Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Лабораторна робота № 8. Представництво
|
|
Зразок загальної довіреності.
ДОВІРЕНІСТЬ
Місто Київ, січня місяця першого дня дві тисячі шостого року.
Я, гр. Сидоренко Іван Іванович (іден.1254879635), проживаю в місті Києві по вул. Володимирській, буд. 45, кв. 15, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, за попередньою домовленістю з представником за цією довіреністю уповноважую гр. Петренка Павла Сергійовича, який проживає в місті Києві по вул. Васильківській, буд. 45, кв. 48:
вчиняти від мого імені правочини щодо розпорядження всім моїм майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, зокрема договори купівлі-продажу, міни, застави, передавати майно в користування, приймати майно в дар та будь-які інші договори, на його розсуд, проводити розрахунки за укладеними договорами;
приймати спадщину чи відмовлятись від неї;
одержувати належне мені майно, гроші (вклади), цінні папери (в тому числі дивіденди від них), а також документи від будь-яких осіб, установ, підприємств, організацій, в тому числі в усіх банках України, їх відділеннях та відділеннях зв'язку і телеграфу збудь-яких підстав, розпоряджатися (в тому числі відкривати нові рахунки на моє ім'я) рахунками (в національній та іноземній валюті) в усіх банках України, їх відділеннях;
одержувати поштову, телеграфну та іншу кореспонденцію(грошову і посилочну);
вести від мого імені справи в усіх державних установах, кооперативних і громадських організаціях, органах нотаріату, у відповідному обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, в органах архітектури, в житлово-експлуатаційних організаціях, у відповідному відділі паспортної і міграційної роботи та інших компетентних органах з питань реєстрації, у відповідному відділі реєстрації актів цивільного стану при отриманні належних мені документів, в Міністерстві юстиції України та в Міністерстві закордонних справ України з питань, пов'язаних з легалізацією документів для подальшого їх використання за кордоном, а також вести мої справи в усіх судових установах, з усіма правами, які надані позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, з правом повної чи часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подання виконавчих документів до відповідних органів для виконання, одержання присудженого майна або грошей;
вирішувати від мого імені всі питання щодо одержання рішень, дозволів, довідок, проектної та іншої документації, інших документів, узгоджувати всі питання, що виникають в процесі виконання повноважень. Для цього надаю моєму представнику право подавати та одержувати будь-які документи, підписувати від мого імені усі необхідні документи, сплачувати належні з мене платежі, включаючи державне мито (плату), а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю. Зміст ст. ст. 237, 247, 248, 249, 250 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз'яснено. Довіреність видана строком на три роки і дійсна до першого січня дві тисячі дев’ятого року.
Підпис: ____________________
Місто Київ, 01 січня 2006 року.
Ця довіреність посвідчена мною, Трало І.П, приватним нотаріусом
Київського міського нотаріального округу.
Довіреність підписана гр. Сидоренко Іваном Івановичем у моїй
присутності.
Особу його встановлено, дієздатність перевірено.
Зареєстровано в реєстрі за N ___________________
Стягнуто плату _____________________________
Приватний нотаріус _________________________
Зразок довіреності на представництво в судових органах
ДОВІРЕНІСТЬ
Місто Київ, дві тисячі шостого року, січня місяця, першого дня.
Я, Іванюк Роман Сергійович, (іден № 12554693870), що проживаю у місті Києві, на вул. Володимирська, буд. № 25, кв. № 12, обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно власного вільного волевиявлення, котре відповідає моїй внутрішній волі, у відповідності до вимог ст. 244 Цивільного кодексу України на підставі укладеного з повіреним усного договору, цією довіреністю уповноважую гр. Мироненка Сергія Максимовича, котрий проживає у місті Києві, на вул. Пирогова, буд. № 5, кв. № 2, бути моїм представником в судових органах України будь-якої ланки, з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачу та/чи потерпілому, ознайомлюватися з матеріалами справи; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення в судових установах, які займаються розглядом моєї справи; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; змінювати підстави або предмет позовів; укладати мирові угоди; оскаржувати рішення суду; отримувати рішення суду та подавати його на реалізацію; подавати виконавчі документи до стягнення, - з питань, пов'язаних із захистом моїх авторських прав (як майнових, так і особистих немайнових), в тому числі, але не виключно, передбачених ст. ст. 423, 424, 438, 440 Цивільного кодексу України.
