Розділ ХV

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИЯВЛЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ(В УКРАЇНІ)

На сучасному етапі існують різні методи і шляхи виявлення туберкульозу серед населення.

До таких методів належать:

- туберкулінодіагностика - проводиться дітям (з першого року життя) і підліткам до 14 років;

- флюорографічне обстеження - проводиться підліткам (з 15 років) і дорослим;

- дослідження харкотиння на наявність КСБ та МБТ.

Шляхи виявлення:

- профілактичні обстеження на туберкульоз - це проведення туберкулінодіагностики і флюорографічного обстеження;

- виявлення при зверненні за медичною допомогою;

- спостереження за особами із підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз.

Профілактичні обстеження на туберкульоз

Туберкулінодіагностика - це специфічний діагностичний тест, який застосовується при масовому обстеженні на туберкульоз дітей та підлітків з метою:

- раннього виявлення туберкульозу;

- виявлення осіб із підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз (вперше інфікованих, з гіперергічними реакціями на туберкулін);

- відбору осіб для проведення ревакцинації.

Для масової туберкулінодіагностики застосовують тільки внутрішньошкірну пробу Манту з 2ТО ППД-Л, яку проводять дітям з 1 року життя і повторюють щорічно, незалежно від результатів попередньої проби.

Туберкулінодіагностику проводять організованим дитячим колективам у школі, дитячому садку, яслах, коледжах тощо. Неорганізованим дітям пробу Манту роблять у дитячій поліклініці, дільничній лікарні, фельдшерсько-акушерському пункті. Забороняється проводити туберкулінову пробу Манту вдома.

За результатами проби Манту з 2ТО ППД-Л виділяють наступні групи дітей та підлітків:

- з негативною реакцією на туберкулін;

- з вперше позитивною реакцією на туберкулін (віраж туберкулінової проби);

- з гіперергічною реакцією на туберкулін;

- з туберкуліновою реакцією, що збільшується в порівнянні з минулими роками (тубінфіковані).

Дітей та підлітків зазначених груп направляють до фтизіопедіатра з метою дообстеження, бо вони обстежуються як групи ризику захворювання на туберкульоз. Таких дітей беруть на облік у дитячому відділенні або підлітковому кабінеті протитуберкульозного диспансеру, де їм проводять хіміопрофілактику.

До неінфікованих дітей та підлітків належать: особи з негативною реакцією на пробу Манту з 2ТО ППД-Л; діти та підлітки, яким після встановлення негативної реакції була проведена ревакцинація BCG і на другий рік обстеження всі сумнівні та позитивні реакції у них розцінюються як виявлення післявакцинного імунітету; особи, у яких на другому році обстеження відмічалося послаблення реакції на 6 мм та більше.

Складання плану туберкулінодіагностики в зоні обслуговування амбулаторно-поліклінічних установ здійснюється головними лікарями установ за участю протитуберкульозних диспансерів. Зведений план, який передбачає кількість обстежуваних дітей та підлітків по області, місту, району, складається санітарно-епідеміологічними станціями разом з головними педіатрами та лікарями протитуберкульозних диспансерів.

Флюорографія. Флюорографія є основним методом виявлення туберкульозу у дорослого населення, оскільки перебіг багатьох форм туберкульозу безсимптомний. Вона має велику пропускну здатність. При флюорографії пацієнт отримує дещо більшу дозу опромінення, ніж при рентгенографії, тому дітям флюорографію не проводять.

Флюорографічні обстеження поділяються на масові (профілактичні), які проводяться з метою своєчасного виявлення туберкульозу органів грудної порожнини, і на діагностичні. Профілактичні флюорографічні обстеження здійснюються за допомогою стаціонарних і пересувних флюорографів.

Стаціонарні флюорографи встановлюються в окремих приміщеннях і функціонують як підрозділи рентгенологічних кабінетів (відділень) загальних поліклінік, центральних районних лікарень, медико-санітарних частин, протитуберкульозних диспансерів. Пересувні флюорографи функціонують на базі рентгенологічних відділень обласних або міських лікарень, протитуберкульозних диспансерів і використовуються для обстеження сільського населення і великих організованих колективів.

Флюорографічні профілактичні обстеження починають проводити з 15 років. Повторне обстеження молоді роблять перед закінченням середньої школи. Обстеження осіб призовного віку проводиться у військкоматах, якщо з моменту попереднього обстеження пройшло більше 6 місяців.

З метою контролю створюється картотека, яка містить дані про результати обстежень, окремо виділяються карти осіб, що не обстежені протягом останнього року. Якщо до картотеки додається конверт із флюорограмами, картотека називається флюоротекою.

Контингенти населення, які підлягають профілактичним флюорографічним обстеженням, поділяють на категорії:

·" Обов'язкові (декретовані) контингенти".

·" Організоване населення".

·" Працівники малих підприємств".

·" Неорганізоване населення".

" Обов'язкові контингенти" - це особи, які під час роботи контактують:

• з дітьми і підлітками (працівники пологових будинків, ясел, садків, інтернатів, навчальних, оздоровчих закладів для дітей і підлітків до 18 років);

• з продуктами харчування (працівники громадського харчування, торгівлі, харчоблоків, молочних тваринницьких ферм);

• з великою кількістю людей (працівники підприємств санітарно-гігієнічного обслуговування населення, комунально-побутового обслуговування); студенти в період навчання в середніх спеціальних і вищих навчальних закладах за професіями, що відносяться до " обов'язкових контингентів"; особи, які проживають у гуртожитках. " Обов'язкові контингенти" підлягають флюорографічному обстеженню при влаштуванні на роботу, а надалі - 1 раз на рік.

