Поняття і завдання реструктуризації та реорганізації банківських установ

Одним з найважливіших заходів впливу на банківську систему на етапі вдосконалення та реформування банківської системи є реорганізація та реструктуризація банків. Законом України " Про банки і банківську діяльність" вперше у вітчизняній практиці врегульовано питання реорганізації банків в Україні, що сприяло забезпеченню стабільного фінансового стану банків та проведенню ефективної політики їх реструктуризації та реорганізації.

Реорганізація банку– це злиття, приєднання, виділення, поділ банку перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступникам

Реструктуризація банку— це фінансове оздоровлення банку з метою його виходу з кризи та забезпечення подальшого розвитку.

Основними принципами реорганізації та реструктуризації банків є такі:

- пріоритетність інтересів вкладників і кредиторів, держави і банківської системи в цілому над інтересами окремого банку;

- створення в результаті реорганізації, реструктуризації надійного, фінансово стабільного банку;

- забезпечення безперервної роботи банку під час реорганізації, реструктуризації;

- збереження комерційної та банківської таємниць.

Метою проведення реорганізації та реструктуризації банків є поліпшення фінансового стану банку (зокрема, забезпечення достатності капіталу, підвищення платоспроможності, ліквідності, дохідності, поліпшення структури активів та зобов'язань) та усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

Реорганізація (злиття та поглинання) банків протягом останніх десятиліть є важливим інструментом перетворень у банківському секторі багатьох країн. Вона дає змогу банківським установам освоювати нові ринки та обновляти застарілі види послуг. У цілому злиття обходяться значно дешевше, ніж створення нових банків чи відкриття філій, а тому і керівництво банків, і акціонери віддають перевагу саме цим формам. Форми і процедури реорганізації можуть бути різними, однак за всіх її форм експертне оцінювання можливих фінансових результатів цього процесу покладене на Національний банк України.

Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку, а у разі призначення тимчасової адміністрації – за рішенням НБУ або тимчасового адміністратора, погодженим з НБУ.

Рис. 1. види та способи реорганізації банку.

Реорганізація банків може здійснюватись у таких формах:

-злиття (передбачає припинення діяльності двох (або кількох) банків як юридичних осіб і передачу всіх майнових прав і зобов'язань цих банків новоствореному банку);

-приєднання (передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу усіх його майнових прав і зобов'язань іншому банку на правах філії чи без відкриття філії);

До основних чинників, що визначають необхідність та доцільність злиття банківських установ та їх приєднання, можна віднести такі: підвищення рівня капіталізації; збільшення частки банку на ринку кредитів, депозитів чи інших видів банківських послуг; зниження рівня витрат і собівартості банківських послуг; зниження рівнів фінансових і нефінансових ризиків; вихід на нові ринки; підвищення конкурентоспроможності тощо.

- поділ (передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи і передачу за розподільчим актом у визначених частинах усіх його майнових прав і зобов'язань кільком новоствореним банкам);

-виділення (передбачає створення банку (або кількох банків), якому (яким) за розподільчим актом у відповідних частинах переходять майнові права і зобов'язання банку, який реорганізовується);

Підставами для поділу і виділення можуть бути: наявність значного обсягу проблемних кредитів і збитків; неякісний менеджмент, ускладнення прийняття оптимальних управлінських рішень і їх реалізація; конфлікт інтересів власників; необхідність виділення спеціалізованих банків, діяльність яких спрямована на обслуговування певних галузей, народногосподарських комплексів, для реалізації конкретних програм, проектів.

- перетворення (передбачає зміну юридичною статусу товариства, у вигляді якого було створено банк. При перетворенні банку з одного виду на інший до новоствореного банку переходять усі майнові права і зобов'язання банку, що реорганізовується). Підставами для реорганізації банку шляхом перетворення можуть бути: переорієнтація напрямів діяльності, збиткова діяльність окремих філій, необхідність зміни умов капіталізації та управління тощо.

Банки, які внаслідок реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення припиняють свою діяльність як юридичні особи, виключаються з Державного реєстру банків і втрачають ліцензію на здійснення усіх банківських операцій.

Різні форми реорганізації можуть бути застосовані не тільки щодо проблемних банків, а й до будь-яких, що функціонують нормально. У ході реорганізації банк може вирішувати такі типові проблеми:

- зміна організаційної структури (відкриття відокремлених відділень, у т.ч. філій, скорочення й ліквідація частини підрозділів, зміна, оновлення складу та чисельності працівників і керівників);

- зміна складу учасників, а також організаційно-правової форми;

- входження до тих чи інших банківських груп;

- зміна існуючих бізнес-процесів, технологічного процесу обслуговування клієнтів, менеджменту в цілому.

У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.

Національний банк може відмовити у наданні попереднього дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації, не буде відповідати вимогам щодо економічних нормативів його діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.

Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє в реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

Щодо банків, які перебувають у стані фінансової скрути, передбачається проведення примусової реорганізації за ініціативи Національного банку України (або Верховної Ради України, якщо реорганізовуються державні банки).

Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:

1) угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;

2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

3) призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);

4) призначення аудиторської фірми;

5) строки проведення реорганізації;

6) склад правління (ради директорів) після реорганізації.

Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку.

За своєю сутністю реструктуризація банку - це комплекс організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на покращання фінансового стану, підвищення ліквідності та платоспроможності банку, зокрема шляхом реорганізації банку, повної або часткової зміни власника з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи-інвестора, яка не підлягає санації, що сприятиме фінансовому оздоровленню банку та дозволить задовольнити вимоги кредиторів.

Реструктуризація банків може проводитись як у період провадження справи про банкрутство (прийняття Національним банком рішення про ліквідацію), але до прийняття постанови про визнання банку банкрутом, так і до початку порушення справи про банкрутство (до прийняття Національним банком рішення про ліквідацію) шляхом санації, реструктуризації боргів і капіталу, здійснення технічних, фінансово-економічних, правових заходів з метою покращання фінансового стану банку, запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації.

Фінансове оздоровлення банку шляхом залучення інвесторів здійснюється відповідно до Програми фінансового оздоровлення, яка складається за пропозиціями інвесторів та схвалюється Комісією Національного банку. Інвестор повинен мати кошти, активи в розмірі, достатньому для виконання заходів Програми фінансового оздоровлення, виконання яких на нього покладається, у тому числі власні кошти для формування статутного капіталу.

Реструктуризація капіталу банку може здійснюватися так: збільшення статутного капіталу банку; викуп інвесторами акцій (часток, паїв), належних банку або учасникам банку, за їх згодою; збільшення регулятивного капіталу шляхом переоформлення кредиторської заборгованості за вкладом (депозитом) у субординований борг; збільшення регулятивного капіталу за рахунок внутрішніх джерел.

Реструктуризація активів банку передбачає виконання заходів щодо управління негативно класифікованими активами з метою зменшення їх обсягу, поліпшення якості, підвищення ліквідності та дохідності.

Управління негативно класифікованими активами з метою зменшення їх обсягу може здійснюватися шляхом: реструктуризації заборгованості боржників банку; стягнення заборгованості з боржників банку; порушення процедури банкрутства боржників банку.

Поліпшення якості активів та зменшення обсягу негативно класифікованих активів може здійснюватися так: продаж негативно класифікованих активів, активів, які не дають прибутку, або основних засобів, які не використовуються в діяльності банку та не користуються попитом на ринку; продаж відокремлених підрозділів банку або їх частин; обмін негативно класифікованих активів банку на активи, які не є негативно класифікованими.

Заходи щодо поліпшення ліквідності активів банку можуть здійснюватися шляхом: диверсифікації активів і зобов'язань за строками; обміну низьколіквідних активів, які не належать до негативно класифікованих, на ліквідні активи; розміщення коштів у безризикові активи (державні цінні папери або депозитні сертифікати Національного банку).

Підвищення дохідності активів може здійснюватися шляхом обміну низькодохідних активів банку на більш дохідні активи, але з меншою ліквідністю або з довшим строком виконання зобов'язань тощо.

Реструктуризація зобов'язань банку може здійснюватися шляхом: відстрочення (розстрочення) кредиторської заборгованості, перегляду строків сплати відсотків (комісій); переоформлення кредиторської заборгованості в боргові цінні папери (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо); переведення зобов'язань до інвестора, виконавця Програми фінансового оздоровлення, у тому числі з відстроченням (розстроченням) боргів; переоформлення боргу банку перед кредиторами за вкладом (депозитом) на участь у статутному капіталі банку шляхом продажу акцій (часток, паїв), викуплених

банком або додатково випущених у зв'язку зі збільшенням статутного капіталу; переоформлення кредиторської заборгованості за вкладом (депозитом) у субординований борг; прощення кредитором боргу (його частини) банку.

Заходи з фінансового оздоровлення банку можуть передбачати також таке: надання банком — виконавцем Програми фінансового оздоровлення кредиту (зокрема на умовах субординованого боргу) банку, який є об'єктом фінансового оздоровлення; надання інвестором, банком виконавцем Програми фінансового оздоровлення банку, який є об'єктом фінансового оздоровлення, гарантій, порук, майнових поручительств для отримання кредитів в інших банках; розміщення інвесторами, виконавцями Програми фінансового оздоровлення депозитів (вкладів) у банку на пільгових для нього умовах; відмову від виплати дивідендів та спрямування відповідних коштів на збільшення статутного капіталу; визначення джерел погашення боргу перед кредиторами; залучення, до роботи, в банку осіб, запропонованих інвесторами; реструктуризацію структурних підрозділів банку; скорочення чисельності працівників банку; призначення нових керівників банку.