Участь медичних працівників загальної мережі у своєчасному виявленні

туберкульозу

Ефективне здійснення протитуберкульозних заходів неможливе без широкої участі в цій роботі лікувально-профілактичних закладів загального профілю, медичних працівників різних спеціальностей, громадських організацій. Особливо важлива роль загальних лікувально-профілактичних закладів у своєчасній діагностиці туберкульозу та їх участь у масових заходах, спрямованих на раннє і своєчасне виявлення і профілактику туберкульозу.

Сільська лікарська дільниця (лікарська амбулаторія, дільнична лікарня) є першою ланкою лікарської медичної допомоги сільському населенню. Головний лікар дільничної лікарні (завідувач амбулаторії) відповідає за стан протитуберкульозної допомоги в зоні обслуговування і керує протитуберкульозною роботою ФАПів.

Лікарі сільської лікарської дільниці або амбулаторії зобов'язані:

• з метою раннього виявлення і профілактики туберкульозу серед дітей і підлітків планувати та брати активну участь у формуванні бригад для проведення щорічної туберкулінодіагностики та ревакцинації BCG дітей і підлітків із негативними реакціями на туберкулін у віці 7 років;

• брати участь у проведенні флюорографії населення, починаючи з 15-річного віку, контролювати своєчасне дообстеження осіб, у яких виявлені патологічні зміни в легенях;

• направляти на флюорографічне обстеження осіб, які звертаються за медичною допомогою і не проходили флюорографію 2 роки та більше, а при скаргах з боку органів дихання - незалежно від строків попереднього обстеження; направити в лабораторію харкотиння хворих для дослідження на МБТ;

• контролювати систематичне (1 раз на рік) флюорографічне обстеження осіб із груп підвищеного ризику щодо захворювання на туберкульоз у своїй дільниці обслуговування.

Центральна районна лікарня (ЦРЛ). Головний лікар ЦРЛ відповідає за протитуберкульозну роботу всіх структурних підрозділів служби охорони здоров'я району.

Організаційно-методичний кабінет ЦРЛ разом із фтизіатричною і санітарно-епідеміологічною службами складають план протитуберкульозних заходів у районі та контролюють їх виконання. Разом із районним фтизіатром та іншими районними спеціалістами організаційно-методичний кабінет ЦРЛ проводить систематичний аналіз епідеміологічних показників і стану протитуберкульозної допомоги населенню району.

Лікарі різних спеціальностей відіграють значну роль у своєчасному виявленні та профілактиці туберкульозу. До лікарів-терапевтів частіше, ніж до інших лікарів, звертаються хворі на туберкульоз.

Дільничний терапевт відповідає за раннє і своєчасне виявлення та діагностику туберкульозу серед населення своєї дільниці. Тому він зобов'язаний:

• активно залучати до профілактичних флюорографічних обстежень мешканців дільниці, які не пройшли флюорографію протягом 1 року і більше;

• проводити рентгенологічне обстеження особам із бронхо-легеневими симптомами або з тривалими проявами інтоксикації, незалежно від термінів попередньої флюорографії;

• стежити за щорічним флюорографічним обстеженням осіб із груп підвищеного ризику щодо захворювання на туберкульоз (хворі з рецидивуючими та атиповими пневмоніями, малими залишковими змінами в легенях після перенесеного туберкульозу і великими - після нетуберкульозних захворювань, хворі на цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки і після операції з приводу цих захворювань, пиловими професійними хворобами легень, психічними захворюваннями, наркоманією й алкоголізмом, особи, що перенесли ексудативний плеврит, а також при тривалій кортикостероїдній або променевій терапії);

• проводити не менше як 3-разове бактеріоскопічне дослідження харкотиння на КСБ особам з тривалим субфебрилітетом і явищами інтоксикації, у яких при рентгенологічному обстеженні виявлені зміни в легенях підозрілі на туберкульоз;

• спрямувати на консультацію до фтизіатра хворих зі змінами в легенях нез'ясованої природи.

