Групи диспансерного обліку

Поділ на групи диспансерних контингентів базується на лікувально-епідеміологічному принципі, що дозволяє дільничному лікарю-фтизіатру правильно формувати групи спостереження, своєчасно залучати хворих з цих груп до обстеження, визначати лікувальну тактику, спостерігати за перебігом специфічного процесу, проводити реабілітаційні та профілактичні заходи, вирішувати питання їх перебування в групах обліку та зняття з диспансерного нагляду. Вся ця багатогранна діяльність заснована на класифікації диспансерних контингентів, згідно уніфікованого клінічного протоколу №620 первиної, вторинної (спеціалізованої), третиної (високо спеціалізованої) медичної допомоги дорослим «туберкульоз», від 04.09.2014 року.

Згідно з чинним наказом, весь контингент хворих на туберкульоз поділено на 5 категорій. До перших 4-х категорій віднесено хворих на активний туберкульоз різної локалізації. До 5-ї категорії віднесені усі групи осіб, які вилікувані від туберкульозу або становлять групу ризику захворювання на туберкульоз чи його рецидив.

Група 5.1 - особи із залишковими змінами після вилікування туберкульозу різної локалізації. Термін диспансерного спостереження залежить від розміру залишкових змін. Особи з малими залишковими змінами спостерігаються 3 роки, з великими - 10 років. Діти та підлітки із залишковими змінами після вилікування туберкульозу спостерігаються до 18-річного віку. Осіб з великими туберкульомами (більше 4 см), поширеним цирозом легень слід спостерігати довічно.

Група 5.2 – контактні – це особи, які мають контакт з хворими на туберкульоз у вогнищі туберкульозної інфекції, а також із хворими на туберкульоз тваринами. До цієї групи належать і діти молодшого віку, які контактують із хворими на активний туберкульоз, які не виділяють МБТ, а також діти, батьки яких контактують із тваринами, інфікованими туберкульозом.

Осіб цієї групи слід спостерігати впродовж усього часу контакту з бактеріовиділювачами (дітей і підлітків також із хворими на активний туберкульоз, які не виділяють МБТ) чи з хворими на туберкульоз сільськогосподарських тварин. Після припинення контакту (смерті чи вибуття хворого, який виділяє МБТ) спостереження продовжується впродовж 1 року.

До малих залишкових змін належать поодинокі (не більше 5) компоненти первинного комплексу (вогнище Гона), кальцинати внутрішньогрудних лімфатичних вузлів розміром менше 1 см, поодинокі (менше 5) інтенсивні, чітко окреслені вогнища, обмежений фіброз в межах одного сегменту, облітеровані синуси, міждольові шварти, плевродіафрагмальні зрощення, плевроапікальні та плеврокостальні нашарування, зміни після резекції сегменту або долі легень при відсутності великих післяопераційних змін в легеневій тканині та плеврі.

Великі залишкові зміни включають множинні (більше п'яти) компоненти первинного комплексу, внутрішньогрудних лімфатичних вузлів та інших форм розміром менше 1 см, поодинокі фокуси більше 1 см розміром, поширений фіброз (більше 1 сегменту), циротичні зміни будь-якої протяжності, масивні плевральні нашарування. Зміни після резекції сегменту або долі легені при наявності великих післяопераційних змін в легеневій тканині та плеврі та зміни після пневмонектомії, торакопластики, плевректомії та інших об'ємних хірургічних втручань.

Згідно з Законом України " Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", сформульовані такі поняття щодо туберкульозної інфекції:

• хворий на активну форму туберкульозу - особа з вираженими проявами туберкульозу, що підтверджений результатами клінічних, лабораторних та рентгенологічних досліджень;

• хворий на заразну форму туберкульозу - хворий на активну форму туберкульозу, у виділеннях якого виявлено мікобактерії туберкульозу. Такий хворий є джерелом інфекції для осіб, які з ним контактують;

• хворий на туберкульоз у стані ремісії - особа з неактивними залишковими проявами туберкульозу, яка не загрожує інфікуванням контактним особам, але потребує медичного нагляду.

Диспансеризації підлягають хворі на туберкульоз з активним процесом і з неактивними залишковими післятуберкульозними змінами. Хворих з активним туберкульозним процесом слід безперервно лікувати, а вилікувані від туберкульозу особи підлягають диспансерному спостереженню з метою проведення належних заходів щодо профілактики та своєчасного виявлення повторного захворювання.