Голод 1932-1933рр.

Ознаки голоду в Україні були помітні ще в 1931 р., але столичне керівництво наполягало на продовжені грабіжницької політики вилучення сільськогосподарської продукції з села. У жовтні 1932 р. в Україну для нагляду за хлібозаготівлею прибула комісія з Москви на чолі з В. Молотовим, що мала надзвичайні повноваження. Комісія оголосила в республіці блокадне становище. Села, що не виконували планів хлібозаготівлі заносилися на " чорну дошку". Жителі позбавлялися права на виїзд. В “боржників” конфісковувалися будь-які запаси - сухарі, картопля, сало, буряки. Експропріація продовольства пояснювалась як кара за " куркульський саботаж", а фактично виступала засобом знищення селянських родин. Спроби селян знайти притулок у містах, розбивалися загороджувальними загонами внутрішніх військ, що контролювали найважливіші транспортні шляхи.

З 1 листопада 1932 р. до 1 лютого 1933 р. молотовська комісія додатково " заготовила" в Україні 105 млн. пудів зерна. Взимку-навесні 1933 р. смертність від голоду набула масового характеру. Органи ДПУ майже всюди реєстрували випадки людоїдства та трупоїдста. Вимирали цілі села, а пошуки і вилучення продовольства продовжувалися.

До злочину проти українського народу причетні не тільки московські комісари Молотов та Постишев, а й керівники українських комуністів - Косіор та голова уряду України Чубар, а також інші республіканські чиновники.

Голод охопив не тільки Радянську Україну, але й Північний Кавказ, Крим. Загибель мільйонів людей більшовицька влада намагалася приховати. Сталін наказав ставитися до голоду як до неіснуючого явища. В документах партії і уряду голод не згадується.

Прямі втрати від голоду склали приблизно 7, 5 млн. чоловік. За своїми втратами голодомор 1932-1933рр. в УРСР перевершив всі відомі в новітній період випадки геноциду: ця трагічна подія стала чорною сторінкою української історії, одним з найкривавіших злочинів сталінського тоталітарного режиму.

V. Сталінізм - це злочинна політика і практика, невід’ємний атрибут тоталітарного режиму, що торкнувся усіх сфер суспільного життя країни.

Правда про цю трагедію, яку переніс на собі і народ України, почала відкриватися з так званої " закритої доповіді" М.С. Хрущова на ХХ з’їзді КПРС, що мала справжній вибуховий ефект.

Наприкінці 20-х років були ліквідовані елементи ринкової економіки. Форсований розвиток економіки, промисловості, насильницька суцільна колективізація села виступили своєрідним соціально-економічним фундаментом кардинальних політичних змін.

Сталін у І929р. встановлює жорстокий режим. Основні ознаки сталінізму:

І. Безмежна влада одноосібного лідера, який спирався на партійно-державний апарат.

2.бюрократизація суспільного життя.

3.Однопартійна диктатура,

4.Утворення командно-адміністративної системи керування економікою з одержавлення усіх засобів виробництва.

5. Політичне відчуження громадян від управління державою.

6. Тотальний ідеологічний контроль правлячої, партії над усіма сферами суспільного життя.

7. Відсутність плюралізму і відкидання критики в будь-якій формі.

Внаслідок сталінського перевороту відбулися корінні зміни в структурі влади, економічній системі, правопорядку, ідеології, культурі, освіті, релігії, в національному русі, у військовій сфері. Це привело до знищення всіх аспектів автономності України. Політика сталінізму привела до того, що Україна втратила контроль над своїми ресурсами, капіталовкладеннями, промисловістю, сільським господарством.

Репресивний апарат активно діяв і в Україні, хоча за Конституцією СРСР (грудень 1936р.) і Конституцією України (січень 1937р.) всьому населенню гарантувалися широкі демократичні права і свободи. Але за фасадом " сталінської Конституції" стояли криваві процеси і загибель мільйонів людей, грубі порушення прав і свобод, терор.