Тіньков С. О. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: Від 16 січня 2003 р.— К.: Видавництво А.С.К., 2004. — 316 с.

Краснова М.В. Гарантії реалізації права громадян на екологічну інформацію. / Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.06. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка.– К., 1997. – 16 с.

Михайленко Оксана Віталіївна. Розвиток соціальної інфраструктури на радіоактивно забруднених сільських територіях: Дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / Національний науковий центр " Інститут аграрної економіки" УААН. — К., 2006.

Шомпол О. Загальнотеоретичні засади правових форм удосконалення законодавства України про екологічну безпеку в контексті міжнародно-правових зобов`язань //Юридична Україна.- 2009.- № 7.-C. 95-101

Суярко М. Навколишнє природнє середовище у правовідносинах забезпечення екологічної безпеки //Юридична Україна.- 2009.- № 3.-C. 73-79.

Бондар Л.О. Спеціальний правовий режим використання природних ресурсів екологічно вражених об’єктів та забруднених територій. // https://ecopravo.host-ua.org.ua/nauk/ecobezpeka/urazhen.htm

Бреславець А. І., Воронкін А. С., Юрченко А. І., Величко Г. М. Особливості розроблення матеріалів оцінки впливів діючих об’єктів на навколишнє середовище // Національна бібліотека Вернадського. Режим доступу https://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Ponp/2009/2009-Articles/UkrNDI-EP_2009_05.pdf

Гончарук В., Білявський Г., Ковальов М., Рубцов Г. // Національна екологічна безпека та екологічна паспортизація водних об’єктів. - Вісн. НАН України, 2009, № 5.

Выпханова Г.В. К вопросу об информационном обеспечении природопользования и охраны окружающей среды: концептуальные и правовые аспекты // Экологическое право. – 2006. - № 5. – С. 36 – 40.

Кобецька Н.Р. Поняття і зміст екологічних прав громадян України // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – Збірник наукових статей. – Івано-Франківськ, 1997 – Вип.1.

Орлов М. Проблеми захисту природних права людини і юридичних осіб у сфері екології // Вісник Академії правових наук України. – 2002. - № 2.

Нормативно-правові акти:

Цивільний Кодекс України

Цивільно-Процесуальний Кодекс України

Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991.

Про інвестиційну діяльність: Закон від 18.09.1991р.

Про інноваційну діяльність: Закон від 04.07.2002р.

Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: закон України від 16 січня 2003 р.

Про екологічну експертизу: Закон від 09.02.1995р.

Про регулювання містобудівної діяльності: Закон від 17.02.2011р.

Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: закон України від 8 лютого 1995 року

Про поводження з радіоактивними відходами: закон України від 30 червня 1995 року

Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон від 27.02.1991р.

Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання: Закон від 14 січня 1998р.

Про правовий режим надзвичайного стану: Закон від 16 березня 2000 р.

Про інформацію: Закон України від 2.10.1992р.

Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України від 9.01.2007р.

Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 05 березня 1998 року

Про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами: об’єднана Конвенція від 5 вересня 1997 року, ратифікована Законом України №1688-ІІІ від 20 квітня 2000 року

Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті:

Конвенція про доступ до інформації і участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля: прийнята в рамках Ради Європи 25.06.1998 (м.Орхус, Данія).

Про затвердження Положення про щоквартальне інформування населення через ЗМІ про об’єкти, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища: наказ Мінприроди України від 1.11.2005., зареєстрований в Мінюсті України 15.12.2005.

Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля: постанова Верховної Ради України від 4.11.2004.

Про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації: наказ Мінприроди України від 18.12.2003, зареєстрований в Мінюсті України 4.02.2004.

Про затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля: наказ Мінприроди України від 18.12.2003, зареєстрований в Мінюсті України 4.02.2004.

ДБН А.2.2-1-2003 Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Видання офіційне. - Держбуд України. – Київ, 2004.

Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування: постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.1996.

ТЕМА 8. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ В СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ (2 год)

Юридична відповідальність отримала в науці екологічного права та дисертаційній літературі останніх років значну теоретичну характеристику і в загальному визначається як застосування передбачених законом заходів впливу до порушників законодавства про охорону довкілля. Це визначення в загальному актуально і для відповідальності у сфері використання природних ресурсів.Кримінальна відповідальність у сфері природокористування регулюється Кримінальним Кодексом України і застосовується у випадку вчинення екологічних злочинів. В діючому КК України, є самостійний розділ 8 " Злочини проти довкілля", в якому, зокрема, передбачені склади злочинів в галузі природокористування, а саме: ст.ст. 240, 242, 243, 244, 246, 248, 249, 254. Інші злочини розділу 8 теж можуть бути віднесені до природноресурсових, якщо вони вчинені в процесі безпосереднього використання природних ресурсів.

Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, що найчастіше має місце в сфері природокористування. Перелік екологічних адміністративних правопорушень міститься в главі 7 КУпАП " Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури".

Цивільно-правова відповідальність у сфері охорони навколишнього природного середовища полягає у покладанні на правопорушника обов'язку відшкодувати потерпілій стороні майнову чи моральну шкоду, заподіяну в результаті порушення еколого-правових вимог і передбачена Цивільним Кодексом України. Разом з тим, суттєвою особливістю цивільно-правової відповідальності є порядок визначення розміру шкоди, заподіяної природним об’єктам. В законодавстві детально визначаються конкретні умови і розміри відшкодування шкоди у вигляді такс і методик, а у випадку їх відсутності шкода визначається у загальному цивільно-правовому порядку. Варто пригадати положення постанови пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004р. " Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля".

Питання для обговорення:

1.Загальна характеристика юридичної відповідальності за порушення в галузі природокористування.

2. Склади злочинів в галузі природокористування.

3. Адміністративна відповідальність за порушення правових вимог здійснення природокористування. Підвідомчість адміністративних справ в цій сфері.

4. Підстави і особливості відшкодування шкоди, заподіяної природним об’єктам і їх ресурсам.

5. Дисциплінарна відповідальність працівників за невиконання обов’язків, пов’язаних з забезпеченням раціонального використання і охорони природних об’єктів.

6. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної природним об’єктам і їх ресурсам.

Таксовий метод відшкодування шкоди в галузі природокористування.

6.1. Обчислення розміру відшкодування за лісопорушення, порушення вимог здійснення мисливства і рибальства.

6.2. Розрахунковий спосіб обчислення шкоди.

6.3. Методики розрахунку розмірів збитків за порушення вимог охорони і раціонального використання земельних, водних та інших природних ресурсів.

6.4. Відшкодування ядерної шкоди.

6.4. Судова практика щодо спорів у сфері використання природних ресурсів.

Контрольні запитання:

1. Який порядок відшкодування ядерної шкоди передбачає чинне законодавство?

2. Які особливості таксового методу відкодування шкоди?

3. Які основні склади правопорушень, які є підставою для притягнення винних до юридичної відповідальності, передбачені у сфері використання територій та обєктів природно-заповідного фонду?

Практичні завдання:

1. Складіть проект подання прокурора про усунення порушень природоресурсного законодавства, причин і умов, що їм сприяють.

2. Для розширення торгівельної площі директор ТОВ “Онікс” найняв бригаду будівельників і дав їй завдання викорчувати багаторічний дуб, який заважав будівництву. Викорчуване дерево виявилося “козацьким дубом”, що охоронявся як пам’ятка історії. Державний екологічний інспектор склав протокол про екологічне правопорушення, скоєне громадянами, і направив матеріали до суду для притягнення їх до відповідальності. Суд відмовив у прийомі позовної заяви посилаючись на ту обставину, що у цьому разі треба звернутися до господарського суду з позовом до ТОВ.

Хто є суб’єктом відповідальності за скоєне правопорушення? Як слід вирішити справу?

Література:

Шемшученко Ю.С. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды. – К.: Наук. думка, 1978.

2. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: Проблеми теорії застосування і розвитку кримінального законодавства. – К., 2002.

3. Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. – К., 1981.

