Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Правове регулювання поводження з радіоактивними речовинами






На сьогодні ядерна енергія використовується у багатьох галузях народного господарства України: промисловості, медицині, сільському господарстві, наукових дослідженнях, а також у побуті.

Підприємства з видобування та переробки уранових руд знаходяться у Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській областях Характерним для уранопереробки є те, що майже всі її відходи – відвали шахтних порід, скиди та викиди (рідкі та газоподібні) є джерелами радіаційного забруднення довкілля. В них містяться природний уран, торій-232, продукти розпаду уранового та торієвого рядів, у тому числі і радіоактивний газ радон. Для природного середовища та людини головну небезпеку становлять великі за своїми обсягами хвостосховища та зосереджені в них радіоактивні матеріали.

Серед галузей сучасної промисловості, найбільш небезпечних для довкілля та самої людини, є атомна енергетика. Україна сьогодні має 14 діючих блоків АЕС, 5 підприємств по видобуванню та переробці уранової руди, близько п’яти тисяч закладів та підприємств, які використовують джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ). Крім того, існує проблема поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами.

Основним нормативними актами, спрямованими на забезпечення радіаційної безпеки є:

постанова ВРУ від 1 січня 1994 року “Про концепцію державного регулювання безпеки та управління ядерною галуззю в Україні”,

ЗУ “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р.,

ЗУ “Про поводження з радіоактивними відходами” від 30 червня 1995 р.

ЗУ “Про видобування та переробку уранових руд” від 19 листопада 1997 р.;

ЗУ “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 р.,

ЗУ “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії” від 11.01.2000 р.;

ЗУ “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13 грудня 2001 р. та ін.

Законодавство у галузі використання ядерної енергії та радіаційну безпеку визначає:

- правовий режим видобування та використання уранової руди;

- правовий режим ліцензування та державного нагляду за ядерними установками, використання радіоактивних речовина та ін. ДІВ;

- правовий режим поводження з радіоактивними відходами;

- правовий режим транспортування радіоактивних речовин;

- правовий режим цивільно-правової відповідальності, страхування та державного відшкодування заподіяної шкода, а також кримінально-правова відповідальність за порушення норм ядерного законодавства.

Додержання норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки є обов’язковим при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері використання ядерної енергії. Використання ядерної енергії – це сукупність видів діяльності, пов’язаних з використанням ядерних технологій, ядерних матеріалів, ДІВ у науці, виробництві, медицині та інших галузях, а також видобування уранових руд та поводження з радіоактивними відходами.

З метою забезпечення безпеки людини, довкілля на території України здійснюється державне регулювання безпеки використання ядерної енергії. Державне регулювання використання ядерної енергії передбачає:

- нормування - встановлення критеріїв та вимог, що визначають умови використання ядерних установок та ДІВ у державі;

- ліцензування – надання дозволів (ліцензій) на здійснення діяльності, пов’язаної з використанням ядерних установок та ДІВ;

- нагляд – здійснення нагляду за дотриманням нормативних вимог та умов, наданих дозволів підприємствам, установам, організаціям та особам, які здійснюють використання ядерних установок та ДІВ, включаючи примусові заходи.

Використання ядерних установок та ДІВ на території України базується на дозвільному принципі. Дозвіл на кожний окремий вид діяльності надається лише одним уповноваженим на це КМУ органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Порядок видачі таких дозволів та розмір плати за них встановлюється КМУ.

На здійснення діяльності у сфері використання ядерної енергії видаються такі види дозволів:

- ліцензії на проектування, будівництво, видобування, виробництво, виготовлення, придбання, збут, володіння, введення в експлуатацію, використання, перевезення, зняття з експлуатації, консервацію будь-якого ДІВ, ядерної установки;

- ліцензії на проведення проектно-пошукових робіт щодо вибору майданчика для розміщення ядерної установки чи об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, і на виготовлення та поставку елементів, важливих для безпеки;

- ліцензії на підготовку персоналу для експлуатації ядерної установки;

- ліцензії персоналу та посадовим особам на виконання окремих видів діяльності;

- сертифікати, що підтверджують якість поставок;

- дозволи на діяльність чи продукцію за умов виконання санітарних норм, правил і стандартів з радіаційної безпеки;

- екологічні паспорти та дозволи на скиди чи викиди радіоактивних речовин у навколишнє природне середовище.

У місцях розташування ядерних установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, може бути встановлено особливий режим територій, а також встановлюються санітарно-захисна зона і зона спостереження. Розміри і межі зазначених зон визначаються у проекті згідно з нормами, правилами та стандартами у сфері використання ядерної енергії та затверджуються місцевими радами. У санітарно-захисній та спостережній зонах повинен вестись контроль за радіаційним станом.

На території України здійснюється державна система обліку та контролю ядерних матеріалів, метою якої є забезпечення постійного контролю наявної кількості ядерного матеріалу у місцях його знаходження, під час його перевезення, а також змін його інвентарної кількості.