Лікар-терапевт стаціонару зобов’язаний:

• проводити рентгенологічне обстеження всіх хворих, що госпіталізуються, якщо їм таке дослідження не зроблене в поліклініці;

• хворих, які лікуються у стаціонарі з приводу неспецифічних захворювань легень, з вогнищевими, інфільтративними або деструктивними змінами в легенях, не виписувати зі стаціонару без контрольного рентгенологічного обстеження, навіть у випадку позитивного клінічного ефекту після лікування антибіотиками широкого спектру дії;

• робити 3-разове дослідження харкотиння на КСБ і пробу Манту з 2 ТО всім хворим стаціонару з легеневими змінами незрозумілої природи, організувати їм консультацію фтизіатра;

• усіх таких хворих, а також осіб із посттуберкульозними змінами в легенях, якщо їм планується призначити масивні дози глюкокортикоїдів, консультувати у фтизіатра.

Лікар-педіатр бере безпосередню участь у проведенні профілактичних заходів і ранньому виявленні туберкульозу серед дітей. Міський або районний педіатр за участю санітарно-епідеміологічної і фтизіатричної служб складає плани туберкулінодіагностики та ревакцинації BCG і відповідає за весь комплекс протитуберкульозних заходів серед дітей міста або району, які починаються вже з пологового будинку.

Педіатр пологового будинку разом з акушером-гінекологом відповідає за якісне проведення вакцинації BCG новонародженим згідно з інструкцією і за передачу інформації про це дільничному педіатрові.

Після виписки дитини з пологового будинку дільничний педіатр стежить за розвитком післявакцинних реакцій і описує їх в історії розвитку дитини через 1, 3 і 12 місяців після щеплення.

Дільничний педіатр відповідає за щеплення BCG дітей, що не були вакциновані в пологовому будинку після зняття у них протипоказань.

У випадку розвитку післявакцинних ускладнень він направляє дітей на консультацію до фтизіатра.

Педіатрична служба відповідає за щорічну туберкулінодіагностику дітям, починаючи з 12-місячного віку; бригади для проведення туберкулшодіагностики очолює лікар-педіатр.

Після туберкулінодіагностики лікар-педіатр спрямовує на консультацію до фтизіатра дітей із віражем туберкулінових реакцій, гіперергічними реакціями на туберкулін.

У встановлені терміни (у 7 років) після туберкулінодіагностики роблять ревакцинацію BCG дітям і підліткам з негативними реакціями на туберкулін.

Дітям із тривалими явищами інтоксикації, симптомами ураження органів дихання лікар-педіатр поліклініки або стаціонару повинен позачергово зробити пробу Манту з 2 ТО, а також рентгенографію органів грудної клітки і, при підозрі на туберкульоз, скерувати на консультацію до фтизіатра.

Лікарі акушери-гінекологи. Районний або міський акушер-гінеколог відповідає за протитуберкульозні заходи серед вагітних, породіль і новонароджених, а також за систематичне (при влаштуванні на роботу, а далі — раз на рік) флюорографічне обстеження працівників пологового будинку.

Лікарі жіночих консультацій зобов'язані направляти на флюорографічне обстеження усіх жінок, які звертаються до них і не проходили флюорографію 1 рік і більше, а при появі симптомів легеневого захворювання - незалежно від терміну попереднього обстеження. На консультацію в тубдиспансер слід направляти також жінок із підозрою на туберкульоз статевих органів.

При появі у вагітної жінки симптомів, властивих туберкульозу легень, акушер-гінеколог повинен направляти її для дослідження харкотиння на КСБ та МБТ і на консультацію до фтизіатра.

Перед випискою з пологового будинку породіллі роблять флюорографічне обстеження. Лікар акушер-гінеколог вимагає також висновок про флюорографічне обстеження членів сім'ї новонародженого та інших осіб, які проживають із ним в одному помешканні.

Працівники пологового будинку (неонатологи, акушери) відповідають за вакцинацію немовлят і передачу про це інформації у дитячу поліклініку, лікарську амбулаторію чи фельдшерсько-акушерський пункт. Потрібно повідомляти про дітей, які не були щеплені, та причини цього.

Лікарі інших спеціальностей (хірурги, урологи, ендокринологи, психіатри, наркологи та ін.) у процесі обстеження, лікування та диспансерного спостереження за хворими відповідного профілю зобов'язані направляти хворих на флюорографічне обстеження у встановлені терміни, а при появі симптомів ураження органів дихання - позачергово, і призначати дослідження харкотиння на КСБ.

При виявленні на флюорограмі патологічних тіней, а також при появі симптомів, підозрілих на специфічне ураження інших органів (кісток, нирок, гортані, очей, нервової системи), лікарі відповідного фаху повинні направляти таких хворих на консультацію у тубдиспансер.

Сімейний лікар. Переваги сімейної медицини в тому, що сімейному лікарю відомі умови праці, побуту, бюджет і харчування сім'ї. Він проінформований про вагітності, народження дитини в сім'ї, наявність хворих людей, в т.ч. на туберкульоз, осіб із підвищеним ризиком захворювання, ставлення членів сім'ї до тяжкохворих, інвалідів. Це полегшує і виконання його обов'язків, що стосуються протитуберкульозної допомоги.

Сімейний лікар повинен здійснювати санітарно-просвітницьку роботу в сім'ї, пропагувати здоровий спосіб життя, гігієнічні навички, роз'яснювати важливість флюорографічних обстежень дорослих і туберкулінодіагностики у дітей для раннього виявлення туберкульозу, щеплень BCG для його профілактики.

Виявляти в родинах людей з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз і залучати їх до щорічних профілактичних обстежень. Осіб із тривалим кашлем або симптомами інтоксикації направляти на рентгенологічне обстеження, організувати дослідження харкотиння на МБТ та проведення профілактичних щеплень.

Лікувати за рекомендацією фтизіатра в амбулаторних умовах хворих на туберкульоз, що завершили стаціонарний етап хіміотерапії, здійснювати контрольовану хіміопрофілактику в групах підвищеного ризику, згідно з показаннями.

В амбулаторних умовах і вдома — встановити діагноз та надати екстрену допомогу при таких невідкладних станах: спонтанний пневмоторакс, гостра дихальна недостатність, кровохаркання і легеневі кровотечі, гострі алергічні реакції на протитуберкульозні препарати.

Організувати щеплення BCG дітям, які не були вакциновані в пологовому будинку, контролювати розвиток післявакцинних реакцій, при ускладненнях вакцинації - направляти дітей до фтизіатра.

Разом із лікарем-фтизіатром і епідеміологом здійснювати протиепідемічні заходи в сім'ї, де є хворий - бактеріовиділювач. Сприяти ізоляції дітей, направивши їх в санаторні дитячі заклади, контролювати обстеження осіб, що контактують із хворим.

Контрольні питання та тестові задачі

1. Назвіть види протитуберкульозних диспансерів?
2. Обов’язки лікарів загальної мережі органів охорони здоров’я щодо профілактики і своєчасного виявлення туберкульозу.
3. Назвіть контингент групи 5.1 диспансерного нагляду та терміни спостереження за цими пацієнтами?
4. Що таке малі залишкові зміни?
5. Що таке великі залишкові зміни?
6. Перерахуйте туберкульозні заклади стаціонарного типу.
7. Які основні задачі протитуберкульозного диспансеру?
8. Дайте визначення хворого на активну форму туберкульозу.
9. Основні зобов’язання дільничного лікаря терапевта по ранньому та своєчасному виявленні хворих на туберкульоз?

1. Згідно з чинним наказом, весь контингент хворих на туберкульоз поділено на скільки груп?

А. 4

В. 5

С. 7

D. 3

2. Згідно з Законом України " Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", які поняття сформульовані щодо туберкульозної інфекції:

А. хворий на активну форму туберкульозу.

В. хворий на заразну форму туберкульозу.

С. хворий на туберкульоз у стані ремісії.

D. хворий на хронічний туберкульоз.

Е. усе вище перераховане.