Гносеологічний статус соціологічного дослідження. Типи соціологічних досліджень.

Соціологічне дослідження проводиться за послідовними, логічними і змістовними етапами. Специфіка кожного з етапів соціологічного дослідження визначається конкретним типом соціологічного дослідження. Типи соціологічних досліджень виділяють залежно від узятих за основу критеріїв. Найголовнішими з цих критеріїв є:

- мета дослідження;

- глибина потрібного аналізу;

- метод збирання первинної соціологічної інформації;

- об’єкт дослідження;

- терміни проведення;

- відносини між замовником і виконавцем;

- сфера соціальної дійсності, яку вивчають.

Отже, за метою виокремлюють:

Фундаментальні дослідження – спрямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов’язані з вирішенням найскладніших проблем суспільства. Фундаментальним соціологічне дослідження є тоді, коли робляться висновки щодо універсальних соціальних зв’язків та відношень незалежно від емпіричного поля дослідження. Ведеться пошук нових закономірностей, внутрішніх казуальних зв’язків. Ці дослідження орієнтовані на прогнозування розвитку дійсності і їх результати мають звичайно характер абстрактно-теоретичних побудов і висновків, що фіксують ті чи інші тенденці і закономірності.

Прикладні дослідження – націлені на вивчення конкретних об’єктів, вирішення певних соціальних проблем. Соціологічне дослідження кваліфікується як прикладне, коли воно забезпечує результати придатні для безпосереднього практичного використання. Ці дослідження часто проводяться не з науковою метою, а в міру практичної потреби, і результати їх за формою та змістом мають відповідати вимогам замовника.

За глибиною аналізу виділяють:

Пошукові (розвідувальні) дослідження – за своїми параметрами є найпростішими, вирішують прості за змістом завдання. Застосовують їх тоді, коли проблема, об’єкт або предмет дослідження належить до маловивчених або взагалі не вивчених. Охоплюють невеликі сукупності, мають спрощену програму та інструментарій. Найчастіше використовують як попередній етап більш глибокого масштабного дослідження, орієнтуючи їх на збирання інформації щодо об’єкта та предмета дослідження, уточнення гіпотез, тощо.

Описові дослідження – покликані створити відносно цілісну уяву про досліджувані явища, процеси. Проводять відповідно до повної програми соціологічного дослідження, застосовуючи чіткий, детально опрацьований інструментарій, здебільшого тоді, коли об’єктом аналізу є відносно велика спільнота людей, з певними соціальними, професійними і демографічними характеристиками. За структурою, набором процедур є значно складнішими від пошукових досліджень.

Аналітичні дослідження – полягають не тільки в описуванні соціальних явищь та їх компонентів, а й у встановленні причин їх виникнення, механізмів функціонування, виокремленні факторів, що забезпечують їх. Підготовка аналітичного соціологічного дослідження потребує значних зусиль, професійної майстерності дослідника, тобто аналатичних здібностей, вміння інтерпретувати та аналізувати складну соціологічну інформацію, робити виважені висновки.

За методом, застосовуваним у соціологічному дослідженні виокремлюють:

Опитування, наприклад опитування громадської думки– це збір інформації про сукупну думку певної групи людей з певної проблематики. Уперше такі опитування започаткувала німецька дослідниця Е. Ноель, яка створила один із перших у світі центрів вивчення суспільної думки. Для опитування громадської думки не обов'язкова програма дослідження, не є необхідною також і вибірка. Важливою вимогою простого опитування громадської думки є повне формулювання запитання так, як воно звучало в анкеті для респондентів. У разі вибіркового дослідження необхідним є визначення генеральної сукупності й обсягу вибіркової сукупності, а також дати проведення опитування та назви організації, що його проводила;

Аналіз документів – є досить поширеним у практиці проведення соціологічного дослідження. Соціологи у своїх дослідженнях використовують різноманітні документи – державні та урядові акти, статистичні збірники і матеріали переписів, відомчу документіцію, художні твори і наукові публікації, пресу, листи населення і т.д. Їх аналіз допомагає досліднику сформулювати проблему, об’єкт, предмет, цілі, завдання і гіпотези дослідження, порівняти отримані під час дослідження емпіричні данні з показниками інших соціологічних досліджень; отримати інформацію для вирішення досліджуваної проблеми або поглибити її аналіз; скласти характеристику соціальних процесів, які відбуваються на соціетальному, груповому, індивідуальному рівнях, виявити тенденції та розробита прогнози щодо їх подальшого розвитку; вивчити громадську думку і соціальне самопочуття населення загалом та окремих його прошарків. Серед методів аналізу документів виділяють:

- неформальний (традиційний);

- формальний або контент аналіз.