Проте не лише ядерні матеріали, але і радіоактивні відходи становлять собою підвищену небезпеку. Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні станції, на яких здійснюється їх первинна переробка та тимчасове зберігання. На АЕС не існує повного циклу первинної переробки відходів відповідно до вимог норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, що призводить до нераціонального використання сховищ та збільшує ризик виникнення аварій.

Законом України “Про поводження з радіоактивними відходами” від 30 червня 1996 року передбачається створення об’єктів для поводження з радіоактивними відходами. Ці об’єкти являють собою споруди, приміщення або обладнання, призначені для зберігання, перевезення, переробки, зберігання або захоронення радіоактивних відходів. Рішення про будівництво об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, приймає ВРУ або КМУ. Проектування цих об’єктів здійснюється відповідно до діючих норм, стандартів та правил. При цьому проект сховища радіоактивних відходів в обов’язковому порядку містить два види оцінки безпеки:

- безпеки під час експлуатації та

- безпеки після закриття сховища.

Експлуатація сховищ дозволяється після отримання ліцензії на право поводження з радіоактивними відходами.

На сьогодні в Україні в шести областях розташовані регіональні підприємства УкрДО “Радон” з переробки та зберігання радіоактивних відходів, які приймають на зберігання радіоактивні відходи від усіх галузей народного господарства. Ці підприємства також не мають установок для первинної переробки відходів.

На території України з метою виключення можливості неконтрольованого накопичення радіоактивних відходів та забезпечення оперативного контролю за місцезнаходженням та переміщенням радіоактивних відходів, умовами їх зберігання та захоронення ведеться Державний облік радіоактивних відходів. Він включає:

- ведення Державного реєстру радіоактивних відходів;

- ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів та перелік місць тимчасового їх зберігання.

Усі юридичні та фізичні особи при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері використання ядерної енергії зобов’язані дотримуватись норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки. У разі порушення ядерного законодавства винні особи несуть юридичну відповідальність. Чинне законодавство передбачає за порушення законодавства у сфері використання ядерної енергії персоналом та посадовими особами ядерної установки, персоналом та посадовими особами підприємств, установ, організацій, які здійснюють будь-яку іншу діяльність у сфері використання ядерної енергії, і громадянами кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільну відповідальність (крім цивільної відповідальності за ядерну шкоду).

Перелік правопорушень у сфері використання ядерної енергії закріплено у ст. 81 ЗУ “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку ”. Проте закріплений перелік не є вичерпним для притягнення винних осіб до відповідальності.

У розділі 13 ЗУ “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку ” закріплюється поняття відшкодування ядерної шкоди. Відшкодування ядерної шкоди лягає на оператора ядерної установки, яким є особа призначена або визначена як оператор цієї установки державою. Відповідальність оператора за ядерну шкоду настає, якщо ця шкода заподіяна ядерним інцидентом на ядерній установці, а також під час перевезення ядерного матеріалу на ядерну установку оператора після прийняття ним від оператора іншої ядерної установки відповідальності за цей матеріал або під час його перевезення з ядерної установки.

Відшкодування ядерної шкоди оператором характеризується певними особливостями.

По-перше, відповідальність оператора за ядерну шкоду є абсолютною, тобто настає незалежно від встановлення його вини. Оператор звільняється від відповідальності за ядерну шкоду, якщо вона заподіяна ядерним інцидентом, що виник безпосередньо як наслідок стихійного лиха виняткового характеру, збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни або повстання.

По-друге, коли ядерна шкода та неядерна шкода спричинені спільно ядерним інцидентом та подіями іншого характеру, то неядерна шкода, якщо вона не може бути обґрунтовано відокремлена від ядерної, вважається ядерною шкодою, спричиненою цим ядерним інцидентом.

По-третє, згідно із ст. 6 ЗУ “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та фінансове її забезпечення ” відповідальність оператора за ядерну шкоду обмежується сумою, еквівалентною 150 млн. Спеціальних прав запозичення у національній валюті за кожний ядерний інцидент, де Спеціальні права запозичення – це розрахункова одиниця, що визначається Міжнародним валютним фондом і використовується при здійсненні ним власних операцій та угод.

Згідно з переліком видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, який затверджено постановою КМУ від 27 липня 1995 року, атомна енергетика і атомна промисловість належать до видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Тому відносно підприємств, установ та організацій, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, закріплена додаткова відповідальність у вигляді накладення штрафів у разі порушення ними норм, правил і стандартів з безпеки або умов дозволів на ведення робіт, якщо ці порушення завдали або могли завдати шкоди здоров’ю людей чи довкіллю. Конкретний розмір штрафу залежить від виду діяльності ліцензіата, рівня порушення, тривалості роботи з порушенням до і після його виявлення. За базову величину штрафу береться величина, що дорівнює 5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладені суми штрафів повністю зараховуються до державного бюджету.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал