Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Освіті. Структура та задачі курсу






Відомо, що сучасні соціально-економічні системи та їх виробничі и ланки все більше ускладнюються. В цих умовах сучасна економічна освіта не може залишатись малорухливим утворенням розрізнених знань, що стихійно еволюціонують незалежно від змін об’єкта дослідження. Вона також повинна бути високо інтегрованою, динамічною, науково-керованою системою з високим рівнем упереджуючої інформації. При цьому її основні складові: професійні і загально гуманітарні знання, навчальний процес, формування практичних вмінь та навиків, повинні бути скеровані в напрямку формування висококваліфікованого спеціаліста з високим рівнем економічної конкурентоспроможності та широким гуманістичним світоглядом. У вирішенні цієї суспільно важливої проблеми, поряд з іншими дисципліна­ми, суттєву роль відіграє і економічна історія. В першу чергу, вона впливає на якість системи економічних знань і способів мислення майбутнього фахівця. Історико-економічне знання входить у структуру кожної економічної науки в формі її історії, яка дає інформацію про напрямок, темпи та проблеми її розвитку. Кожний кваліфікований спеціаліст, безумовно, повинен знати механізм, позитивні та негативні тенденції цього процесу. Та не менш важливою проблемою кожного фахівця є постійний аналіз, співставлення еволюції теоретичних знань його діяльності. Це одна з найважливіших умов збереження та підвищення рівня особистої кваліфікації. Разом з тим, вона дає можливість, одержати інформацію про наростаючі у виробництві, теоретично не передбачені явища і своєчасно регулювати їх. Та економічна історія впливає на якість системи професійних знань і якість економічного мислення і шляхом прямого залучення в їх структуру поглиблених уявлень про процес розвитку виробничих підсистем (галузі, підприємств, сільськогосподарського товариства, фермерського господарства).

Економічна історія не тільки поглиблює наукові уявлення про процес розвитку в економічних науках, а й стимулює формування її нових, інтегративно-проектних функцій, націлених на сучасну соціально-економічну практику. Разом з тим, економічна історія активно впливає на систему сучасних економічних наук шляхом періодичного синтезу історико-економічних і теоретичних знань. Такого роду синтез пов'язаний з іменами А. Сміта, Р.Джонса, К.Маркса, В.Ойкена.

Різноманітність історико-економічного досвіду господарських підсистем (регіонів, галузей, об’єднань, підприємств) техніко-технологічних змін, альтернативних підходів у науці (нагадуємо хоча б варіанти ньютонівської і квантової фізики) роблять економічну історію основним пропагандистом і провідником плюралістичних підходів у навчальних, дослідницьких і теоретичних областях усіх економічних наук. А це має вже пряме відношення до рівня якості економічного мислення, зокрема, витіснення односторонності та догматизму. Що стосується якості економічного мислення, то економічна історія певною мірою може впливати на нього і через свій прикладний розділ — історико-економічну евристику. Уже сьогодні, на ранньому етапі формування, її можливості окреслю­ються в систему таких основних прийомів:

1)моделювання та аналіз розвитку довготривалих історико-економічних процесів (з виходом у сучас­ність);

2)моделювання та аналіз довготривалих процесів-аналогів;

3)дослідження внутрішньої інверсійності вихідних і аналогових процесів та їх порівняльний аналіз;

4)проектування можливих конструктивних інверсій в цілях активізації розвитку вихідного процесу;

5)проектування інноваційних гуманітарних техноло­гій для підвищення ролі духовної складової еконо­мічного розвитку;

6)розробка загальної альтернативно-інноваційної мо­делі розвитку вихідного процесу.

У самій історії це різко посилює професіональну направленість навчання і одноразово суттєво підвищує її творчу, міждисциплінарну роль. Особливо розширюють­ся її зв'язки з менеджментом, маркетингом, економічним аналізом, економічною теорією. У зв'язку з цим особли­во чітко визначається ще одна інноваційна функція еко­номічної історії — функція трансформації історико-економічної евристики і евристичного мислення в систему сучасних економічних знань.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал