Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Лабораторна робота № 7. Правочини
|
|
Здійсніть правовий аналіз наступних тестових питань та дайте відповіді на поставлені питання спираючись на відповідні норми ЦК України за зразком.
Зразок. Питання: Правочин - це: Відповіді: 1. діяльність, що тягне за собою юридичні наслідки; Правильна відповідь: 2. дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 3. цивільно-правовий договір; 4. контракт.
Вірна відповідь: 2. дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;
Пояснення: Поняття правочину міститься у ст. 202 Цивільного кодексу України. Це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Завдання 1. Питання: У якій формі належить укладати правочин між фізичною та юридичною особою? Відповіді: 1. письмовій, крім тих правочинів, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення; 2. письмовій нотаріально посвідченій; 3. усній; 4. конклюдентній.
Правильна відповідь:
Пояснення:
Завдання 2. Питання: З якого моменту є вчиненим правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню? Відповіді: 1. з моменту передання речі; 2. з моменту досягнення згоди сторін по всіх істотних умовах; 3. з моменту, коли сторони виконали зобов'язання; 4. з моменту його нотаріального посвідчення. 3
Правильна відповідь:
Пояснення:
Завдання 3. Питання: Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, називається: Відповіді: 1. фіктивним; удаваним. 2. удаваним; 3. кабальним; 4. каузальним.
Правильна відповідь:
Пояснення:
Завдання 4.
Питання: Чи тягне недійсність окремої частини правочину недійсність інших його частин та правочину в цілому? Відповіді: 1. так; 2. ні; 3. ні, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини; 4. за бажанням сторін, які уклали правочин.
Правильна відповідь:
Пояснення:
| Підготовлено | Доцент Костова |
| Переглянуто |
Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 8
Форма заняття: Денна
Тема. Представництво-4 год.
Мета вивчення [57]
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 8.
1. Поняття і значення представництва
2. Суб'єкти представництва
3. Підстави виникнення та види представництва
4. Поняття повноваження та межі для вчинення повноважень представника
Результати навчання [58]
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
7. Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
8. Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література [59]
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.
Питання заняття [60]
1.Права та обов’язки в представництві
2.Довіреність: поняття, значення та реквізити
3.Види, форма та строк довіреності
4.Особливості довіреності, що посвідчується нотаріально
5.Припинення довіреності
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти [61]
Завдання 1. Проаналізуйте позицію законодавця (ЦК і СК) щодо правового статусу: 1. батька обмеженого у дієздатності; 2. неповнолітньої матері, яка: а) перебуває у шлюбі; б) не перебуває у шлюбі; як представників малолітньої дитини при вчиненні правочинів з майном. Завдання 2. Які з перелічених нижче варіантів відповідей містять достатню підставу для виникнення представництва і якого виду: 1) усиновлення; 2) договір доручення; 3) народження дитини; 4) усне прохання про виконання доручення; 5) договір комісії; 6) призначення особи опікуном над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою; Завдання 4. Проаналізуйте ст.ст. 207, 237, 528, 636 Цивільного кодексу України і визначте характерну ознаку, за якою відрізняються поняття: 1) представник і комісіонер; 2) представництво і договір на користь третьої особи; представництво і виконання зобов’язання третьою особою; представник і рукоприкладчик. Задача 1. Наливайко уклала договір прокату магнітофона з ТзОВ “Весна”. Прокатний пункт звернувся до неї з вимогою про повернення магнітофона і сплати платежів, передбачених договором, у зв’язку із закінченням строку договору. Наливайко пояснила, що вона в усній формі доручила повернути магнітофон і передати платежі своєму сусіду Максимову, а він магнітофон продав і всі кошти витратив на алкоголь. Максимов своєї вини не заперечував. Чи можна вважати Максимова представником Наливайко? До кого ТзОВ має звернутися з позовом про відшкодування заподіяних йому збитків? Задача 2. Березовський перед від’їздом за кордон видав довіреність Загайському на продаж своєї приватизованої квартири, а Сотник видав Загайському довіреність на продаж автомобіля. Оглянувши квартиру і дізнавшись про повноваження Загайського, Сотник запропонував купити цю квартиру. Коли Сотник і Загайський звернулись до нотаріуса за посвідченням договору купівлі-продажу, він їм відмовив, посилаючись на ч.3 ст. 238 ЦК України. Чи обґрунтована відмова нотаріуса? Задача 3. 26 Подружжя Бересів(Микола і Соломія) 25.03.2004 р. оформили довіреність Сказко К. на продаж квартири. 27.03.2004 р. Берес Соломія померла. 3.04.2004р. Сказко К., використавши довіреність, продав квартиру своїй дружині – Сказко Н.. Про смерть Берес С. Сказко К. достовірно знав, оскільки він був на її похороні. Про продаж квартири Берес Микола дізнався лише 9.04.2004 року і 10.04.2004р. звернувся із позовом до суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним. В судовому засіданні Сказко К. стверджував, що на похороні Берес М. дав усну згоду на продаж квартири. Визначіть, які норми ЦК України про представництво порушив Сказко К. Задача 4. Гр. Н. через похилий вік і фізичну неміч не маючи можливості займатися пошуком особи, яка б погодилася укласти з нею договір довічного утримання, домовилась з Л. про те, що він підшукає таку особу і укладе з нею такий договір від її імені. Для оформлення довіреності Н. та Л. звернулися до нотаріуса. Однак, нотаріус відмовив їм у посвідченні довіреності, вказавши що Н. через похилий вік не може усвідомлювати значення своїх дій і до того ж договір довічного утримання як і заповіт особа не може вчиняти через представника лише особисто. Чи обґрунтованою є відмова нотаріуса в оформленні довіреності?
Критерії оцінювання під час поточного контролю
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень здобувачів вищої освіти є знання, вміння та навички, його інформаційна, соціальна, комунікативна компетентність. Оцінюватися може виконання будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими здобувачі вищої освіти демонструють власне аналітичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, участь в дискусіях тощо.
При визначенні навчальних досягнень студентів аналізу підлягають: характеристики відповіді здобувача вищої освіти: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв’язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
- допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
- привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
- виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
- стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
- глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
- виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти [62]
| Оцінка за шкалою силабусу | Кількість набраних балів | Критерії оцінювання |
| A | 90-100 | ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок |
| B | 82-89 | ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками |
| C | 74-81 | ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок |
| D | 64-73 | ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків |
| E | 60-63 | ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії |
| Fx | 35-59 | НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати |
| F | 0-34 | НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, |
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття [63]
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
- повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
- демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
- готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
- контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
- вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
- обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
- заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
31. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
32. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
33. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
34. Підведення викладачем загального підсумку заняття.
35. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
31. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
32. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
33. Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
34. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
35. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки [64]