Поняття та правова природа особистих немайнових прав

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 16Следующая ⇒

2. Види та система особистих немайнових прав фізичної особи

3. Особисті немайнові права, що забезпечують фізіологічне (природне) існування фізичної особи

4. Репродуктивні права фізичної особи

5. Право на свободу (свободу природного існування)

6. Право на особисту недоторканність

7. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи

8. Право на ім'я фізичної особи та пов'язані з ним засоби індивідуалізації фізичної особи

9. Захист особистих немайнових прав фізичних осіб

Результати навчання [89]

Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):

1. Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

2. Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.

Література [90]

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття [91]

1.Поняття особистого немайнового права.

2.Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.

3.Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

4.Рівність особистих немайнових прав фізичних осіб.

5.Обмеження особистих немайнових прав. Здійснення та захист особистих немайнових прав.

Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти [92]

1.Завдання У журналі “Полум’я війни” була опублікована стаття про період репресій 30-х років, в якій зазначалося, що колишній член комуністичної партії Гопанчук збирав інформацію, яка потім була підставою для фабрикації незаконних вироків. До редакції газети звернувся син Гопанчука з вимогою опублікувати спростування цих відомостей тому що, на його думку, батько був скоріше жертвою, ніж катом. В 1939 р. Гопанчук був заарештований та звинувачений у змові по підготовці вибуху Кремля, а потім розстріляний. Після закінчення війни Гопанчук був реабілітований. Редакція журналу відмовилася спростувати інформацію на тій підставі, що син Гопанчука не надав доказів того, що опублікована інформація не відповідає дійсності. У той же час автор статті мав докази цієї інформації. Гопанчук був реабілітований у зв’язку з непричетністю до інкримінованої йому дії, а не за відсутністю тих фактів, що зафіксовані в публікації. Син Гопанчука звернувся з позовом до суду.

Яке рішення повинен винести суд?

2.Завдання. Москаленко, який мешкав неподалік від Акціонерного товариства “Хімпром” (далі – АТ), що виготовляло пральні засоби, звернувся до санітарно-епідеміологічної станції з заявою про проведення аналізу повітря поблизу його житла. Проведене дослідження встановило багатократне перевищення змісту шкідливих хімічних речовин в повітрі поблизу будинку Москаленка, що могло викликати серцево-судинні захворювання, головний біль, підвищення артеріального тиску. Москаленко звернувся з позовом до суду з вимогою про закриття АТ та відшкодування заподіяної йому шкоди. Представник АТ проти цього заперечував, виходячи з того, що АТ є єдиним у регіоні товариством, що виготовляє засоби побутової хімії, тому його закриття неможливе. Що стосується забруднення довкілля, то представник АТ вказав, що вже розпочато реконструкцію АТ, заміну його обладнання на екологічно безпечне. На підставі цього представник АТ просив у позові відмовити.

Як повинно вирішити справу?

3.Завдання. У журналі “Господарочка” було надруковано рекламну об’яву товариства з обмеженою відповідальністю “Дари природи” (далі – ТОВ) про лікувальні властивості крему для обличчя “Лілея”, який виготовлявся зі смолитропічних дерев. Як вказувалося в об’яві, при застосуванні крему відсутні побічні ефекти та протипоказання. Комарова, прочитавши об’яву, придбала крем в магазині ТОВ, однак після його застосування в неї виникло подразнення шкіри обличчя, яке призвело до необхідності тривалого лікування в дерматологічній лікарні. За висновком проведеного спеціальною комісією обстеження, було встановлено, що подразнення шкіри обличчя виникло внаслідок застосування крему, який є несумісним з іншими видами косметичних засобів. До того ж, шкідливий вплив зазначеного крему збільшився ще й тому, що строк його придатності вже минув. Комарова звернулася до суду з позовом до редакції журналу з вимогою спростування інформації про лікувальні властивості крему та відсутність його побічних ефектів і про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок поширення цієї інформації; а також до АТ з вимогою про відшкодування шкоди за продаж товару неналежної якості та про відсутність повної інформації про продукцію АТ, зокрема крему “Лілея”.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Критерії оцінювання під час поточного контролю

Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.

При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.

Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.