За цією довіреністю представник також вправі: подавати та підписувати від мого імені всі документи, в тому числі заяви, клопотання тощо; отримувати витяги та копії судових рішень і інших документів, що є в матеріалах справи та отримання яких дозволяється законом; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством; апелювати до вищестоящої судової інстанції; оскаржувати рішення суду до касаційної інстанції; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень (за виключенням пред'явлення позову, отримання майна та грошових сум), та які на думку представника будуть доцільними для правильного і ефективного виконання цієї довіреності. Довіреність зберігає чинність протягом ДВОХ РО КІВ (тобто, до першого січня дві тисячі восьмого року), якщо не буде припинена раніше цього терміну шляхом скасування з дотриманням при цьому вимог цивільного законодавства. Зміст ст. ст. 244, 245, 247-250 Цивільного кодексу України щодо поняття довіреності, її форми, строків, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від вчинення дій, які оули визначені довіреністю, мені нотаріусом роз'яснено.
ПІДПИС: ______________
01 січня 2006 року ця довіреність посвідчена мною, Торсій В.Я.,
приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Довіреність підписана гр. Іванюком Романом Сергійовичем у моїй
присутності. Особу його встановлено, дієздатність перевірено.
Зареєстровано в реєстрі за №___
Стягнуто плати: згідно ст. 31 Закону України “Про нотаріат”.
Приватний нотаріус__________________
| Підготовлено | Доцент Костова |
| Переглянуто |
Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 9
Форма заняття: семінар
Тема. Строки та терміни-4год.
Мета вивчення [65]
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 9.
1.Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві.
2.Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
3. Визначення строку та терміну.
4. Початок перебігу строку.
5. Закінчення строку.
6. Порядок вчинення дій в останній день строку.
План практичного заняття № 9.
1.П оняття і обчислення строків
2. Види цивільно-правових строків та термінів
3. Поняття, значення, види і межі дії строків
4. Початок перебігу, зупинення і переривання строків
Результати навчання [66]
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
1. Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
2. Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література [67]
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти [68]
Завдання 1. 10 липня Гончарова у магазині “Доміно” купила зимові чоботи. Через кілька днів до неї прийшла подруга і переконала її в тому, що чобітки такого фасону вже виходять з моди і їй краще придбати іншу модель. 26 липня Гончарова прийшла до магазину і попросила обміняти придбані чобітки на інші. Однак продавець відмовився це зробити, посилаючись на пропуск Гончаровою встановленого Законом України “Про захист прав споживачів” 14-денного строку. Гончарова наполягала на своїх вимогах, стверджуючи, що, по-перше, з 18 по 24 липня вона хворіла (підтверджено листком про непрацездатність), по-друге, 24 і 25 липня магазин був закритий у зв’язку з вихідними днями. Крім того, на її думку, щодо пропуск строку в даному випадку не можна говорити, бо обчислення строку має починатися з часу настання зимового сезону.
Як слід вирішити спір? Чи зміниться рішення задачі, якщо Гончарова звернулася б до магазину 27 липня?
Завдання 2. Гавриленко у січні 2004 р. виїхав у тривалу експедицію до Анголи. У лютому цього ж року з його квартири були викрадені різні речі, в тому числі відеокамера. Про крадіжку він дізнався лише у червні 2004 р., коли повернувся додому. На цей час ні речі, ні злочинці знайдені не були. У лютому 2007 р. у комісійному магазині він побачив свою відеокамеру, здану на комісію Онищенком, який помер наприкінці березня 2007 р. У серпні 2007 р. Гавриленко звернувся до суду з позовом до жінки померлого про витребування відеокамери, яку та встигла забрати з магазину. Однак у задоволені позову було відмовлено, оскільки за заявою відповідачки про застосування позовної давності, суд дійшов висновку, що позовна давність була пропущена. У скарзі до апеляційного суду позивач наголошував на тому, що суд неправильно обчислив строк позовної давності, визначивши початок його перебігу від дня крадіжки речей. На думку позивача, цей строк слід обчислювати від дня, коли знайдено відеокамеру і стало можливим визначити відповідача.
Як має бути вирішена ця справа?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
- допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
- привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
- виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
- стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
- глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
- виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти [69]
| Оцінка за шкалою силабусу | Кількість набраних балів | Критерії оцінювання |
| A | 90-100 | ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок |
| B | 82-89 | ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками |
| C | 74-81 | ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок |
| D | 64-73 | ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків |
| E | 60-63 | ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії |
| Fx | 35-59 | НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати |
| F | 0-34 | НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, |
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття [70]
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
- повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
- демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
- готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
- контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
- вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
- обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
- заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
36. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
37. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
38. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
39. Підведення викладачем загального підсумку заняття.
40. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
36. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
37. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
38. Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
39. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
40. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки [71]
Лабораторна робота № 9. Строки та терміни.Доповніть строки за різними критеріями
Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:
І. За підставами (джерелами) встановлення можна виділити строки (терміни), які визначаються:
а) законом;
б) адміністративним актом;
в) правочином (договором);
г) рішенням суду.
ІІ. За ступенем самостійності учасників цивільних правовідносин у встановлені строків:
а) імперативні, що не підлягають зміні за згодою сторін;
б) диспозитивні, що визначаються за угодою сторін.
ІІІ. За розподілом обсягу прав та обов’язків сторін за окремими періодами часу:
а) загальні;
б) окремі.
ІV. За способом їх встановлення:
а) строки, що обчислюються роками, місяцями, тижнями, днями і годинами;
б) строки, що визначаються календарною датою;
в) строки, що визначаються вказівкою на подію, яка обов’язково має настати, або моментом витребування кредитора.
V. Строки захисту цивільних прав:
а) гарантійні;
б) оперативного захисту;
в) претензійні;
г) позовної давності;
д) процесуальні.
| Підготовлено | Доцент Костова |
| Переглянуто |
Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 10
Форма заняття: семінар
Тема. Позовна давність-4год.
Мета вивчення [72]
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 10.
1. Поняття позовної давності і її значення.
2. Види строків позовної давності.
3. Спеціальна позовна давність.
4. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності
5. Порядок обчислення строків та позовної давності
6. Зупинення перебігу позовної давності.
Результати навчання [73]
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
3. Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
4. Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література [74]
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.
Питання заняття [75]
1. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності.
2. Види строків позовної давності.
3. Початок і кінець течії строків позовної давності.
4. Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності.
5. Наслідки спливу позовної давності.
6. Вимоги на які позовна давність не поширюється.
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти [76]
Завдання 1. Товариство з обмеженою відповідальністю “Арсенал” (далі – ТОВ) через недопоставку йому за договором 10 електромоторів у першому кварталі 2005 р. звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з постачальника неустойки та відшкодування збитків. Господарський суд, зазначивши, що позов було заявлено у червні 2006 р., у позові відмовив у зв’язку з пропуском строку позовної давності. ТОВ оскаржило рішення суду, посилаючись на те, що по-перше, воно неодноразово вимагало від постачальника (у квітні 2005 р. і лютому 2006 р.) добровільної сплати неустойки і збитків, і 10 березня 2006 р. відповідач обіцяв до 1 травня їх сплатити. По-друге, строк позовної давності за вимогою по відшкодуванню збитків не сплив. По-третє, господарський суд не має права за власною ініціативою застосовувати позовну давність.
Чи правомірні доводи позивача? З якого моменту починається перебіг позовної давності?
Завдання 2. Сім’я Захарченків, яка складалася з чотирьох осіб (батько, мати, 15-річний син Антон і 12-річна донька Олена) приватизувала трикімнатну квартиру в м. Харкові в квітні 2004 р. У травні цього ж року вони продали її і придбали чотирьох-кімнатну квартиру, право власності на яку оформили в рівних частинах на батька і матір. По досягненні повноліття у вересні 2006 р. Антон звернувся до суду з позовом до батьків про визнання за ним частки в чотирьох-кімнатній квартирі. У позові Антону було відмовлено через пропуск позовної давності.
Чи правильне рішення суд? Дайте роз’яснення.
Завдання 3. Леоненко 15 серпня 2007 р. звернувся до суду з позовом про захист його честі та гідності й стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн з видавництва “Блискавка”, яке видало у січні 2004 р. новий тираж роману “Балагур”, в якому виведений образ Леоненка як зрадника. У позовній заяві він послався на рішення від 16.11.2000 р., яким було реабілітоване його чесне ім’я, а факти, наведені в романі, визнані такими, що не відповідають дійсності. Суд у позові відмовив у зв’язку з пропуском позовної давності.
Зробіть висновок по справі.
Завдання 4. Ковальов домовився з бригадою підрядників про виконання ремонту в його трикімнатній квартирі. Договір містив, зокрема, пункт, згідно з яким позов до підрядників у разі порушення умов договору може бути заявлено протягом п’яти років від часу прийняття замовником роботи.
Чи допущено порушення правових норм, що регулюють позовну давність? Чи зміниться рішення, якщо в договорі передбачено дворічний строк позовної давності?
