В період прийому протитуберкульозних препаратів інші профілактичні щеплення протипоказані на 6 міс, окрім щеплення проти дифтерії.

Первинна хіміопрофілактика проводиться неінфікованим особам з осередків ту­беркульозної інфекції. Мета - запобігання інфікуванню мікобактеріями ту­беркульозу та захворюванню на туберкульоз. Ця хіміопрофілактика застосовується:

- дітям, підліткам, дорослим здоровим особам із сімейних контактів з бактеріовиділювачем або з хворим на активну форму туберкульозу – призначають ізоніазид в розрахунку 5 мг/кг по 3 міс. 2 рази на рік або впродовж 6 місяців протягом всього періоду контакту і ще рік після його припинення, якщо хворий був з вперше діагностованим туберкульозом або 2 роки, якщо у хворого був хронічний туберкульоз;

- новонародженим, щепленим вакциною BCG, які народилися від хворих матерів, не­ своєчасно виявлених - також застосовують ізоніазид (5мг/кг) по 3 міс. 1 раз на рік протягом 2 років.

Вторинна хіміопрофілактика проводиться з метою запобігання:

1) захворюванню;

а) вперше інфікованим (діти і підлітки з віражем туберкулінових реакцій);

б) дітям і підліткам з гіперергічною реакцією Манту з 2 ТО ППД-Л;

в) інфікованим особам, які мають контакт з бактеріовиділювачем або хворим на активну форму туберкульозу.

Курси вторинної хіміопрофілактики проводяться:

а) вперше інфіковані у віці до 30 років - безперервний курс ізоніазиду протягом 2-3 міс.;

б) з гіперергічною реакцією Манту - ізоніазид призначають по 3 міс. двічі на рік;

в) інфіковані, які мають контакт - приймають ізоніазид 3 міс. 2 рази на рік протягом всього періоду контакту і ще 2 роки після його припинення.

2) рецидиву туберкульозу - у осіб, які перехворіли на туберкульоз і мають:

а) супутні несприятливі захворювання;

б) великі залишкові зміни;

в) супутні обтяжливі захворювання;

г) ВІЛ-інфіковані з гіперергічною реакцією на туберкулін.

У цих випадках вторинна хіміопрофілактика проводиться двічі на рік (2-3 міс.). Призначають ізоніазид у дозі 5 мг/кг у поєднанні з одним із препаратів (етамбутол – 20-25мг/кг; рифампіцин – 10мг/кг).

Серед осіб, які діставали ХП, кількість захворювань на туберку­льоз в 5 - 7 разів менша в порівнянні з відповідними групами людей, які її не діставали.

Контрольні питання та тестові завдання

1. Задачі профілактики туберкульозу.

2. Значення соціальної профілактики в запобіганні виникнення туберкульозу.

3. Напрямки санітарної профілактики туберкульозу.

4. Принципи розподілу туберкульозних вогнищ на групи.

5. Робота у вогнищах туберкульозної інфекції (обстеження, дезінфекція тощо).

6. Значення санітарно-просвітньої роботи в профілактиці туберкульозу і методи її проведення.

7. Значення специфічної профілактики туберкульозу.

8. Показання та протипоказання до вакцинації BCG.

9. Відбір контингентів до ревакцинації BCG, показання та протипоказання.

10. Техніка проведення вакцинації та ревакцинації BCG.

1. Яка доза для щеплення вакциною BCG?
А. 0, 025 мг.
В. 0, 5 мг.
С. 0, 25 мг.
D. 0, 05 мг.
Е. 0, 005 мг.

2. У 7-рiчної дiвчинки через 5 мiсяцiв пiсля ревакцинацiї на мiсцi введення вакцини BCG з’явилась припухлiсть iз синюшним вiдтiнком шкiри, при пальпацiї - флюктуацiя.

Яке ускладнення виникло у дiвчинки?
А. Лiмфаденiт.
В. Кiста.
С. Келоїдний рубець.
D. Виразка.
Е. Холодний абсцес.

3. Що розумiють пiд первинною хiмiопрофiлактикою щодо туберкульозу?

А. Призначення антимікобактеріальних препаратiв неiнфiкованим МБТ дiтям та пiдлiткам.

В. Призначення антимікобактеріальних препаратiв особам з “вiражем” туберкулiнових реакцiй.

С. Призначення антимікобактеріальних препаратiв особам, якi одужали вiд туберкульозу.

D. Призначення антимікобактеріальних препаратiв ранiше iнфiкованим особам при наявностi будь-яких факторiв ризику щодо розвитку туберкульозу.

Е. У всiх цих випадках призначають первинну хiмiопрофiлактику.