Поточний контроль роботи повинен:

- допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;

- привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;

- виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;

- стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,

- глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;

- виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти [93]

Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання

A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками

C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок

D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків

E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати

F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,

Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття [94]

У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.

Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).

Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.

Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.

Основними завданнями семінарського заняття є:

- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;

- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.

Під час проведення семінарських занять викладач:

- повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;

- демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;

- готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;

- контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.

Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

- вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);

- обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);

- заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).

Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.

В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

51. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.

52. Оголошення теми і мети, порядку проведення.

53. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.

54. Підведення викладачем загального підсумку заняття.

55. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

51. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.

52. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.

53. Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.

54. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.

55. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.

Додатки [95]

Лабораторна робота № 12 Особисті немайнові права фізичної особи

1. Розкрити спираючись на відповідні статті ЦК України поняття особистих немайнових прав юридичної особи (скласти конспект). У вигляді таблиці зобразити їх класифікацію.

2. Розробити покроковий алгоритм захист особистих немайнових прав представника інтелектуальної праці (наприклад, програміста) у випадку порушень, пов’язаних з професійною діяльністю особи.

При виконанні першого завдання необхідно звернути увагу на визначення особистих немайнових прав юридичних осіб, вивчити їх види та систему. При виконанні другого завдання необхідно звернути увагу на те, які права належать до особистих немайнових прав, особливу увагу звернути на статтю 273 ЦК України, у якій зазначенно, що діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Підготовлено Доцент Костова

Переглянуто

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

Заняття № 13

Форма заняття: семінар

Тема. Загальні поняття права власності та інших речових прав-2год.

Мета вивчення [96]

Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.

План практичного заняття № 13.

1. Поняття, ознаки та види речових прав.

2. Поняття і зміст права власності.

3. Здійснення права власності

4. Право державної власності

5. Способи набуття (підстави виникнення) права власності.

План практичного заняття № 13.

1. Припинення права власності.

2. Право комунальної власності

3. Право власності Українського народу

4. Непорушність права власності

5. Використання власником свого майна для здійснення
підприємницької діяльності

Результати навчання [97]

Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):

1. Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

2. Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.

Література [98]

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття [99]

1.Загальна характеристика речового права.

2.Види речових прав.

3.Право власності. Інші речові права.

4.Поняття права власності в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.

5.Зміст права власності, здійснення права власності.

6.Непорушність права власності. Тягар утримання майна. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна.

7. Суб’єкти права власності

8. Підстави набуття права власності

9. Підстави припинення права власності

Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти [100]

Завдання 1. Левченко звернувся до управління споживчого ринку м. Харкова зі скаргою на кафе “Фіалка”, розташованого поряд з будинком, в якому проживає у квартирі, що належить йому на праві приватної власності. Він зазначив, що діяльність відповідача порушує спокій мешканців будинку: гучна музика з кафе, що звучить до двох годин ночі, позбавляє можливості нормального відпочинку. Управління споживчого ринку попередило кафе “Фіалка”, що в разі продовження ним неправомірних дій йому буде заборонено здійснювати свою діяльність. Кафе “Фіалка” вважає свої права порушеними, оскільки воно як власник може на свій розсуд використовувати своє майно.

Розберіть доводи сторін. Вирішить справу. Чи змінилося б рішення у разі, якщо Левченко проживав у квартирі, що перебуває у комунальній власності за договором найму житла?

Завдання 2. Регіональне відділення Фонду державного майна в Харківській обл. провело аукціон з продажу об’єктів незавершеного будівництва і за його результатами уклало договір купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю “Прометей” (далі – ТОВ). Оскільки фінансовий стан ТОВ погіршився і не дозволяв завершити будівництво, воно через деякий час вирішило продати придбаний об’єкт акціонерному товариству “Слобода” (далі – АТ). Після укладення договору купівлі-продажу покупець звернувся до міського бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ) для оформлення права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Йому було відмовлено в цьому, оскільки власником нерухомості, що підлягає реєстрації, воно стане тільки після завершення будівництва та введення в експлуатацію. АТ звернулося з позовом про оскарження дій БТІ, вважаючи, що таким чином порушені його права: в зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують його право власності, воно не може взяти в банку кредит під заставу об’єкта незавершеного будівництва та йому відмовлено у відведенні земельної ділянки. Одночасно позивач вимагав визнання за ним права власності на об’єкт незавершеного будівництва. Суд задовольнив позовні вимоги.

