 000 | ||
| Росія | 4 930 000 | ||
| ОАЕ | 2 700 000 | ||
| Канада | 2 421 000 | ||
| Норвегія | 2 383 000 | ||
| Кувейт | 2 349 000 | ||
| Нігерія | 2 327 000 | ||
| Іран | 2 210 000 | ||
| Європейський союз | 2 196 000 | ||
| Венесуела | 2 182 000 | ||
| Ірак | 1 910 000 | ||
| Алжир | 1 891 000 | ||
| Нідерланди | 1 647 000 | ||
| Великобританія | 1 602 000 | ||
| Лівія | 1 542 000 | ||
| США | 1 433 000 | ||
| Ангола | 1 407 000 | ||
| Казахстан | 1 345 000 | ||
| Сінгапур | 1 289 000 | ||
| Мексика | 1 225 000 |
Як вже зазначалося, США є найбільшим споживачем нафти, але незважаючи на значні запаси «чорного золота» в межах своєї країни, Сполучені Штати надають перевагу імпортованій нафті. Також лідерами у імпорті є ЄС і Японія, які компенсують недостатність запасів імпортованим продуктом для забезпечення функціонування ресурсо- та енергоємних галузей національного виробництва (див. табл. 2.3).
Слід зазначити, що ціни впливають на економіку як країн-експортерів, так і країн-імпортерів. Наприклад, економічно необґрунтовані високі ціни можуть спричини інфляцію в країні, що імпортує товар, оскільки в умовах завищених цін скорочуються поставки товару і внаслідок порушується рівновага між кількістю товарів і грошовою масою. А в країні, що експортує товар, надмірний притік іноземної валюти призведе до подорожчання національної валюти.
Таблиця 2.3. – Країни-імпортери нафти
| № | Країна – імпортер нафти | (бар/день) | Дата оцінки |
| США | |||
| Європейський союз | |||
| Японія | |||
| Китай | |||
| Південна Корея | |||
| Індія | |||
| Німеччина | |||
| Нідерланди | |||
| Франція | |||
| Сінгапур | |||
| Італія | |||
| Іспанія | |||
| Таїланд | |||
| Великобританія | |||
| Канада | |||
| Бельгія | |||
| Тайвань | |||
| Турція | |||
| Австралія | |||
| Індонезія |
Тенденція постійного зростання попиту на нафту, за теорією Хаберта, свідчить про наближення так званого “піку нафти”. Кінг Хаберт створив математичну модель добування нафти, за якою загальна кількість добутої нафти представляє собою логістичну криву: темп добування нафти є похідною логістичної функції за змінною часу. Графік темпу добування нафти має такий вигляд: спочатку постійне стабільне зростання, швидке зростання, плато (пік) і різке падіння добування. У цьому випадку прогнозується підвищення цін на всі види сировини та інфляція, оскільки зростаючий попит буде перевищувати пропозицію. Вважається, що пік нафти вже пройшов у США, тому що з 1971 року рівень добування нафти у Штатах падає, а попит, в свою чергу, зростає [13].