Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Актуальність. Серед численних інструментальних методів дослідження, якими досконало повинен володіти сучасний практичний лікар
Серед численних інструментальних методів дослідження, якими досконало повинен володіти сучасний практичний лікар, важливе місце справедливо належить електрокардіографії. Це метод дослідження біоелектричної активності серця є сьогодні незамінним в діагностиці порушень ритму і провідності, гіпертрофії передсердь та шлуночків, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда та інших захворювань серця. Вміння розшифровувати та трактувати зміни на ЕКГ безсумнівно сприятиме швидкій і більш надійній діагностиці уражень тих чи інших відділів серця, формування електрофізіологічного мислення. Конкретні цілі: Студент повинен знати: 1. Клінічне значення метода електрокардіографії. 2. Біофізичні основи ЕКГ. 3. Основні точки накладання електродів при записуванні ЕКГ. 4. Прекцію різних відділів серця на основні відведення ЕКГ. 5. Основні амплітудно-часові параметри зубців та інтервалів ЕКГ. 6. Відмінності графіки та параметри зубців ЕКГ у різних відведеннях. 7. ЕКГ-критерії нормального синусового ритму. 8. Методи визначення електричної осі серця. 9. Ознаки гіпертрофії правого і лівого передсердь 10. Ознаки гіпертрофії лівого шлуночка та причини, що його викликають. 11. Причини гіпертрофії правого шлуночка і назвіть її ознаки на ЕКГ.
Студент повинен вміти: 1. Накласти електроди на кінцівки згідно маркування. 2. Укріпити на грудній клітці, згідно проекції відділів серця, грудні (за Вільсоном) електроди. 3. Записати ЕКГ за стандартною методикою. 4. Визначити походження ритму серця. 5. Проаналізувати регулярність серцевих скорочень. 6. Визначити джерело збудження. 7. Порахувати частоту серцевих скорочень. 8. Визначити електричну вісь серця. 9. Визначити тривалість зубців та інтервалів ЕКГ. 10. Інтерпретувати наявні ознаки гіпертрофії передсердь та шлуночків. 11. Сформулювати висновок про конкретну ЕКГ хворого.
Основні поняття теми:
Рекомендована література: 1. Пропедевтика внутрішніх хвороб: Москаленко В.Ф., Сахарчук І.І. – К.: Книга плюс, 2007. – С.228-236. 2. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., Присяжнюк М.С. Практичні заняття з методів обстеження хворих у клініці внутрішніх хвороб. – К., 1995. – С. 85–97. 3. Василенко В.Х.. Гребенев А.Л. Пропедевтика внутренних болезней.– М., 1982. – С. 236-246. 4. Мурашко В.В. Струтинський А.В. Електрокардиография. – М., 2000. – С. 5-104. 5. Орлов В.Н. Руководство по электрокардиографии.– М., 1984. – С. 13-54. 81-87.
Питання для теоретичного опрацювання: 1. Клінічне значення метода електрокардіографії. 2. Біофізичні основи ЕКГ. 3. Назвіть основні точки накладання електродів при записуванні ЕКГ. 4. Як проектуються різні відділи серця на основні відведення ЕКГ? 5. Назвіть основні амплітудно-часові параметри зубців та інтервалів ЕКГ. 6. Чим відрізняється графіка та параметри зубців ЕКГ у різних відведеннях? 7. Назвіть ЕКГ-критерії нормального синусового ритму. 8. Назвіть методи визначення електричної осі серця. 9. Які ознаки гіпертрофії правого і лівого передсердь? 10. Які ознаки гіпертрофії лівого шлуночка та причини, що його викликають? 11. Які причини викликають гіпертрофію правого шлуночка і назвіть її ознаки на ЕКГ?
Завдання для самостійного опрацювання теми
|