Чи вірно вчинив суд? Вирішить справу.

Завдання 3. У 1996 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Поліпласт” (далі – ТОВ) придбало у акціонерного товариства “Червоний хімік” (далі – АТ) обладнання в робочому стані, що було змонтоване, налагоджене і знаходилося в будівлі на території продавця. У 2000 р. АТ звернулося з позовом до ТОВ про звільнення останнім будівлі. У суді АТ не надало документів, які б підтвердили його право власності на будівлю. За наданими сторонами документами суд встановив, що будівля у 30-х роках належала толевій артелі, після ліквідації якої будівлю було передано державному підприємству – заводу “Червоний хімік”. У 60-х роках будинок згорів і його відновлювали силами працівників заводу, але оскільки документи не були оформлені, він не значився на балансі заводу і тому при приватизації не увійшов до цілісного майнового комплексу АТ як правонаступника заводу “Червоний хімік”. На підставі наведеного в позові було відмовлено.

ТОВ звернулося до регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській обл. (далі – відділення) з пропозицією укласти договір оренди на будівлю, у чому йому було відмовлено, бо у відділення немає підстав вважати будинок державною власністю. Одночасно відділення звернулося до міського бюро БТІ для взяття на облік будівлі як безхазяйної. Після спливу річного строку з дня взяття будівлі як безхазяйної нерухомої речі на облік управління комунального майна Харківського міськвиконкому звернулося до суду с заявою про передачу будівлі у комунальну власність. ТОВ брало участь у справі як третя особа і просило суд відмовити в передачі будівлі до комунальної власності, оскільки такими діями порушуються його права на набуття права власності на будівлю за набувальною давністю.

Як буде вирішено справу?

Завдання 4. За письмовим договором купiвлi-продажу Жукова продала, а Сімонова купила за 100 мiнiмальних заробітних плат житловий будинок. Оскiльки сарай, гараж та iншi будiвлi окремо в договорi не згадувалися, а передача їх покупцевi здiйснилася, Жукова через два роки звернулася до суду з позовом про стягнення з покупця додатково вартостi сараю (у розмiрi 10 мiнiмальних зарплат) і гаража (в розмiрi 20 мiнiмальних зарплат).

Чи пiдлягає позов задоволенню?

Завдання 5. Мешканцю м. Харкова Авілову на правi приватної власностi належав будинок, який хотів придбати у нього за 16 тис. грн. Гаврющенко, мешканець м. Лозової. 5 травня 2006 р. Авілов і Гаврющенко засвiдчили договiр купiвлi-продажу будинку у нотарiальнiй конторi, здійснили його державну реєстрацію, і Гаврющенко передав Авілову 8 тис. грн, а решту грошей пообiцяв передати 20 травня 2006 р. у день переїзду в будинок для проживання.

У мiсцi розташування будинку 8 травня стався вибух газу в газомережi, i будинок повнiстю згорiв. Гаврющенко звернувся з позовом про витребування вiд Авілова 8 тис. грн. У свою чергу Авілов заявив зустрiчний позов до Гаврющенка з вимогою сплатити 8 тис. грн, вважаючи, що власником будинку став останнiй.

Як має бути вирішена ця справа? Як визначається момент переходу права власності до набувача за договором?

Завдання 6. У 2004 р. Онуфрієнко продав Кузнєцову житловий будинок. У 2006 р. комунальними службами Київського району м. Харкова до Онуфрієнка були пред’явлені позови про стягнення заборгованості по комунальних платежах за газ, електроенергію, опалення. Онуфрієнко заперечував проти задоволення позовів, посилаючись на те, що власником будинку з 2004 р. є Кузнєцов, який також просив суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що будинок у 2005 р. згорів. Розглядаючи справу, суд встановив, що у БТІ відсутні відомості про знищення будинку, а його власником значиться Онуфрієнко.

Як слід вирішити справу?

