Результати запровадження непу.

Голод 1921-1923рр.

У 1921р велика посуха та неврожай охопили основні зернові центри Поволжя, Північний Кавказ, Україну. Деградоване продрозкладкою сільське господарство не змогло протистояти лиху. В Україні голодувало до 1 млн. чоловік. Голод охопив Катеринославську, Донецьку, Одеську, Миколаївську губернії, а також південь Харків­ської.

Допомога надавалася лише голодуючим Поволжя. Голод в Україні за­мовчувався і офіційно вважалося, що її продовольче становите цілком задо­вільне. Дійсно, у більшості місцевостей Лівобережжя і Правобережжя урожай був непоганий. Його справедливий перерозподіл у межах республіки на ко­ристь південних губерній міг би запобігти поширенню лиха. Проте керівниц­тва КП(б)У майже до весни 1922р слухняно виконувало інструкції Москви і надсилало вагони з продовольством з України до промислових центрів Росії, голодуючим Поволжя. А на Південній Україні продовжувалися хлібозаготівля, конфіскації продовольства. Тільки з середини 1922р. голодуючі українські губернії почали одержувати необхідну допомогу. Це дещо загальмувало зростання числа втрат. Остаточно наслідки голоду було ліквідовано в 1923р.

Результати запровадження непу.

Впровадження непу в сільське господарство поступово стабілізувало продовольче стано­вище суспільства. У 1925р. посівні площі досягли рівня 191Зр і становили більше 23 млн. га. Збір зерна становив 91%довоєнного рівня. Застосування об'єктивних ринкових законів у аграрній сфері дозволило більшовикам ви­рішити і важливу політичну проблему. Протягам кількох років у республіці припинилися селянські повстанські рухи. Населення пристало на бік радян­ської влади і почало відвертатися від повстанців.

Новий соціально - економічний курс більшовиків проходив більш успішно в містах, де в руках держави зосереджувались переважно великі підприємства. На дрібних заводах і фабриках допускалося приватне господарювання, участь іноземного капіталу у формі концесій. Була легалізована приватна торгівля, відновлена підприємницька діяльність. У 1922-1924рр було проведено грошову реформу, наслідком якої стала фінансова стабілізація як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Держава всіляко підтримувала розвиток різноманітних форм кооперативів, створювала умови для подальшого зміцнення зв’язків між містом і селом.

Відродження ринкових відносин, відмова від натуральних форм обміну зумовлювали необхідність перебудови управління народним господарством. Відкидаючи принципи жорсткої централізації з весни 192Ір було взято курс на ліквідацію головних управлінь у керівництві підприємствами. Підприємства були підпорядковані місцевим радам народного господарства. Було створено трести - виробничі об'єднання переважно однорідних підприємств, що працювали на принципах господарського розрахунку і самоокупності, прибутковості виробництва, певної юридичної самостійності. Найбільшими в Україні стали трести “Донвугілля”, " Хімвугілля", " Південсталь". Зрівнялівка в системі оплати праці серед робітників і службовців ліквідовувалась. Замість натуральних форм(продпайки)вони стали одержувати відрядну оплату праці. Матеріальне заохочення як підприємств, так і працюючого на ньому персоналу, забезпечення сталості валюти дозволили прискорити темпи відбудови великої промисловості. Особливу увагу уряд звертав на відбудову Донбасу. Фінансова, матеріально-технічна допомога вугільній галузі призвела до зростання виробничих показників. У 1925-1926рр. Донбас дав майже 20 млн. тон вугілля, що становило 73% довоєнного рівня. Позитивні зміни відбувалися також в електроенергетиці, машинобудуванні, металургії. Споруджувалися Штерівська, Чугуївська електростанції, машинобудівні та металургійні заводи.

У 1925-26рр. обсяг промислового виробництва в Україні досяг 99% від рівня 191Зр.

б) Діяльність політичних партій в Україні.

На початку 20-х рр. в Україні діяло майже півтора десятка політичних партій. Всі вони, окрім КП(б)У, мали свої власні програми і статути, їх керівні органи знаходилися на території України.

КП(б)У, яка виникла в липні 1918р., була складовою частиною РКП(б) фактично її українським філіалом. На кінець 20-х рр. її кількість становила понад 240 тис. чоловік.

Партія боротьбистів у своїй практичній діяльності чинила опір офі­ційній владі в питаннях зміцнення радянської влади в Україні. В липні І920р самоліквідувалась.

Українська партія соціалістів-революціонерів виникла у траві 1918р. Виступала проти воєнно-політичного союзу радянських республік, підтримувала український національний рух. У березні 1920р самоліквідувалася.

Українська комуністична партія(укапісти)була створена в січні 1920, виступали проти офіційного курсу радянської влади на Україні. Припинила своє існування у квітні 1925р.

Офіційна влада змусила і інші легальні політичні партії саморозпус­титися. А діяльність нелегальних партій була припинена шляхом масових арештів їхніх членів.

Після цього комуністична партія відкрито монополізувала всю повноту влади в країні. КП(б)У була складовою частиною ВКП(б).В ній відбувалися ті самі процеси, що й і цілому у ВКП(б): зрощення правлячої партії з держапаратом; переведення всіх державних та громадських організацій під контроль компартії; виникнення в кінці 20-ЗОрр репресивного апарату, який став невід’ємною частиною тоталітарного режиму в умовах одно­партійної системи.