Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Організаційно-правові засади функціонування державної служби зайнятості
|
|
Державна служба зайнятості України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України [8].
Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами і дорученнями Президента України, щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Міністра.
Основними завданнями державної служби зайнятості є:
1) реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції;
2) внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції;
3) сприяння громадянам у підборі підходящої роботи;
4) надання роботодавцям послуг з добору працівників;
5) участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру;
6) сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій;
7) участь у реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників, профілактика настання страхових випадків, сприяння мобільності робочої сили та зайнятості населення в регіонах з найвищими показниками безробіття, монофункціональних містах та населених пунктах, залежних від містоутворюючих підприємств;
8) організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреби ринку праці;
9) проведення професійної орієнтації населення;
10) додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці;
11) здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Таким чином, державна служба зайнятості виконує п’ять груп основних функцій.
· посередництво у працевлаштуванні (трудове посередництво);
· розвиток інформаційних систем ринку праці;
· управління програмами регулювання ринку праці;
· управління допомогою по безробіттю;
· управління регуляторними діями.
Служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.
Організаційна структура державної служби зайнятості України представлено на рис. 3.2.
 |
Рис. 3.2. Організаційна структура державної служби зайнятості України
Відповідно до законодавства кожен громадянин має право звернутися до Державної служби зайнятості та отримати безкоштовно консультацію, відповідну інформацію та сприяння у пошуку роботи. Зокрема, послуги державної служби зайнятості можуть отримати:
· громадяни, які звільнені з роботи з різних причин;
· випускники вузів, професійно-технічних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл;
· звільнені з місць позбавлення волі;
· демобілізовані;
· особи з обмеженими фізичними можливостями;
· громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Особи, які звернулися до центрів зайнятості з метою отримання соціальних послуг підлягають реєстрації, перереєстрації або обліку в державній службі зайнятості. Всі види соціальних послуг населенню та матеріального забезпечення, що надає державна служба зайнятості, передбачені ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме:
· допомога по безробіттю;
· матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
· одноразова виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності;
· допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;
· професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;
· профорієнтація (завданнями профорієнтаційної роботи у державній службі зайнятості є: забезпечення умов для оптимізації професійного самовизначення особи, вибору або зміни нею виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи та/або напряму подальшого навчання; сприяння досягненню балансу між професійними якостями, уподобаннями та індивідуальними особливостями людини і потребами ринку праці у працівниках відповідних професій і кваліфікацій; сприяння підвищенню соціальної та професійної мобільності особи, мотивації до легальної зайнятості в Україні, реалізації індивідуального потенціалу особистості; формування конструктивної поведінки особи на ринку праці);
· 
пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні (спрощена схема діяльності служби зайнятості з працевлаштування безробітних представлено на рис. 3.2);
· фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
· інформаційні та консультаційні послуги, пов’язанні з працевлаштуванням.
 |
|
|
|
Рис. 3.2. Спрощена схема діяльності служби зайнятості
з працевлаштування безробітних [10]
|
Реєстрація, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування особи за умови пред’явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків (ідентифікаційний код), трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), диплома або іншого документа про освіту, а в разі потреби також військового квитка.
Відповідно до частини другої ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 р. № 5067-VI статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня їх реєстрації у центрах зайнятості. У разі наявності у день подання заяви про надання статусу безробітного пропозиції підходящої роботи особі, за попереднім узгодженням з роботодавцем, видається направлення на працевлаштування. Особа зобов’язана подати протягом семи календарних днів з дня отримання такого направлення територіальному органові письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні.
У разі прийняття центром зайнятості рішення про відмову у наданні статусу безробітного особа може повторно подати заяву про надання статусу не раніше ніж через сім календарних днів з дня прийняття такого рішення.
Особа під час реєстрації ознайомлюється з правами та обов’язками зареєстрованого безробітного.
Зареєстровані безробітні зобов’язані відвідувати територіальний орган в якому вони зареєстровані у визначений і погоджений з ними час з паспортом чи іншим документом, що посвідчує особу, та трудовою книжкою, дотримуватись письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню. У разі зміни даних, що впливають на підбір підходящої роботи, або підстав для виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття зареєстрований безробітний подає відповідні документи.