Завдання 7. Мозоліна отримала у спадщину вiд свого батька зiбрання рiдкiсних картин художникiв ХVIII ст. Оскiльки квартиру батька необхiдно було звiльнити, Мозоліна перевезла картини до себе на дачу, де вони почали псуватися. Дiзнавшись про це, мiське управлiння культури (далі – управління) пред’явило Мозоліній розпорядження про забезпечення належного утримання картин, якi являли собою значну художню цiннiсть. Мозоліна пояснила, що неспроможна нi фiзично, нi матерiально здiйснювати ремонт i опалення дачi, а без цього неможливо забезпечити належне зберiгання картин. Тодi управлiння заявило позов про вiдiбрання картин у Мозоліної з виплатою їй вiдповiдної грошової компенсацiї. Мозоліна проти позову заперечувала, пояснюючи, що цi картини для неї – пам’ять про батька, який збирав їх усе життя. Вона просила допомогти їй вiдремонтувати дачу i погоджувалася в обумовленi днi надавати бажаючим доступ для огляду зiбрання картин.

Яке рiшення повинен винести суд?

Завдання 8. Пивоварову на праві приватної власності належав мікроавтобус. Навесні 2006 р., коли сталася повінь, працівники служби спасіння забрали в нього мікроавтобус для перевезення людей. Влітку цього ж року йому була перерахована вартість мікроавтобуса на його рахунок у банку. У вересні 2006 р. Пивоваров переконався на власні очі, що його мікроавтобус використовувався районною держадміністрацією, і звернувся до неї з вимогою про його повернення. Держадміністрація відмовила йому в цьому, пояснивши, що мікроавтобус було реквізовано і Пивоваров тепер не є його власником. Тоді останній звернувся до суду з позовом про вилучення та повернення йому мікроавтобуса, а також відшкодування збитків із урахуванням раніше перерахованої на його рахунок суми як відшкодування. На думку Пивоварова, мікроавтобус є його власністю, оскільки ніяких встановлених для реквізиції дій райдержадміністрація не провадила.

Розберіть доводи сторін. Вирішить справу.

Критерії оцінювання під час поточного контролю

Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.

При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.

Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.

Поточний контроль роботи повинен:

- допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;

- привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;

- виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;

- стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,

- глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;

- виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти [101]

Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання

A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками

C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок

D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків

E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати

F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,

Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття [102]

У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.

Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).

Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.

Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.

Основними завданнями семінарського заняття є:

- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;

- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.

Під час проведення семінарських занять викладач:

- повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;

- демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;

- готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;

- контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.

Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

- вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);

- обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);

- заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).

Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.

В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

56. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.

57. Оголошення теми і мети, порядку проведення.

58. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.

59. Підведення викладачем загального підсумку заняття.

60. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

56. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.

57. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.

58. Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.

59. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.

60. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.

Додатки [103]

Лабораторна робота № 13. Загальні поняття права власності та інших речових прав.

1. Встановити способи і засоби захисту права власності та інших речових прав;

2. Визначити предмет і підстави пред'явлення віндикаційного (негаторного) позову;

3. Визначити підстави задоволення віндикаційного (негаторного) позову.

4. Скласти на основі завдань 1-3 короткий конспект.

При виконанні всіх поставлених завдань необхідно спиратись на Конституцію України та ЦК України.

Підготовлено Доцент Костова

Переглянуто

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

Заняття № 14

Форма заняття: семінар

Тема. Речові права на чуже майно-1год.

Мета вивчення [104]

Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.

План практичного заняття № 14.

1.Речові права на чуже майно.

2.Загальна характеристика прав на чужі речі.

3.Сервітути. Поняття та види

4.Емфітевзис

5.Суперфіцій

6.Поняття іпотеки як права на чужі речі

План практичного заняття № 14.

1. Суб'єкти права володіння чужим майном

2. Виникнення права володіння

3. Припинення права володіння

4. Обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього правовласності чи інше право або яка є добросовісним володільцем

5. Право членів сім'ї власника житла на користування
цим житлом

Результати навчання [105]

Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):

1. Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.

2. Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.

Література [106]

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.

Питання заняття [107]

1. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.

2. Сервітути. Поняття та види

3. Емфітевзис

4. Суперфіцій

5. Володіння та право володіння.

6. Поняття іпотеки як права на чужі речі

7. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майна)

8. Захист прав на чужі речі.

Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти [108]

Завдання 1. У червні 1993 р. Б. звернулася з позовом до Білоцерківської ветбаклабораторії про визнання незаконною відмови в приватизації займаної нею та належної відповідачеві квартири №1 в буд.№ 7 по вул. Щорса в м. Біла Церква, посилаючись на те, що всупереч Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відповідач відмовляє в приватизації згаданої квартири. При розгляді справи по суті представник відповідача вказував на те, що будинок №7 по вул. Щорса будувався як одне з виробничих приміщень Білоцерківської ветбаклабораторії і в передбаченому законом порядку до житлового фонду не зарахувався, земельна ділянка за цим будинком як житловим не закріплювалась. Сама квартира не забезпечена необхідними господарськими спорудами, а вхід до неї здійснюється через територію ветбаклабораторії. Крім того, позов був заявлений, і спір вирішувався судом щодо приватизації квартири № 1 в буд. № 7. Згідно ж із копією ордера від 5 вересня 1986 р. Б. надана квартира № 2 згаданого будинку, а в заяві про приватизацію Б. взагалі не вказала номер квартири. Як слід вирішити справу?

Завдання 2. У травні 2004 р. Єлісеєва О.Н. звернулася з позовом до Фурсенко Петра про визнання права власності на автомобіль. Позивачка послалась на те, що з 1998 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з Н. (батьком відповідача), якому в жовтні 1999 p., як інваліду ВВВ I групи, був виділений безоплатно автомобіль «Запорожець». 2 грудня 2004 p. Н. помер. Як член сім’ї покійного, вона має право на автомобіль. Однак ним заволодів відповідач, чим порушуються її права. З матеріалів справи видно, що автомобіль ЗАЗ 968М був наданий Н. з урахуванням і того, що відповідач (його син Микола, як член сім’ї, міг постійно здійснювати керування автомо білем для обслуговування батька. На його ім“я і був виданий технічний паспорт). Заперечуючи проти позову, Микола посилався на те, що на час отримання батьком автомобіля і в наступному він не припиняла з ним сімейних стосунків. Хоча він і прописався до позивачки, але продовжував фактично проживати із його сім’єю, вів спільне господарство. Його дружина здійснювала за ним догляд, а він постійно обслуговував автомобіль. Як слід вирішити справу?

Критерії оцінювання під час поточного контролю

Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.

При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.

Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.

Поточний контроль роботи повинен:

- допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;

- привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;

- виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;

- стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,

- глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;

- виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.

Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти [109]

Оцінка за шкалою силабусу Кількість набраних балів Критерії оцінювання

A 90-100 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

B 82-89 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками

C 74-81 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок

D 64-73 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків

E 60-63 ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії

Fx 35-59 НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати

F 0-34 НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота,

Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття [110]

У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.

Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).

Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.

Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.

Основними завданнями семінарського заняття є:

- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;

- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.

Під час проведення семінарських занять викладач:

- повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;

- демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;

- готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;

- контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.

Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

- вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);

- обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);

- заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).

Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.

В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

61. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.

62. Оголошення теми і мети, порядку проведення.

63. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.

64. Підведення викладачем загального підсумку заняття.

65. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

61. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.

62. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.

63. Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.

64. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.

65. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.

Додатки [111]

Лабораторна робота № 14. Речові права на чуже майно

Розглянути співвідношення права власності та інших речових права на чуже майно. Заповнити таблицю.

№ з/п Вид речового права Особливості Приклад застосування Стаття ЦКУ

Необхідно визначитися з поняттям речових прав на чуже майно, які мають місце у випадку коли право власності належить одній особі. Вони надають особі, яка їх має, можливість безпосереднього користування певним майном для певної мети та у встановлених межах. Право на чужі речі є похідними від права власності, права на чужу річ пов’язане з певною річчю і без неї не існує. Зміна власника в даному випадку не є підставою для припинення права на чуже майно.

Підготовлено Доцент Костова

Переглянуто

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

Заняття № 15

Форма заняття: семінар

Тема. Право інтелектуальної власності-1год.

Мета вивчення [112]

Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.

План практичного заняття № 15.

1. Поняття права інтелектуальної власності.

2. Об’єкти права інтелектуальної власності.

3. Суб’єкти права інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності.

Захист права інтелектуальної власності.

Результати навчання [113]

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.092 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал