Евристичність соціологічного знання.

Сучасна структура соціологічного знання постала внаслідок якісних змін у самому змісті цього знання, методах його отримання і характері соціальних запитів, що стимулювали його розвиток. Наслідком розвитку теоретичної соціології (загально-соціологічної теорії та спеціальних соціологічних теорій або теорій середнього рівня) були зміни в структурі соціологічного знання. У зв'язку з відновленням і розбудовою його теоретичних поверхів, відродженням " великої теорії" постало питання про змістовну єдність і цілісність соціології як науки, несуперечливість окремих структурних елементів соціологічного знання. Тому склався загальноприйнятий структурний поділ соціології на три рівні: 1 - загально-соціологічної теорії; 2 — спеціальної (галузевої) соціологічної теорії: 3 — емпіричної соціології або рівня конкретного соціологічного дослідження. Вирізняється також макросоціологія та мікросоціологія. У методичних посібниках також пропонується для розгляду теоретична та емпірична соціологія. З іншого боку, соціологія як наукова дисципліна виникла відносно недавно, тому в ній немає ще таких універсальних тверджень і водночас обґрунтованих фактами стабільних теорій. Між тим, це не означає, що в ній такі узагальнення неможливі в принципі. Можна навести лише деякі соціологічні теорії, такі як: структурний функціоналізм (Т.Парсонс, Р.Мертон); теорія соціальної дії (М.Вебер); теорія соціального конфлікту (К.Маркс, Р.Дарендорф); теорія соціальних систем (Т.Адорно); символічний інтеракціонізм (Г.Блумер, Д.Мід, А.Роуз); інтегральна система соціології (П. Сорокін); феноменологічна соціологія (А.Шюц, П.Беркер, Т. Лукман); етнометодологія (Г.Гарфінкель, Д.Дуглас); теорія соціального обміну (Д.Хоманс, П.Блау); теорія структурації (Е.Гідденс) тощо.

Загалом, соціологічна теорія — це система логічно взаємозв'язаних понять та принципів, за допомогою яких інтерпретується сутність (структура та генезис) соціальної реальності та здійснюється аналіз їх взаємодії. Варто зазначити, що соціологічна теорія, відображаючи реальні соціальні об'єкти і процеси, репрезентує ідеальне знання у вигляді варіативної моделі. З іншого боку, соціологічна теорія — це відображення соціальних об'єктів, законів, закономірностей та тенденцій їх розвитку і функціонування. Соціологічна теорія абстрактно відображає дійсність, але в контексті системності, цілісності та всезагальності.

Водночас соціологічна теорія — це складна система знань, понять та моделей соціальної реальності. До основних функцій соціологічної теорії можна віднести: теоретико-пізнавальну, інформаційну, прикладну, пояснювальну, прогностичну, евристичну, соціально-технологічну тощо.

Між тим, об'єктом соціологічного дослідження може виступати частина соціальної реальності, що містить у собі проблемну ситуацію та яка є специфічним носієм характеристик та ознак інших підсистем суспільства.

Предмет дослідження репрезентує найбільш значущі ознаки, якості й особливості об'єкта наукового аналізу.

Зазначимо, в емпіричній соціології нагромаджений достатній досвід використання широкого арсеналу методів збору, аналізу та інтерпретації первинної інформації, багато з яких удосконалюється і модернізується. Поряд з методами масових опитувань розвиваються такі перспективні напрямки, як контент-аналіз документів щодо діяльності засобів масової комунікації, набувають поширення експертні опитування та інтерактивні телефонні інтерв'ю; соціологи не забувають традиційних методів спостереження та експерименту, розширюється практика впровадження біографічного методу, інтроспекції та фокусованого групового інтерв'ю, удосконалюється методика використання математичних, екстраполярних моделей аналізу емпіричної інформації, використовується факторний, кореляційний та кластерний аналіз соціальної інформації [ 1 ].

Оскільки очевидним фактом стало, з одного боку, виділення теоретичної соціології в окрему, відносно самостійну галузь соціологічного знання, з іншого — здійснюються подальші фрагментації і спеціалізації напрямів соціологічних досліджень, то питання про взаємозв'язок між теоретичним і емпіричним рівнями в соціології набуває особливої гостроти [12, с. 15].

Сьогодення характеризується збагаченням та взаємопроникненням різних рівнів, підходів та напрямів соціологічних досліджень, тому інтерес до соціології як соціально-гуманітарної науки зростає в різних галузях соціальної теорії та практики.