Особливості навчання граматичного матеріалу

Активний і пасивний граматичні мінімуми

В середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища виучуваної іноземної мови, а спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з - активного граматичного мінімуму та -пасивного граматичного мінімуму. Для вираження власних думок іноземною мовою учень має оволодіти тими граматичними структурами (ГС), які входять до активного граматичного мінімуму. До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження своїх думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення.

Щоб сприймати і розуміти думки інших людей, необхідно володіти як активним, так і пасивним граматичним мінімумом.

Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це володіння граматичними навичками мовлення:

- репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма, та - рецептивними, тобто грам навичками аудіювання і читання.

2. Характеристика граматичних навичок мовлення

Граматичні навички мовлення, як і всі інші навички мовлення, повинні характеризуватися такими ознаками як автоматизованість, гнучкість та стійкість і формуватися поетапно.

Сформованість репродуктивної граматичної навички — одна з передумов функціонування вміння висловлювати свої думки в усній та письмовій формі. Щоб здійснити свій комунікативний вибір, той, хто говорить/пише, має спочатку вибрати граматичну структуру, яка б відповідала даній ситуації мовлення. Так, якщо людина має намір про щось дізнатися, вона обирає одну із ГС, що виражає запитання. Дальший вибір залежить від часу події, про яку йдеться, від характеру інформації, що потрібна у відповідь на запитання, тощо. У багатьох випадках (наприклад, при висловлюванні прохання) на вибір ГС впливають стосунки між людьми.

Обрану ГС потрібно оформити відповідно до норм даної мови. (Маються на увазі синтаксичні та морфологічні особливості ГС). Вибір та оформлення ГС здійснюються паралельно: засвоюючи форму, учень повинен мати певний комунікативний намір, вирішувати конкретне мовленнєве завдання — щось запитати, попросити, комусь заперечити, підтвердити чи спростувати чиюсь Думку тощо, з тим щоб у його свідомості поєднувалися комунікативний намір та форма, за допомогою якої він виражається.

Сформованість рецептивної граматичної навички — одна з передумов функціонування вміння розуміти думки інших людей в усній і письмовій формах. На відміну від репродуктивної граматичної навички, яка передбачає вибір форми відповідно до комунікативного наміру, ситуації мовлення та ін., першою операцією у формуванні рецептивної граматичної навички є сприймання звукового або графічного образу ГС. Якщо рецептивна навичка формована, сприймання супроводжується розпізнаванням граматичних формта співвіднесенням їх з певним значенням.

Поняття " граматична структура" і " зразок мовлення"

Сприймаючи граматичну форму, ми розпізнаємо ті чи інші ознаки, що сигналізують про дану структуру: їх називають граматичними сигналами, а структуру відповідно розглядають як механізм сигналів, що служать для передачі певних значень (А.С.Хорнбі).

Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру, яка відбиває певні зв’язки між її компонентами. Розрізняють п'ять рівнів мовленнєвих одиниць: 1) рівень словоформи (слово в його граматичній формі); 2) рівень вільного словосполучення; 3) рівень фрази / речення;

4) рівень понадфразової єдності (відрізок мовлення, який складається з двох або більше речень, синтаксично організований і комунікативно самостійний); 5) рівень цілого тексту,

Для навчання граматичного матеріалу вагомими є перші чотири рівні, тому що на рівні тексту (усного або письмового) навички мають уже функціонувати, а не формуватися.

Як можна зобразити структуру мовленнєвих одиниць різних рівнів у навчальному процесі?

Це можна зробити різними способами: за допомогою вербальних правил (описових і правил-інструкцій);

моделей-схем і, нарешті,

мовленнєвих зразків. Описові правила мають констатуючий характер і формулюються у такий спосіб:... формується за допомогою...; вживається в таких випадках.... Правила-інструкції мають динамічний характер і є інструкціями до дії.

Вербальні правила недоцільно заучувати, ними слід користуватися,

виконуючи відповідні дії.Зразок мовлення (ЗМ) — це типова одиниця мовлення, що служить опорою для утворення за аналогією іншиходиниць мовлення, які мають таку саму структуру. Наведемо приклади зразків мовлення

рівня словоформи, словосполучення та фрази / речення. Автоматизація дій учнів з грам структурам активного граматичного мінімуму

На етапі ознайомлення завдяки використанню кількох ситуацій мовлення і різноманітного лексичного наповнення нової граматичної навички починає формуватися така якість граматичної навички як гнучкість.

На етапі автоматизації вона продовжує формуватися, але основна мета цього етапу — сформувати найсуттєвішу якість навички — автоматизованість. Вона формується на двох рівнях етапу автоматизації — на рівні фрази та на рівні понадфразової єдності, де, автоматизованості, має бути сформована ще й стійкість навички.

Змістом етапу автоматизації є умовно-комунікативні рецептивно- репродуктивні (на рівні фрази) та продуктивні (на рівні понадфразової єдності типи вправ, які ми розглянули раніше.

Розглянемо види вправ, що використовуються для автоматизації дій учнів з активним граматичним матеріалом.

Вправи, що виконуються на рівні фрази: Імітація зразка мовлення (ЗМ), підстановка у ЗМ, трансформація ЗМ, завершення ЗМ, відповіді на різні типи запитань, самостійне вживання засвоєної ГС.

Наведемо приклади умовно-комунікативних вправ для автоматизації дій учнів з новою ГС активного мінімуму.

граматичного мінімуму

На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. Граматичні структури, які учні мають лише розпізнати і зрозуміти у процесі аудіювання і читання (пасивний граматичний мінімум), починають з'являтися на середньому ступені, а на старшому вони становлять переважну більшістьграматичного матеріалу, що вивчається. Під час аудіювання і читання насамперед сприймає форму граматичну структуру (звукову або графічну) і має співвідноситись з відповідним значенням. Це означає, що у процесі роботи з граматичним матеріалом пасивного мінімуму вчитель має навчити учнів швидко розпізнавати ту чи іншу ГС за її формальними ознаками, відрізняти її від схожих ГС та співвідносити її формальні ознаки (граматичні сигнали) з певним комунікативним значенням, тобто сформувати рецептивні граматичні навички, і само, як і репродуктивні, повинні характеризуватися автоматизованістю, гнучкістю і стійкістю.

ГС пасивного мінімуму подаються не в ситуації мовлення, а в контексті, бо зустрічаються учні з цими ГС у звуковому або графічному тексті. На відміну від ГС активного мінімуму, які вводяться поступово невеликими порції принципом однієї трудності), ГС пасивної граматики доцільніше пред’являти учням крупними блоками.