Кравченко С. М. Имущественная ответственность за нарушение природоохранительного законодательства. – Львов: Вища школа. Изд-во при Львов. ГУ, 1979. - 183 с.

4. Решетник Л. Правові проблеми юридичної відповідальності в галузі екології // Право України. – 2003. - №8.

5. Поліщук Г. Кримінально-правова характеристика злочинів проти довкілля // Право України. – 2003. - №3.

6. Хіміч О. Адміністративно-екологічне правопорушення: проблемні питання // Право України. – 2003. - №4.

7. Гримайло В. Поняття екологічного злочину // Юридичний вісник України. – 2002. - №52.

8. Рябець К. Питання розвитку законодавства про адміністративну відповідальність за правопорушення в галузі раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища // Юридична Україна. 2006. - №1.

9. Куян І. Проблеми кваліфікації екологічних правопорушень // Право України. – 1999. - №8.

10. Власенко В.В. Окремі питання реалізації права громадян на відшкодування шкоди, завданої порушенням вимог екологічної безпеки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2005. – Випуск. 65. – С. 43 – 48.

11. Ільїна Є. Відповідальність за порушення законодавства про охорону озонового шару // Право України. – 1998. – № 9. – С. 38 – 41.

12. Петров В.В. Окружающая среда и здоровье человека (три формы возмещения вреда здоровью) // Вестник Московского университета. – 1994. - №1.

13. Решетник Л. Деякі питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян // Право України. – 2001. - №9.

14. Шульга А.М. Проблеми визначення об’єкта екологічних злочинів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – №2.

15. Сасов О.В. Екологічна безпека як родовий об’єкт злочинів проти довкілля // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. - №2.

16. Краснова М. Екологічна відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, у контексті адаптації законодавства України до законодавства ЄС // Право України. – 2007. - №3.

17. Краснова М.В. Компенсація шкоди за екологічним законодавством України (теоретико-правові аспекти): монографія / М.В. Краснова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2008. – 439 с.

18. Краснова М. Історичні засади законодавства про компенсацію екологічної шкоди (з давніх часів і до кінця XIX ст. // Право України. – 2007. - №5.

19. Корнилов В.Н., Суботин А.А. Порядок возмещения крупномасштабного вреда, причиненного объектам природы. // В кн. Актуальные проблемы защиты субъективных права граждан и организаций. М.: ВЮЗИ. 1985. – С. 111 – 124.

20. Романов В.И. Ответственность за вред, причиненный объктам животного мира и среде их обитания // Экологическое право. – 2003. - № 3. – С. 28 – 33.

Нормативно-правові акти:

Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991.

Кримінальний кодекс України.

Водний кодекс України.

Кодекс про адміністративні правопорушення України.

Цивільний кодекс України

Кодекс законів про працю України.

Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення: Закон України від 13.12.2001.

Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду: Постанова Кабінету Міністрів України №953 від 23.06. 2003 р.

Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству: постанова Кабінету Міністрів України від 5.12.1996.

Розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України: затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1.06.1993р.,

Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів: постанова Кабінету Міністрів України від 8.04.1999р.

Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України: постанова Кабінету Міністрів України від 21.04 1998.

Про затвердження Такс для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України): наказ Мінприроди України, Держлісгоспу України від 18.07.2007, зареєстрований в Мінюсті України 2.08.2007.

Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесених до Червоної книги України: постанова Кабінету Міністрів України від 1.06.1993р.

Про затвердження Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів: наказ Мінагрополітики України і Мінприроди України від 12.07.2004, зареєстрований в Мінюсті України 12.11.2004.

Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів: наказ Мінекобезпеки від 18.05.1995, зареєстрований в Мінюсті України 01.06.1995.

Методика розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів: затверджена наказом Мінагрополітики України і Мінприроди України від 12.07.2004р.

Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу: постанова Кабінету Міністрів України від 19.01.1998р.

Про затвердження Такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України: постанова Кабінету Міністрів України від 3.07.1995р., Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України: наказ Мінекобезпеки України від 26.10.1995р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації: наказ Держводгоспу України від 29.12.2001р.

Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: постанова Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004.

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища: роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 27.06.2001.