Завдання 5. За договором позики 1 січня 2004 р. Коваленко (позичальник) отримав від Романова (позикодавця) грошеву суму, еквівалентну 1000 доларів США без визначення строку повернення. Через місяць (1 лютого) позикодавець письмово зажадав повернення грошей, але їх не отримав, а 10 лютого того ж року Коваленко відбув у довгострокове відрядження. Переказом через систему “Вестерн-Юніон” 1 квітня 2004 р. він повернув позикодавцю ½ частку позики, а решту обіцяв сплатити не пізніше 1 травня 2004 р. Після повернення із відрядження у грудні 2005 р. Коваленко було включено до складу обмеженого військового контингенту Збройних сил України під егідою ООН і відправлено до Косово, звідки він повернувся у лютому 2006 р. У серпні 2007 р. Романов звернувся до суду з позовом про сплату залишку боргу. Суд позов не задовольнив у зв’язку із пропуском позовної давності. У скарзі на рішення суду позикодавець зазначив, що строк позовної давності ним не пропущено, а суд припустився помилки.
Чи є підстави для задоволення скарги?
Завдання 6. 15 липня 2004 р. ТОВ “Торговельна компанія “Гейзер” (далі – ТОВ “Гейзер”) поставила ТОВ “Експорт-ЛТД” дві партії електричних водонагрівачів власного виробництва на суму 5200 грн. Договір передбачав проведення оплати покупцем не пізніше 30 днів з дня передачі товару. Взяті на себе зобов’язання ТОВ “Експорт-ЛТД” своєчасно не виконало і неодноразово зверталося до кредитора з проханням про відстрочення боргу, але відповіді не отримувало. Повернути водонагрівачі ТОВ “Експорт-ЛТД” вже не мало можливості, тому що вони були реалізовані покупцям. 10 вересня 2007 р. боржник перерахував суму боргу на поточний рахунок покупця. 20 вересня на роботу в ТОВ “Експорт-ЛТД” був прийнятий юрисконсульт, який пояснив директору, що платіж проведено після спливу позовної давності й є можливість повернути його через суд як безпідставно сплачений (ст. 1213 ЦК). 26 вересня 2007 р. ТОВ “Експорт-ЛТД” подало позов до господарського суду про повернення вказаної суми, посилаючись на те, що у момент здійснення оплати йому не було відомо про сплив позовної давності.
Яке рішення має постановити суд?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
- допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
- привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
- виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
- стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
- глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
- виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти [77]
| Оцінка за шкалою силабусу | Кількість набраних балів | Критерії оцінювання |
| A | 90-100 | ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок |
| B | 82-89 | ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками |
| C | 74-81 | ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок |
| D | 64-73 | ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків |
| E | 60-63 | ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії |
| Fx | 35-59 | НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати |
| F | 0-34 | НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, |
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття [78]
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
- повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
- демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
- готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
- контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
- вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
- обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
- заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
41. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
42. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
43. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
44. Підведення викладачем загального підсумку заняття.
45. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
41. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
42. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
43. Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
44. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
45. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки [79]
Лабораторна робота № 10. Позовна давність.
Доповність наведену таблицю строків позовної давності власними прикладами можливих ситуацій та поясненнями
| Переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності | 1 рік | П. 3 ч. 2 ст. 258 ЦКУ, ч. 4 ст. 362 ЦКУ | Можлива ситуація | Пояснення згідно до норми статей ЦКУ |
| Виявлення недоліків купленого товару | 1 рік з дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку | Ст. 681 ЦКУ | ||
| 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів | Ч. 8 ст. 269 ЦКУ | |||
| Перевезення вантажу, пошти | 1 рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів) | Ст. 925 ЦКУ | ||
| Оскарження дій виконавця заповіту | 1 рік | Ст. 1293 ЦКУ | ||
| Визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману | 5 років | Ч. 3 ст. 258 ЦКУ | ||
| Вимоги про застосування наслідків недійсного правочину, якщо її недійсність встановлена законом | 10 років | Ч. 4 ст. 258 ЦКУ |
| Підготовлено | Доцент Костова |
| Переглянуто |
Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 11
Форма заняття: семінар
Тема. Цивільно- правово відповідальність-2год.
Мета вивчення [80]
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 11.
1.Поняття цивільної відповідальності
2. Види цивільно-правової відповідальності.
3.Підстави цивільно-правової відповідальності.
4.Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб.
5. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця.
6. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб.
Результати навчання [81]
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
5. Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
6. Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література [82]
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.
Питання заняття [83]
1.Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності.
2.Види цивільно-правової відповідальності.
3.Умови цивільно-правової відповідальності.
4.Протиправна поведінка.
5.Майнова шкода (збитки) та моральна шкода.
6.Причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою.
7.Вина як умова цивільно-правової відповідальності.
8.Цивільно-правова відповідальність незалежно від наявності вини.
9.Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти [84]
1 Завдання. Мосін попросив водія таксі відвезти його у м. Дергачі. Водій, посилаючись на серцевий напад, вийшов з машини до аптеки за медикаментами, залишивши ключ в замку запалювання. Скориставшись тим, що машина залишена без нагляду, Мосін сів за кермо, рушив з місця і скоїв наїзд на машину Гарківця, що стояла на узбіччі. Внаслідок наїзду таксомоторному парку та Гарківцю було заподіяно матеріальні збитки. Гарківець звернувся з позовом про стягнення з таксомоторного парку і Мосіна 6700 грн (вартість ремонту автомобіля). Міський суд Київського району м. Харкова стягнув з Мосіна на користь Гарківця 6700 грн, звільнивши таксомоторний парк від матеріальної відповідальності. Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на те, що шкоду повинен відшкодовувати власник джерела підвищеної небезпеки, Мосін оскаржив рішення суду.
Як слід вирішити цю справу? Який вид відповідальності тут має місце?
2 Завдання. За договором перевезення залізниця була зобов’язана доставити товариству з обмеженою відповідальністю “Одяг” (далі – ТОВ) три контейнери трикотажних виробів на суму 4000 грн. Через аварію частина вантажу вартістю 2000 грн стала непридатною до використання. Решта трикотажних виробів забруднилася, внаслідок чого вартість трикотажу склала 1000 грн. Залізниця претензію ТОВ задовольнила у сумі 3000 грн, а в частині стягнення неодержаного прибутку в сумі 2000 грн відхилила. У зв’язку з цим ТОВ, посилаючись на ст. 22 ЦК України та п.110 Статуту залізниць України, просило господарський суд стягнути з залізниці 2000 грн.
Чи підлягає позов ТОВ задоволенню? Визначте, в якому розмірі несе відповідальність залізниця за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу.
3 Завдання. Харківське відділення акціонерної страхової компанії “Оранта” звернулося до суду з позовом до батьків Сашка (16 років) і Сергія (13 років) про відшкодування збитків. Позивач посилався на те, що внаслідок дій цих дітей, які розпалили вогонь у будівельному вагончику і спричинили пожежу, було пошкоджено і знищено майно осіб, які мешкають поруч. За договорами страхування потерпілим було виплачено у сукупності 20000 грн. У зв’язку з цим позивач просив зазначену суму стягнути з відповідачів. Рішенням суду з батьків Сашка та Сергія на користь позивача була стягнена солідарно зазначена сума позову.
Чи правильне рішення прийняв суд?
4.Завдання. Орендодавець – Харківське представництво Фонду державного майна України звернулося до суду з вимогами до орендаря ТОВ “Світанок” про відшкодування збитків, які були завдані пожежею в орендованому складському приміщенні. До складу збитків було віднесено: суму, на яку зменшилася вартість складського приміщення; орендну плату за час проведення необхідного ремонту приміщення; вартість ремонту згідно із кошторисом; суму страхового відшкодування, яку отримав би орендодавець, якщо б орендар застрахував складське приміщення на користь орендодавця відповідно до умов договору.
Суд встановив наявність вини ТОВ “Світанок” у пожежі в складському приміщенні.
Які збитки підлягають відшкодуванню?
5.Завдання. Між товариством з обмеженою відповідальністю “Меблева фабрика “Мрія” (далі – ТОВ) та акціонерним товариством “Готель “Будапешт” (далі – АТ) 3 січня 2004 р. було укладено договір поставки партії меблів загальною вартістю 300 тис. грн. За прострочення виконання зобов’язання сторони передбачили в договорі відповідальність у формі неустойки в розмірі 0, 5% суми боргу за кожен день прострочення. Згідно з умовами договору меблі були поставлені трьома рівними партіями, кожна на суму 100 тис. грн відповідно 1, 15, та 25 лютого 2005 р. У той же час покупець (АТ) повинен був сплатити вартість кожної партії протягом п’яти днів з моменту отримання меблів. Однак зобов’язання було виконано ним лише частково – 3 лютого на рахунок ТОВ надійшло 100 тис. грн, 18 лютого – 100 тис. грн, решту суму боргу АТ не сплатив.
4 березня 2006 р. ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з АТ в сумі 118 500 грн, а саме: 100 тис. грн основного боргу, 18 500 грн пені. Позивач також вимагав відшкодування інфляційних збитків. Відповідач проти позову в частині стягнення пені заперечував, посилаючись на те, що не зміг своєчасно розрахуватися з боржником внаслідок значного зменшення кількості клієнтів, відсутності запланованих дотацій з місцевого бюджету, скрутного фінансового становища. Тому він вважав, що прострочення сталося не з його вини. Крім того, відповідач просив суд у стягненні пені відмовити, оскільки позивач пропустив встановлений ст. 258 ЦК строк позовної давності.
Яке рішення повинен прийняти господарський суд?
6.Завдання. Банк “Південно-західний” (далі – банк) та товариство з обмеженою відповідальністю “Тувілея” (далі – ТОВ) уклали договір 22 березня 2004 р. про надання ТОВ кредиту в сумі 42 000 грн строком на шість місяців за умови сплати 37% річних за користування кредитом. За прострочення повернення кредиту та відсотків за його користування встановлювалася пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення. Незважаючи на те, що згідно з умовами договору кредитні ресурси повинні бути надані ТОВ у день його укладення, сума кредиту була перерахована позичальнику лише 10 квітня. При цьому банк послався на відсутність вільних кредитних коштів внаслідок неповернення кредитів іншими боржниками. Тоді ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з банку збитків в сумі 150 000 грн, оскільки внаслідок несвоєчасного надання коштів вимушено було сплатити 12 000 грн пені іншим кредиторам та взяти в іншому банку кредит під підвищений відсоток. Крім того, ТОВ просило стягнути кошти за заподіяну моральну шкоду.
Банк просив суд зменшити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, наполовину, врахувавши при цьому його складне фінансове становище і заперечував проти компенсації моральної шкоди, мотивуючи це тим, що, по-перше, юридична особа не може страждати і тому їй моральної шкоди не може бути завдано. По-друге, із договірних зобов’язань не випливає обов’язок компенсації моральної шкоди. Це можливо лише у недоговірних зобов’язаннях.
Чи підлягає позов задоволенню?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
- допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
- привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
- виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
- стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
- глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
- виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти [85]
| Оцінка за шкалою силабусу | Кількість набраних балів | Критерії оцінювання |
| A | 90-100 | ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок |
| B | 82-89 | ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками |
| C | 74-81 | ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок |
| D | 64-73 | ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків |
| E | 60-63 | ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії |
| Fx | 35-59 | НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати |
| F | 0-34 | НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, |
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття [86]
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
- повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
- демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
- готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
- контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
- вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
- обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
- заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
46. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
47. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
48. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
49. Підведення викладачем загального підсумку заняття.
50. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
46. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
47. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
48. Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
49. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
50. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки [87]
Лабораторна робота № 11.Цивільно- правово відповідальність
1. Виявте особливості відповідальності за шкоду, нанесену в умовах необхідної оборони та крайньої необхідності. Дайте характеристику обставинам, які виключають протиправність дій особи спричинивши шкоду.
2. Які обставини обумовлюють право на відшкодування шкоди, нанесеної громадянину протизаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду?
3. Проведіть порівняльний аналіз умов відшкодування майнової та моральної шкоди.
4. Дайте письмову відповідь з посиланням на відповідні правові акти, на наступні запитання: • Які обставини є підставою для безумовного звільнення власника джерела підвищеної небезпеки від відповідальності за нанесену їм шкоду? • Які обставини є підставою зменшення розміру відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, але не звільнює його від відповідальності за нанесену їм шкоду? • Які обставини, в окремих випадках, можуть стати підставою для звільнення власника джерела підвищеної небезпеки так і для зменшення розміру його відповідальності? • Які підстави звільнення від відповідальності за шкоду нанесену зіткненням морських та повітряних суден? • Чи є наявність вини в діях продавця або виробника товарів (робіт, послуг) обов’язковою умовою виникнення зобов’язання з відшкодування шкоди?
| Підготовлено | Доцент Костова |
| Переглянуто |
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 12
Форма заняття: семінар
Тема. Особисті немайнові права фізичної особи -2год.
Мета вивчення [88]
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 12.