Заняття № 24(20)

Тема: Біохімія печінки.

Актуальність: Печінці належить важлива роль в обміні білків і амінокислот, ліпідів, вуглеводів, детоксикації ксенобіотиків, забезпечення гомеостазу організму.

Навчальні цілі

Знати: роль печінки в обміні білків, амінокислот, ліпідів, вуглеводів.

Вміти: трактувати біохімічні показники оцінки функціонального стану печінки.

Самостійна позааудиторна робота

Узошитах для протоколів:

1. Скласти схему метаболічних процесів, які забезпечують гомеостаз глюкози в крові.
2. Складіть схему обміну ліпідів, які протікають у печінці під час голодування.

3. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторних робіт „Тімолова проба”, „Сулемова проба”, „Проба Вельтмана”.

Контрольні питання

1. Хімічний склад і функції печінки.

2. Роль печінки в обміні вуглеводів.

3. Роль печінки в обміні ліпідів.

4. Роль печінки в обміні білків.

5. Клініко-біохімічні тести у діагностиці функціонального стану печінки.

Самостійна аудиторна робота

І. Охарактеризуйте метаболічні шляхи в печінці за схемою:

ІІ. Виконати лабораторні роботи „Тімолова проба”, „Сулемова проба”, „Проба Вельтмана”.

1. Тімолова проба.

Принцип методу. При взаємодії сироватки з тімолово-вероналовим розчином з'являється помутніння внаслідок утворення глобуліново-тімолово-ліпідного комплексу.

Хід визначення і розрахунок: До6 мл тімолово-вероналового буферного розчину добавляють 0, 1 мл сироватки, залишають відстоятись 30 хв. і потім вимірюють оптичну густину при довжині хвилі 630-690 нм (червоний фільтр) проти тімолово-вероналового буфера в кюветах з товщиною шару 1 см. Реакцію проводять при кімнатній температурі.

Розрахунок ведуть по калібровочному розчину сульфату барію, готують розведення відповідно одиницями помутніння по Шенк-Хогланд. Калібровочні розчини добре збовтують і негайно при довжині хвилі 630-690 нм в кюветах товщиною шару 2 мм проти води вимірюють.

2. Сулемова проба.

Принцип: Сулема в присутності мілкодисперсних колоїдів (білків) утворює колоїдний розчин солей ртуті. Порушення дисперсності білкових функцій сироватки крові викликає осадження грубодисперсних часточок.

Хід визначення: До 0, 5 мл сироватки добавляють 1 мл 154 ммоль/л розчину NaCl і титрують 1 г/л розсчином сулеми. Після появи вихідного зворотнього помутніння, титрують повільно з інтервалом 20-30 с до стійкого помутніння (через вертикальний шар рідини неможливо прочитати газетний текст). Результати сулемової реакції виражають в кількості мілілітрів розчину сулеми, які пішли на титрування.

Нормальні величини: 1, 6-2, 2 мл сулеми.

1. Проба Вельтмана.

Принцип: При добавленні до сироватки крові розчину СаCl₂ і нагрівають проходить порушення колоїдної стійкості сироватки.

Хід визначення: До 0, 1 мл сироватки добавляють 4, 9 мл води, перемішують, запрокидуючи пробірку і добавляють 0, 1 мл 0, 5% розчину СаCl₂, взбовтують і нагрівають пробірку над полум'ям до одноразового закипання суміші. Охолоджують пробірку і дивляться на світло. Якщо пластівців немає, то в цю пробірку добавляють ще 0, 1 мл СаCl₂ і знову кип'ятять. Процедуру повторюють, поки не випадуть пластівці.

Результати оцінюють, підраховуючи загальну кількістьСаCl₂ , який пішов на реакцію.

Нормальні величини: в нормі коагуляція настає при добавленні 0, 4-0, 5мл розчину СаCl_2.

Література

1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

4.Скляров О.Я. Клінічна біохімія. – Київ: Здоров`я, 453с.