Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Рельєф і геологічна будова
|
|
Більша частина материка — давня допалеозойська Північноамериканська платформа, яка складається з докембрійського кристалічного щита й плити, що перекрита товщами осадових порід палеозою та мезозою. У рельєфі їй відповідають рівнини, представлені низовинами та височинами, що займають 2/3 площі материка. Середня висота материка — 610 м.
У північній частині рівнини (висота 100-200 м та до 700 м) розміщені на Канадському кристалічному щиті — виступах давніх кристалічних порід фундаменту платформи. На формування рельєфу цієї частини материка істотно вплинув льодовик, що зумовило наявність згладжених пагорбів, округлих скель, нагромадження валунів, виораних улоговин, більшість яких заповнена озерами.
Свідчення роботи льодовика
наявність друмлінів = пасма округлених, витягнутих, овальних пагорбів з принесених льодовиком залишків гірських порід до 1, 5 км завширшки й заввишки 30—60 м;
ози — вузькі, схожі на насип, з піску або гальки пасма заввишки приблизно від 7, 5 до ЗО м, які можуть мати довжину до 80 км та інколи здаються абсолютно прямими; та давні берегові уступи — низькі насипи піску, які часто розміщені рядами, паралельними до берегів, що існують тепер.
На південь від Великих Американських озер діяльність льодовика сприяла утворенню багатого моренного матеріалу, тому Центральні рівнини мають горбкуватий характер. їхня висота 200-300 м. Ці рівнини складені морськими й континентальними осадовими породами. Там, де на поверхню виходять вапняки, розвинуті карстові форми рельєфу.
На південному сході Центральних рівнин біля західних передгір'їв Аппалачів розміщена відома Мамонтова печера — одна з найбільших карстових печер світу. її глибина досягає 300 м, загальна довжина — 500 км. Дном печери течуть річки, заглиблення зайняті озерами. Стік води з печери йде в притоки р. Огайо.
плоска Міссісіпська низовина (100 м), чимала частина якої утворена річковими наносами.
На захід від Центральних рівнин простяглися Великі рівнини, що піднімаються уступами — сходамидо Кордильєр. Ці рівнини виникли на краю платформи, яка залучилася до підняття в процесі утворення Скелястих гір. Висота рівнин 500- 1 700 м.
середньовисоких складчасто-брилових гір Аппалачі, які утворилися в результаті підняття давніх (палеозойських) складчастих структур. У їхній будові переважають середньовисокі хребти, плоскогір'я й плато. Найвища точка — г. Мітчелл (2 037 м).
гірський пояс Кордильєр. Кордильєри — одна з найбільших на планеті складчастих гірських систем, що утворилися на стику літосферних плит. Геологічний вік структури Кордильєр Північної Америки різний — від допалеозойського до четвертинного кайнозойської ери.
Кордильєри — найдовша гірська система у світі (18 000 км).
У системі Кордильєр виділяють дві основні гірські смуги, які сформувалися в різні епохи складчастості:
Кордильєри, які сформувалися в епоху альпійської складчастості, та
Скелясті гори, формування яких припадає на мезозойську еру.
Смуги розділені високими плато, нагір'ями (Великий басейн, Мексиканське нагір'я, плато Колорадо), існують западини нижче від рівня океану. Найменша висота від рівня моря — Долина Смерті (-86 м).
Долина Смерті
Непривабливу назву — Долина Смерті — носить пустеля з порівняно невеликою площею (дюни вкривають площу 7, 8 км2),
найвища точка материка — г. Мак-Кінлі (6 194 м). Вершина гори, що входить до складу Аляскинського хребта гір Кордильєр, завжди вкрита снігом.
Формування Кордильєр триває й донині.
В епоху альпійської складчастості чималі ділянки гір були омолоджені, розсічені розломами. У горах багато вулканів. у Мексиці він розширюється й досягає Атлантичного океану. Найвищий діючий вулкан — Орісаба (5 700 м).
Між хребтами Скелястих гір розміщене Єллоустонське вулканічне плато — одне з природних див Північної Америки, де діє понад 3 000 гейзерів та гарячих джерел. Найяскравіше ці явища виражені на території Єллоустонського національного парку, у якому функціонують понад 200 гейзерів, що вивергають кислі або лужні води.
Корисні копалини
Багато родовищ мають світове значення. До них зараховують родовища залізної руди, руд, що містять нікель, кобальт, уран, а також золото й срібло. Багато з них приурочені до магматичних порід Канадського кристалічного щита, району Кордильєр.
На півострові Лабрадор розміщений залізорудний пояс, що простягнувся на 1 300 км при ширині 100 км. Частину руди тут добувають відкритим способом.
Осадові породи багаті на нафту й газ (узбережжя й шельф Мексиканської затоки, Великі рівнини — східне передгір'я Скелястих гір, Аляска, шельф Північного Льодовитого океану),
кам'яне вугілля (Аппалачі, передгір'я Скелястих гір у Канаді).
З осадовим чохлом Північноамериканської платформи пов'язані також родовища калійних солей. Багаті поклади фосфоритів виявлено на півострові Флорида.
У Кордильєрах відкрито також родовища кольорових та рідкісних металів.
Клімат
Велика протяжність материказ півночі на південь визначає різноманітність клімату Північної Америки, який сформувався внаслідок дії кліматотвірних чинників.
в південній частині континент перетинає Північний тропік, Сонце на території Північної Америки буває в зеніті лише на півдні.
Північ материка лежить за північним полярним колом, за яким спостерігають полярний день іполярну ніч.
Кількість сонячної радіації зростає з півночі на південь. На півночі радіаційний баланс становить 10-20 ккал на 1 см2 на рік, на півдні — 100-120 ккал на 1 см2 на рік.
У такому ж напрямку збільшуються й середні температури повітря:
у січні від -36° С (на півночі Канадського Арктичного архіпелагу) до +25° С (на півдні Флориди йМексиканського нагір'я).
Найнижчу температуру зареєстровано на Алясці та на північному заході Канади (-64° С). На льодовиковому щиті Гренландії температура знижувалася до -70° С.
Середні температури липня змінюються від +4° С на півночі Канадського Арктичного архіпелагудо +32° С на південному заході США.
Найвищі температури зареєстровано в південних частинах внутрішніх плоскогір'їв Кордильєр, зокрема в Долині Смерті — +56, 7° С.
Довгий час показник +56, 7° С у Долині Смерті був рекордним на планеті, аж поки 1922 р. не зареєстрували вищу температуру в районі Тріполі (Африка) — +57, 8° С.
невелика протяжність із заходу на схід зумовлює істотний вплив океанів на клімат.
Так, вологу погоду з Атлантичного океану приносить північно-східний пасат (у південну частину материка),
з Тихого — західне перенесення (у середню частину).
Однак високі гори (Кордильєри) на заході ускладнюють проникнення повітряних мас з Тихого океану. Тому вплив західного перенесення обмежується приморськими низовинами й береговимихребтами.