Організація боротьби з туберкульозом

Протитуберкульозний диспансер

Організація боротьби з туберкульозом в Україні є загальнодержавним завданням. Насамперед її виконують протитуберкульозні диспансери. Залежно від здійснюваних функцій вони поділяються на республіканські, обласні, міські, міжрайонні та районні, що працюють як самостійні заклади в територіальних або профільних медичних об'єднаннях. Диспансерні відділення або кабінети створюються на базі загальних лікувально-профілактичних закладів або спеціалізованих лікарень. Крім того, виділяють туберкульозні заклади стаціонарного типу: стаціонари туберкульозних диспансерів, самостійні туберкульозні лікарні (для дорослих, дітей), туберкульозні шпиталі, туберкульозні санаторії, санаторні ясла, дитячі садки, санаторні школи-інтернати.

Для успішної організації протитуберкульозних заходів потрібна участь в цій роботі лікувально-профілактичних закладів загального профілю, медичних працівників різних спеціальностей, санітарно-епідеміологічної служби, місцевих органів і громадських організацій та органів державної влади.

Основним організаційно-методичним центром по боротьбі з туберкульозом є протитуберкульозний диспансер (франц. - dispensair від dispenser: позбавляти, звільняти) - спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, робота якого спрямована на зниження інфікованості, захворюваності, хворобливості на туберкульоз, інвалідності і смертності від нього населення в районі обслуговування. Протитуберкульозний диспансер також здійснює організаційно-методичне керівництво роботою по боротьбі з туберкульозом, яка проводиться всіма закладами загальної мережі охорони здоров'я.

Диспансер проводить роботу за наступними основними напрямками:

1) профілактика туберкульозу - систематичний аналіз епідеміологічної ситуації з туберкульозу, госпіталізація бактеріовиділювачів, оздоровлення осередків туберкульозної інфекції, хіміопрофілактика, санітарно-просвітницька робота, запобігання захворюванню на туберкульоз серед працівників, зайнятих у тваринництві та птахівництві, планування заходів по боротьбі з туберкульозом за принципом територіальності в районі обслуговування;

2) раннє і своєчасне виявлення хворих на туберкульоз - спільне із СЕС та лікувально-профілактичними закладами складання планів проведення туберкулінодіагностики, флюорографічних обстежень, бактеріологічного дослідження харкотиння нетранспортабельних хворих. Допомога у формуванні " груп ризику" в амбулаторно-поліклінічних закладах, консультація хворих, що перебувають у нетуберкульозних стаціонарах;

3) лікування хворих на туберкульоз - організація комплексного лікування в стаціонарі, спрямування на санаторне лікування, контрольована хіміотерапія в амбулаторних умовах; проведення експертизи працездатності, здійснення заходів з медико-соціальної реабілітації хворих і осіб, які вилікувались від туберкульозу, та їх працевлаштування;

4) диспансеризація - облік, своєчасне обстеження і залучення до лікування диспансерних контингентів, своєчасне визначення групи диспансерного спостереження і зняття з диспансерного обліку;

5) підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу диспансеру та інших лікувально-профілактичних закладів з питань профілактики, діагностики і лікування хворих на туберкульоз.

Обласний протитуберкульозний диспансер керує протитуберкульозною роботою області. У його складі є диспансерне та стаціонарне відділення, організаційно-методичний кабінет, клініко-діагностичні лабораторії (клінічна, біохімічна, бактеріологічна, імунологічна) та кабінети (ендоскопічний, функціональної діагностики), рентгенологічне відділення. При обласному туберкульозному диспансері функціонує пересувна флюорографічна станція, яка використовується для профілактичних флюорографічних обстежень населення із груп ризику. При поліклініках організовані спеціальні кімнати по забору матеріалу (харкотиння) та мікробіологічні кабінети для бактеріоскопічного дослідження на КСБ.

Обласний протитуберкульозний диспансер має різні відділення (хірургічне, терапевтичне, диференціально-діагностичне), де лікуються хворі з різними формами легеневого та позалегеневого туберкульозу.

Організаційно-методичний кабінет планує проведення протитуберкульозних заходів в області, вивчає ефективність протитуберкульозної служби, аналізує епідеміологічні показники з туберкульозу і виробляє заходи, спрямовані на їх поліпшення, впроваджує у практику сучасні досягнення науки, здійснює підготовку і своєчасну перепідготовку медичних сестер для проведення туберкулінових проб і щеплень вакциною BCG.

Міські, районні (міжрайонні) протитуберкульозні диспансери також проводять своєчасне та несвоєчасне виявлення, диспансерне спостереження за хворими, що перебувають на обліку, проводять стаціонарне або амбулаторне лікування хворих на туберкульоз, профілактику туберкульозу. Дільничні фтизіатри разом із санітарно-епідеміологічною службою здійснюють профілактичну та лікувальну роботу в осередках туберкульозної інфекції, сприяють поліпшенню умов проживання і працевлаштування хворих.