Обов'язковому флюорографічному обстеженню підлягають породіллі до виписки з пологового будинку.

Ув'язненим та особам, які перебувають у слідчих ізоляторах, профілактичне флюорографічне обстеження проводять 2 рази на рік.

Крім того, 1 раз на шість місяців обстежуються особи із групи підвищеного ризику захворювання на туберкульоз. До групи підвищенного ризику належать:

а) за медичними факторами:

• особи, що перебували в контакті з хворими на туберкульоз;

• ВІЛ-інфіковані і хворі на СНІД та інші імунодефіцитні стани;

• рентгенпозитивні особи;

• особи на тривалій кортикостероїдній та імунодепресивній терапії;

• хворі на алкоголізм, наркоманію;

• хворі на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, цукровий діабет, хронічні неспецифічні та професійні захворювання органів дихання;

б) за соціальними факторами:

• особи без постійного місця проживання;

• біженці, мігранти, безробітні;

• особи, які перебувають або повернулися з установ кримінально-виконавчої системи (протягом 3 років);

• особи, які працюють в умовах професійної шкідливості або мають стаж роботи в цих умовах понад 10 років.

У протитуберкульозних диспансерах також спостерігаються особи з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз, а саме:

• особи, що знаходяться у контакті з хворими на туберкульоз;

• вперше інфіковані особи;

• особи з гіперергічною реакцією на туберкулін;

• пацієнти із залишковими змінами після перенесеного туберкульозу.

" Організоване населення" - працівники підприємств і установ, колективи середніх і вищих навчальних закладів, які обстежуються за допомогою пересувних флюорографів або, за наявності в медико-санітарній частині чи студентській поліклініці флюорокабінету, стаціонарним флюорографом.

" Працівники малих підприємств" - працівники установ, підприємств, закладів, яких недоцільно обстежувати пересувними флюорографами, оскільки для цього можуть бути використані стаціонарні апарати поліклінік.

" Неорганізоване населення" - хатні господарки, непрацюючі пенсіонери, особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю тощо. Дані про кількість цих осіб збирають дільничні медичні сестри при подвірних обходах.

Зняту і проявлену плівку переглядають не пізніше наступного дня після обстеження. Для запобігання пропусків патології і неправильної інтерпретації тіней на флюорограмі доцільне незалежне описання плівки двома лікарями-рентгенологами або одним рентгенологом повторно через день. Особи, у яких виявлені патологічні тінеутворення в легенях, підлягають контрольному клініко-рентгенологічному обстеженню.

Флюорограми осіб з патологічними змінами зберігаються у відповідних картотеках флюорокабінетів довічно. Плівка в рулоні з флюорограмами норми і з малими залишковими змінами (вогнища Гона, поодинокі кальцинати в коренях) зберігається у флюорографічних кабінетах протягом 3 років.

Результат лікування туберкульозу значною мірою залежить від його своєчасної діагностики. Розрізняють раннє, своєчасне, пізнє, несвоєчасне виявлення туберкульозу.

Раннє виявлення - це діагностика туберкульозної інтоксикації, що виникає внаслідок первинного інфікування.

Своєчасне - це виявлення форм туберкульозу з малосимптомним перебігом без фази розпаду і виділення МБТ, з локалізацією процесу в межах 1-3 сегментів, при лікуванні яких досягають 100% одужання з незначними залишковими змінами (неускладнені форми первинного туберкульозу, вогнищевий, інфільтративний, дисемінований туберкульоз, ексудативний плеврит).

Несвоєчасне - виявлення первинних або вторинних форми туберкульозу з наявністю порожнини розпаду і (або) бактеріовиділення. Ефективність лікування становить 65-85%. Після загоєння залишаються виражені залишкові зміни у вигляді поширених ділянок фіброзу, бронхоектазів, туберкульом.

Пізнє (занедбаний туберкульоз) - виявлення незворотних форм туберкульозу легень (фіброзно-кавернозний, хронічний дисемінований, циротичний туберкульоз, емпієма плеври). Ефективність лікування низька і складає 12-25%. Спостерігається постійне або періодичне бактеріовиділення, що становить епідеміологічну небезпеку.

Причинами несвоєчасного виявлення туберкульозу є неуважне ставлення хворого до свого здоров'я, особливості перебігу туберкульозу, помилки лікарів.

Безвідповідальне ставлення до свого здоров'я і нехтування першими симптомами захворювання частіше спостерігається у осіб з асоціальною поведінкою (алкоголіки, наркомани, безпритульні та інші). Певна частина населення уникає флюорографічних обстежень. Така поведінка зумовлена низьким рівнем їх санітарної освіти.

Несвоєчасне або пізнє виявлення іноді пов'язане з безсимптомним перебігом туберкульозу, навіть за наявності деструкції.

Діагностичні помилки лікарів загальної мережі зумовлені як суб'єктивними (низька кваліфікація лікаря, недбале ставлення до своїх обов'язків), так і об'єктивними при­чинами (недостатнє оснащення лікувального закладу, тяжкий стан хворого).