Соціологічне спостереження – метод збору соціологічної інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються в соціальній реальності. Застосовують ефективно у дослідженнях поведінки окремих індивідів, соціальних груп, спільнот у різноманітних сферах. Виділяють:

- структуроване спостереження;

- неструктуроване спостереження;

- польове спостереження;

- лабораторне спостереження;

- включене спостереження;

- не включене спостереження;

- систематизоване спостереження;

- не систематизоване спостереження;

- монографічне спостереження;

- пошукове спостереження;

- самоспостереження.

Соціологічний експеримент – це спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності і поведінки соціального об’єкту внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих чинників. Етапи соціологічного експерименту:

- збирання емпіричних даних;

- визначення вихідного стану досліджуваного об’єкту;

- виявлення тенденцій його розвитку;

- розробка теоретичних концепцій та умов експериментування;

- створення експериментальної ситуації;

- визначення та аналіз підсумків експерименту;

- запровадження висновків експерименту в життя.

Різновиди експерименту:

За умовами проведення:

- польові – коли соціальний об’єкт перебуває у природних умовах свого функціонування;

- лабораторні – коли експериментальна ситуація і сам об’єкт формуються штучно.

За специфікою завдання:

- науково – дослідні – в ході яких перевіряється гіпотеза, яка містить елементи наукового знання;

- практичні – які мають на меті запровадження корисної новизни в масових масштабах;

За специфікою зведення гіпотези:

- паралельні – у яких існують як експериментальна так і контрольна група, і доведення висунутих гіпотез здійснюється на основі порівняння стану двох об’єктів (експериментального і контрольного) в один і той же час;

- послідовні – у яких контрольна група як самостійно існуючий, розташований поруч з експериментальною групою об’єкт відсутня.

Соціологічний експеримент проводиться за тією ж схемою, лише в більших масштабах (наприклад на рівні країни).

За затратами часу виділяють соціологічні дослідження:

Довгострокові – терміни проведення від 3 років і більше;

Середньострокові – терміни проведення від 6 місяців до 3 років;

Короткострокові – терміни проведення від 2 до 6 місяців;

Експрес-дослідження – терміни проведення від 1-2 тижнів до 1-2 місяців.

Зважаючи на тип відносин між замовником і виконавцем, соціологічні дослідження бувають:

Держбюджетні дослідження – виконують на замовлення державних установ, оплачуються ними.

Госпрозрахункові дослідження – на замовлення окремих підприємств, організацій, фірм, які оплачують їх виконання.

Залежно від способу дослідження об’єкта (у статиці чи динаміці):

Разове дослідження – інформує про стан об’єкта, його кількісні, якісні характеристики на момент дослідження, відображає «моментальний зріз» соціального явища.

Повторне дослідження – проводять через певні проміжки часу, отримуються данні, що відтворюють зміни об’єкта, їх напрямки та тенденції. Ці дослідження проводять кілька разів протягом певного часу на підставі єдиної програми та інструментарію. Серед повторних досліджень виділяють:

▪ панельні (досліджують зміни одного й того самого об’єкта упродовж певного часу, при цьому обов’язковим є забезпечення однокової вибірки);

▪ трендові (досліджують зміни протягом певного часу на тому самому об’єкті без дотримання вибірки);

▪ історичні тренди (різновид повторюваного дослідження, предметом якого є одна і та ж група через певні проміжки часу. Наприклад, досліджується вікова група 20-річних, потім ця ж група - через 10 років, згодом - ще через 10 років).

▪ когортні (досліджують специфічні соціальні сукупності - когорти, впродовж певного часу);

▪ лонгітюдне дослідження (від англ. long - тривалість — вид повторювального дослідження, коли відбувається тривале спостереження за об'єктом).

Щодо об’єкта пізнання дійсності виокремлюють:

Соціологічні дослідження у сфері управління;

Соціологічні дослідження у сфері промисловості;

Соціологічні дослідження у сфері сільського господарства;

Соціологічні дослідження у сфері науки;

Соціологічні дослідження у сфері освіти;

Соціологічні дослідження у сфері політики;

Соціологічні дослідження у сфері культури;

Соціологічні дослідження у сфері охорони здоров’я, тощо.

За системою вибору одиниць об’єкта соціологічного дослідження поділяються:

Монографічні дослідження – спрямовані на вивчення певного соціального явища або процесу на одному об’єкті, який виступає представником цілого класу подібних об’єктів.

Суцільні дослідження – обстежують усі, без винятку, одиниці об’єкта. Оскільки вони потребують багато час, значних людських і матеріальних ресурсів, їх проводять рідко.

Вибіркові дослідження – використовують з метою прискорення і скорочення витрат. Вони обстежують не всі одиниці, що є об’єктом а лише їх частину. Мета вибіркового дослідження – на підставі певної кількості обстежених одиниці об’єкта (кількість і характеристику визначають за допомогою спеціальних правил, різних математичних прийомів) скласти висновки щодо досліджуваного явища як цілого.

Хотілося б зазначити ще декілька видів соціологічних досліджень що займають своєрідне місце в класифікації:

Пілотажні (зондувальні, розвідувальні) дослідження – пробне соціологічне дослідження, що має на меті перевірити характеристики обраного інструментарію (анкет, опитувальних листків, протоколів спостереження, процедур, аналізу документів, тощо), так би мовити " обкатка інструментарію", тобто дають змогу оцінити якість інструментарію, а також внести необхідні корективи до нього. На невеликому масиві (20-100 чоловік) випробуються всі елементи дослідження. Після аналізу результатів доопрацьовується анкета, питання в ній, уточнюються гіпотези, при потребі формулюються нові. Пілотажне дослідження застосовується також у випадках, коли відсутні знання про певний предмет або проблема недостатньо вивчена. Наслідки цих досліджень, зафіксовані у робочих документах, впливають на поліпшення методик, інструкцій щодо відбору та організації збирання вихідних даних.

Польове дослідження – це соціологічне дослідження, що має на меті вивчити соціальні об'єкти методом безпосереднього спостереження за ними в реальних природних умовах. Термін " польове дослідження" уперше ввели в науковий обіг антропологи й етнографи Чиказької школи, він є антонімом терміну " лабораторне дослідження". Вдаючись до таких досліджень, соціолог безпосередньо перебуває в центрі подій і має змогу вивчати об'єкт у реальних життєвих умовах, отримуючи достовірну інформацію.

Соціальний моніторинг – це комплексне, інтегральне дослідження, що становить цілісну систему, яка дає можливість фіксувати, зберігати та здійснювати первинний аналіз даних за динамікою соціальних процесів у районі, регіоні, країні. За допомогою таких досліджень можна вивчити об'єкт у русі, аналізувати зміни, їхню динаміку.

Маркетингові дослідження – це наукові дослідження, спрямовані на збір, оцінку й аналіз інформації про потреби, пріоритети, мотивації, реальну поведінку учасників на ринку товарів і послуг з метою просування останніх та прийняття управлінських рішень.

Таким чином, соціологія, як і будь-яка теоретична соціологічної діяльності наука включає два елементи: систему нагромаджених знань (насамперед теоретичних) і дослідницьку діяльність. З допомогою соціологічних досліджень здійснюється дальше пізнання об'єктивних законів розвитку і функціонування соціальних організмів і спільностей людей і визначаються шляхи і форми використання нагромаджених знань на практиці. Соціологічні дослідження не можна ототожнювати з економічними, юридичними і іншими видами досліджень подібно тому, як соціологію не можна ототожнювати з політичною економікою, юриспруденцією та іншими науками. Специфіка будь-якого соціального дослідження обумовлюється, насамперед, об'єктом і предметом науки, в межах якої здійснюється. Це означає, що своєрідність соціологічних досліджень лежить в основі специфіки науки соціології.

Исходным пунктом всякого исследования является проблемная ситуация. При этом можно выделить две стороны проблемы: гносеологическую и предметную.

В гносеологическом смысле (т. е. с точки зрения познавательного процесса) проблемная ситуация — это " знание о незнании, несоответствие или противоречие между знанием о потребностях, людей и каких-то результативных практических или теоретических действиях и незнанием путей, средств, методов, способов, приемов реализации этих необходимых действий" [144. С. 25].

Предметная сторона проблемы социологического исследования — это явления и процессы, вызывающие беспокойство, например, ситуация непонятна, не поддается убедительному объяснению, имеет место социальная дезорганизация, конфликт интересов социальных групп, общностей институтов. С одной стороны, последние угрожают стабильности, но одновременно являются глав­ным фактором социальных изменений и потому особенно заслуживают внимания.

Предметная и гносеологическая стороны социальной проблемы тесно взаимосвязаны. В простейшем случае — это недостаточная осведомленность о реальной социальной ситуации, вследствие чего невозможно использовать уже имеющееся знание для уяснения и возможного регулирования социальных процессов. В других случаях—это обнаружение таких процессов и явлений, природа которых теоретически необъяснима, а следовательно, нет и соответствующих алгоритмов для их описания, прогнозирования и воздействия на них со стороны общества. Социальная проблема может и вовсе не осознаваться как общественная потребность, так как провоцирующие ее условия и поведение людей не достигли того уровня, на котором она становится очевидной. Наконец, будучи осознаваемой, она не обязательно становится предметом анализа и целенаправленных действий, так как для этого нужны активная заинтересованность и готовность к практическим преобразованиям каких-то общественных сил, организаций, движений... Именно такая готовность и заинтересованность образуют основу " социального запроса" в исследовании.