Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Правове регулювання поводження з відходами та іншими токсичними речовинами⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 11
Чинне законодавство передбачає, що підприємства, установи та організації повинні вживати ефективних заходів з метою зменшення обсягів відходів, їх знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення. Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подпльшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутись шляхом утилізації чи видалення. Україна належить до кола країн із найбільш високими абсолютними обсягами утворення і накопичення промислових відходів. Щороку на підприємствах України утворюється близько 100 млн. тонн токсичних відходів, які містять шкідливі для здоров’я людиниважкі метали (хром, свинець, кадмій, ртуть, нікель). Переважно це відходи підприємств чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування. Окрему гроупу токсичних відходів становлять заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин. За офіційними даними, наведеними у Загальнодержавній програмі поводженняз токсичними відходами, затв. постановою КМУ від 14 вересня 2000 р., кількість цих відходів, накопичених в Україні, становить понад 13 тис. тонн. Все більшої гостроти набуває проблема побутових відходів. У населених пунктах країни щороку накопичується близько 35 млн. кубометрів твердих побутових відходів, які захоронюються на 770 полігонах загальною площею майже 3 тис. га. У цілому під териконами, шламосховищами, відвалами і різними звалищами знаходиться блтзько 160 тис. га землі. Усі види відходів є істотним фактором засмічення, зараження і забруднення навколишнього природного середовища. Основним нормативним актом в цій галузі є ЗУ “Про відходи” від 5 березня 1998 року, який визначає основні умови, вимоги та правила екологічно безпечного поводження з відходами, а також систему заходів, пов’язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження. Його норми конкретизуються у ряді підзаконних актах, зокрема у: Порядку ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затв. постановою КМУ від 31 серпня 1998 р.; Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затв. постановою КМУ від 3 серпня 1998 р.; Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затв. постановою КМУ від 3 серпня 1998 р.; Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затв. постановою КМУ від 1 дистопада 1999 р. Відповідно до чинного законодавства відходи поділяються на такі групи: а) за сферою утворення: відходи виробництва; побутові відходи; б) за ступенем небезпеки та характером впливу на довкілля: токсичні, вибухові, вогненебезпечні, радіоактівні. в) за станом відходів: газоподібні, рідкі, тверді, сумішеві.
Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є: - пріоритетний захист довкілля та здоров’я людини від негативного впливу відходів; - забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів; - наукового обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів. Виділені принципи повинні обов’язково враховуватись та реалізовуватись шляхом реалізації наступних заходів: забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними; зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності; забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів; сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів; забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами; організація контролю за місцями чи об’єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на довкілля та здоров’я людей; здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання; сприяння створенню об’єктів поводження з відходами; забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами; обов’язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації. Усі виробничі підприємства незалежно від форм власності зобов’язані: - запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; - визначати склад і властивості відходів, що утворюються; - виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, утилізуються, знешкоджуються та видаляються; - забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, що мають ресурсну цінність і підлягають утилізації; - брати участь у будівництві об’єктів, призначених для поводження з відходами; - не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах; - здійснювати контроль за станом місць чи об’єктів розміщення власних відходів. Найбільш загальні вимоги у сфері охорони довкілля від забруднення відходами встановлені у ЗУ “Про відходи ” шляхом визначення правового режиму поводження з відходами. Правовий режим поводження з відходами – це сиситема встановлених законодавством правових заходів, норм і правил, що визначають правові засади поводження з відходами з метою запобігання негатвиному впливу відходів на навколишнє середовище та здоров’я людини. Відповідно до ЗУ “Про відходи ” поводження з відходами – це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Будь-яка діяльність, пов’язана із поводженням із відходами, може здійснюватись лише на підставі відповідної ліцензії. У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: - граничні показники утворення відходів у технологічних процесах; - питомі показники утворення відходів, використання та витрати сировини у виробничих процесах. Ці нормативи розробляються відповідними міністерствами, ін. центральними органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами та організаціями за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Мінприроди та його органи на місцях, Державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції. На території України забороняється вести будь-яку виробничу діяльність, пов’язану з утворенням відходів, без встановлення лімітів обсягів утворення та розміщення відходів. Постановою КМУ від 3 серпня 1998 року затверджений Порядок розроблення, затвердження та перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів. Згідно з цим нормативним актом власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінприроди на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів. На підставі одержаних дозволів власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів і подають їх на погодження органам Мінприроди на місцях. Дозвіл набуває чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Зберігання та знищення відходів здійснюється у спеціально визначених для цього місцях чи об’єктах. На кожне таке місце чи об’єкт складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування та код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження. Всі відходи, що утворюються в Україні підлягають обов’язковому державному обліку та паспортизації. Порядок їх обліку та паспортизації встановлюється КМУ. З метою визначення та прогнозування впливу відходів на довкілля, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони довкілля здійснюють моніторинг місць утворення, збирання та видалення відходів. Моніторинг місць утворення, зберігання, видалення відходів є складовою єдиної системи моніторингу довкілля.
|