Правова охорона навколишнього природного середовища у промисловості

Одним з основних забруднювачів довкілля є промисловість. Значної шкоди навколишньому природному середовищу завдає чорна та кольорова металургія, вугільна, нафтовидобувна та нафтопереробна, а також хімічна промисловість. Тому екологізація всієї економічної діяльності є необхідною і обов’язковою.

Зменшення шкідливого впливу промислового виробництва відбувалось за декількома напрямками:

- шляхом удосконалення очищення шкідливих викидів та відходів промислового виробництва, підвищення ефективності роботи очисних споруд, суворого дотримання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у довкілля;

- шляхом удосконалення технологічних процесів з метою очищення відходів виробництва, випуску екологічно чистої продукції;

- шляхом запровадження маловідходної та безвідходної технології, заснованої на комплексному використання природних ресурсів, при замкнутому циклі виробництва.

Загальні вимоги до охорони навколишнього природного середовища в процесі господарювання повинні охоплювати всі стадії виробничого процесу:

1. доексплуатаційна;

2. експлуатаційна;

3. післяексплуатаційна.

1. Доексплуатаційна стадія включає - розміщення об’єкту, - проектування, - будівництво та - прийняття в експлуатацію об’єкта.

Розміщення виробничо-господарського об’єкту – це початкова стадія виробничого процесу, яка полягає у визначенні конкретного місцерозташування об’єкта у навколишньому середовищі. Обґрунтування місця будівництва об’єкта здійснюється за наявності природних ресурсів, з урахуванням впливу на навколишнє середовище під час експлуатації об’єкту, що проектується. На стадії проектування розробляється, узгоджується і затверджується проектно-кошторисна документація на будівництво господарського об’єкту.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні містити матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей.

Крім того, на цій стадії екологічним законодавством передбачається обов’язкове проведення державної екологічної експертизи. Позитивний висновок екологічної експертизи відкриває можливості фінансування будівництва проекту.

На стадії будівництва необхідно дотримуватись будівельних норм та правил, а також екологічних вимог, які ставляться до проекту. Чинне законодавство передбачає певні умови та гарантії виконання екологічних вимог при будівництві об’єктів. У першу чергу вони полягають у здійсненні спеціальними органами контрольно-наглядової функції. при цьому будівельна установа здійснює авторський нагляд за будівництвом об’єкта, санітарно-епідеміологічна служба – санітарно-епідеміологічний нагляд, а державний екологічний контроль здійснює Мінприроди та ін. спеціально уповноважені державою на це природоохоронні органи. Приписи контролюючих органів є обов’язковими для виконання. У разі невиконання їх вказівок ці органи мають право прийняти рішення про припинення або заборону робіт до ліквідації виявлених недоліків.

Після закінчення будівництва об’єкта здійснюється прийняття його в експлуатацію. Прийняття цих об’єктів в експлуатацію здійснюється згідно з Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення, затвердженого постановою КМУ від 5 серпня 1992 року, державними комісіями за обов’язковою участю органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду та охорони навколишнього природного середовища. Чинним законодавством забороняється введення в експлуатацію підприємств, споруд та інших об’єктів, на яких не забезпечене в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво. Об’єкт вважається введеним в експлуатацію з часу підписання державою приймальною комісією акта про прийняття об’єкта в експлуатацію.

2. Експлуатаційна стадія передбачає паспортизацію виробничої діяльності об’єкта, дозвіл на викиди, встановлення нормативів викидів та лімітів використання природних ресурсів, контроль за виконанням відповідних правил.

Екологічна безпека і охорона довкілля забезпечується шляхом екологічної паспортизації промислових підприємств, нормування та лімітування, внесення зборів за використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього природного середовища, здійснення екологічного контролю.

На промислових підприємствах, що шкідливо впливають або можуть впливати на стан навколишнього природного середовища, розробляються екологічні паспорти. Екологічний паспорт - це нормативно-технічний документ, який містить дані щодо використання природних ресурсів та визначення впливу виробництва на навколишнє природне середовище. В екологічному паспорті містяться такі дані: обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин та їх види; обсяги та види використання природних ресурсів; відомості про обсяги та характер виробництва, наявність природоохоронного обладнання; екологічна характеристика продукції, що випускається; відомості про характеристики відходів, які створюються на підприємстві. Екологічні паспорти промислових підприємств мають велике значення, оскільки містять зведені статистичні дані про забруднюючі речовини.

В основі взаємовідносин підприємства з навколишнім природним середовищем лежать екологічні нормативи. Система екологічних нормативів включає: - нормативи екологічної безпеки; - ГДК викидів та скидів забруднюючих речовин у довкілля; - рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів.

Крім того, використання природних ресурсів підприємством здійснюється на підставі лімітів. Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, тобто встановлюють обмеження у вилученні і споживанні природних ресурсів з метою раціонального їх використання. На підставі затверджених лімітів суб’єкти господарської діяльності одержують дозволи на спеціальне використання конкретних природних ресурсів, які засвідчують право підприємств на використання цих природних ресурсів. Порядок затвердження лімітів та одержання дозволів затверджується постановою КМУ.

З метою дотримання екологічних вимог на підприємствах здійснюється екологічний контроль (як державний, так і виробничий). На підприємствах з великим обсягом виробництва та розгалуженою системою управління створюється служба охорони навколишнього природного середовища. Основними напрямками її діяльності є контроль за виконанням природоохоронних планів та заходів, дотримання норм і правил щодо охорони навколишнього природного середовища у процесі виробництва тощо.

3. Післяексплуатаційна стадія включає випуск продукції і розміщення відходів. Чинне законодавство передбачає певні вимоги для продукції, що виробляється. Зокрема, визначено ряд товарів та продукції, для яких запроваджується обов’язкова сертифікація з метою попередження негативного впливу на стан здоров’я людей та довкілля. Реалізація та використання цих товарів без сертифіката відповідності забороняється. Для медикаментів, продуктів харчування, виробів побутової хімії та ін. товарів, споживчі властивості яких можуть становити небезпеку для життя, здоров’я, майна та навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який вважається гарантійним терміном.

На виробничих підприємствах під час та в результаті здійснення ними своєї діяльності утворюються виробничі відходи, які можуть бути небезпечними для навколишнього природного середовища та здоров’я людини. Чинне законодавство передбачає, що підприємства, установи та організації повинні вживати ефективних заходів з метою зменшення обсягів відходів, їх знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення. Основним нормативним актом в цій галузі є ЗУ “Про відходи” від 5 березня 1998 року, який визначає основні умови, вимоги та правила екологічно безпечного поводження з відходами, а також систему заходів, пов’язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження. (детальніше див. питання № 6)