Постановою Кабінету Міністрів від 20.03.2013 р. № 198 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу.
Якщо громадянин не має паспорта або він поданий до органу внутрішніх справ для оформлення чи переоформлення, може бути пред'явлена довідка про реєстрацію місця проживання, видана житлово-експлуатаційною організацією або органом внутрішніх справ, а також свідоцтво про народження (для осіб, які не досягли 16 років).
Особа, яка втратила трудову книжку, подає дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи або цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує період зайнятості такої особи.
Інвалід, який не досяг встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», пред’являє пенсійне посвідчення або посвідчення особи, яка отримує відповідну державну соціальну допомогу, і подає довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та індивідуальну програму реабілітації інваліда.
Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, визнані в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, яким надано в Україні притулок чи тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію, подають посвідку на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист.
Особи, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, пред’являють паспорт з відповідною відміткою.
Окремі категорії громадян додатково пред'являють наступні документи:
1) випускники вищих навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням і звернулися до центру зайнятості протягом одного року з дня закінчення навчання, — направлення на роботу, довідку про надання можливості самостійного працевлаштування, а ті, що навчалися на контрактній основі і звернулися до територіального органу протягом одного року з дня закінчення навчання, — довідку навчального закладу про підтвердження форми навчання.
2) члени особистого селянського господарства, які протягом 12 календарних місяців, що передували дню реєстрації у територіальному органі, перебували у трудових відносинах або займалися іншим видом діяльності згідно із частиною першою ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» менш як шість місяців (крім осіб, які закінчили або припинили навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилися із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби та вперше приймаються на роботу), — довідку про припинення ведення особистого селянського господарства або вихід з такого господарства, видану сільською, селищною або міською радою за місцезнаходженням земельної ділянки;
3) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, утворених відповідно до законів, Держприкордонслужби, СБУ, Держспецтрансслужби, особами рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також особовим складом воєнізованих аварійно-рятувальних служб, утворених відповідно до законодавства на постійній основі, які звільнені із служби за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, - військовий квиток, в якому зазначена дата взяття їх на облік у військовому комісаріаті відповідно до законодавства.
4) один з батьків, що має на утриманні дитину віком до шести років, - свідоцтво про народження дитини;
5) один з батьків, що виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину – інваліда, - довідку структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення про підтвердження факту виховання без одного з подружжя дитини віком до14 років або дитини-інваліда, свідоцтво про народження дитини або посвідчення дитини-інваліда (у разі наявності);
6)один з батьків або особа, яка їх замінює, що має на утриманні без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності), — довідку структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення про підтвердження факту утримання без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності) та неотримання компенсації та/або надбавки відповідно до законодавства;
7) особа, яка замінює батьків і має на утриманні дитину віком до шести років, — рішення суду або розпорядження органів опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною;
8) особа, яка замінює батьків і без одного з подружжя виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, — рішення суду або розпорядження органів опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною, довідку структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення про підтвердження факту виховання без одного з подружжя дитини віком до 14 років або дитини-інваліда та посвідчення дитини-інваліда (у разі наявності);
9) дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, — довідку органів опіки та піклування про її належність до категорії дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування;
10) особа, яка звільнена після відбування покарання або примусового лікування, за умови відсутності будь-якого виду зайнятості з дати звільнення до дати реєстрації у центрі зайнятості — відповідну довідку установи, в якій така особа відбувала покарання або проходила примусове лікування;
11) особа, якій виповнилося 15 років та яка за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, може, як виняток, прийматися на роботу, — заяву одного з батьків або особи, яка їх замінює, про згоду на працевлаштування такої особи, свідоцтво про народження чи рішення суду або розпорядження органів опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування.
Особи, які закінчили або припинили навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилися із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби та вперше приймаються на роботу, з метою реалізації права на додаткові гарантії повинні зареєструватися у центрі зайнятості протягом шести місяців з дня закінчення або припинення навчання чи звільнення із служби.