Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Тема. Правочини-4 год. 4 страница
|
|
Поточний контроль знаньє невід’ємною частиною всього навчального процесу і засобом виявлення ступеню засвоєння здобувачем вищої освіти програмного матеріалу.
Поточний контроль роботи повинен:
- допомагати здобувачеві вищої освіти в організації його роботи;
- привчати до систематичного опрацювання матеріалу і підготовки до сприйняття наступних тем з програми дисципліни;
- виявити ступінь відповідальності здобувача вищої освіти та його ставлення до роботи, причини, що перешкоджають виконувати навчальну програму;
- стимулювати активність та інтерес у вивченні науки; виявити обсяг,
- глибину і якість сприйняття матеріалу, який вивчається; визначити недоліки і прогалини у знаннях та шляхи їх усунення;
- виявити рівень опанування навичками самостійної роботи.
Таблиця 1. Шкала оцінювання навчальної діяльності здобувача вищої освіти [46]
| Оцінка за шкалою силабусу | Кількість набраних балів | Критерії оцінювання |
| A | 90-100 | ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок |
| B | 82-89 | ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками |
| C | 74-81 | ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок |
| D | 64-73 | ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків |
| E | 60-63 | ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії |
| Fx | 35-59 | НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як перездати |
| F | 0-34 | НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, |
Методичні вказівки (рекомендації̈) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття [47]
У сучасному вищому навчальному закладі семінарське є засобом розвитку у здобувачів вищої освіти культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання.
Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки слухачів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі вищої освіти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари).
Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування з слухачами, встановлення довірливих відносин, продуктивне наукове спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують здобувачів вищої освіти на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів.
Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу здобувачів вищої освіти на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей.
Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи здобувачів вищої освіти та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і здобувачів вищої освіти, а також бесіда. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності.
Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи здобувачів вищої освіти. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу здобувача вищої освітирозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і слухачі.
Під час проведення семінарських занять викладач:
- повторює і закріплює знання здобувачів вищої освіти;
- демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
- готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
- контролює засвоєння матеріалу.
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах.
Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
- вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу слухачів з даної тематики);
- обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань здобувачів вищої освіти з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у здобувачів вищої освіти, організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
- заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності здобувачів вищої освіти).
Здобувачі вищої освіти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Слухачі та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи слухачів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття викладач підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.
Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
21. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
22. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
23. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
24. Підведення викладачем загального підсумку заняття.
25. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:
- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);
- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).
Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність здобувачів вищої освіти як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
21. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності слухачів.
22. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
23. Перетворення виступу здобувачів вищої освіти на діалог «викладач – слухач» на фоні інертності аудиторії.
24. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
25. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.
Що ж до проведення семінарських занять із використанням новітніх освітніх технологій, методів проблемного навчання, то це потребує, по-перше, свого окремого висвітлення, по-друге, значного досвіду роботи і педагогічної майстерності.
Додатки [48]
Лабораторна робота № 6. Держава та інші соціальні утворення, як суб’єкти цивільних правовідносин
1. Держава Україна як суб'єкт цивільного права (скласти конспект).
2. Автономна Республіка Крим як суб'єкти цивільного права (підготувати доповідь).
3.Територіальні громади як суб'єкти цивільного права (скласти тезовий конспект).
При виконанні першого завдання необхідно звернути увагу на те, що держава, порівняно з іншими суб'єктами цивільних правовідносин, наділена низкою особливостей і є передусім владним суб'єктом публічних відносин (відносин субординації), а це накладає певний відбиток на її специфіку участі в цивільно-правових відносинах. Необхідно звернути увагу на те що, специфікою держави як суб'єкта цивільних відносин є те, що її правова природа є недостатньо визначеною, держава ніби наділена усіма ознаками юридичної особи, однак такою не визнається і це призводить до того, що держава виведена за межі загальної класифікації осіб у цивільному праві (ч. 2 ст. 2 ЦК України). При виконанні другого завдання необхідно визначити, яким суб'єктом цивільно-правових відносин є Автономна Республіка Крим, правовий статус якої визначено Розділом X Конституції та іншими законами України, а також Конституцією АРК (звернути увагу на глави 9, 10, 11 ЦК України) При виконанні третього завдання необхідно необхідно звернути увагу на поняття територіальної громади та її правового статусу (зверніть увагу на ст. 1 Закону України " Про місцеве самоврядування").
| Підготовлено | Доцент Костова |
| Переглянуто |
Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ
Заняття № 7
Форма заняття: семінар
Тема. Правочини-4 год.
Мета вивчення [49]
Здобуття здобувачем у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста.
План практичного заняття № 7.
1. Поняття та види правочинів.
2. Умови дійсності правочинів:
2.1.відповідність змісту правочину актам цивільного законодавства;
2.2. загальні та спеціальні вимоги щодо суб’єктів правочину;
2.3. правочин як акт вільної і повної згоди його учасників;
2.4. вимоги щодо форми правочину;
2.5. спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
2.6. відповідність правочину інтересам малолітніх, неповнолітні та непрацездатних дітей.
3. Поняття та підстави недійсності правочинів;
Правові наслідки недійсності правочинів.
Результати навчання [50]
Після заняття здобувач вищої освіти буде (спроможний):
5. Ознайомитися з планами семінарських робіт в електроному вигляді для більш досконалого ознайомлення.
6. Може також ознайомитися з дидактичними матеріалами в електроному вигляді.
Література [51]
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук раїни. — 2003. — № 45–46.— 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез ня 2003 р.
Питання заняття [52]
1.Строки в правочинах.
2.Форма правочинів.
3.Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
4.Поняття та види недійсних правочинів.
5.Наслідки визнання правочинів недійсними.
Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти [53]
Завдання 1. Фурманова пред’явила позов до Дашевської про повернення 2000 грн., які та отримала за договором позики. Фурманова представила суду розписку Дашевської. Під час розгляду справи з’ясувалося, що Фурманова та Дашевська були засуджені: перша за давання хабара, друга за отримання хабара у сумі 2000 грн.. На цю суму Дашевська з Фурмановою оформили позикові зобов’язання.
Питання: Відповіді потрібно давати з посиланням на відповідні частини та статті ЦК.
1. Який правочин розглядається у даній задачі?
2. Охарактеризуйте його за числом сторін, за наявністю зустрічного матеріального відшкодування, тощо?
3. Яку умову чинності правочинів порушено сторонами?
4. Яку форму передбачено для даного правочину?