Таргетування інфляції

Є чи не найскладнішим завданням грошово-кредитної політики. Воно полягає у виборі конкретних цільових орієнтирів, які за своїм характером цілковито узгоджуються з визначеною на даний період стратегічною ме­тою, а також передбачає деталізацію контрольних завдань щодо зміни вибраних проміжних орієнтирів (абсолютний рівень, рівень відхилення чи межі відхилення тощо).

Таргетування інфляції - монетарний режим, який передбачає відповідальність центрального банку за дотримання проголошеного значення офіційного показника інфляції (таргету) протягом визначеного періоду часу. Відповідальність центрального банку обумов­лена можливістю використання усього переліку інструментів монетарної політики, у випадку загрози недотримання визначеного значення таргету.

Таргетування інфляції характеризується публічним проголошенням офіційної кількіс­ної цілі щодо рівня інфляції (або його інтервалу) на середньострокову перспективу та діями центрального банку, спрямованими на приведення існуючої інфляції до її цільового показника за допомогою процентної ставки та інших інструментів монетарної політики.

Основними елементами монетарного режиму таргетування інфляції є:

1) визначення центральним банком стабільності цін головним завданням монетарної політики та встановлення чітких кількісних показників рівня інфляції;

2) використання центральним банком усіх інструментів монетарної політики для досягнення поставленої цілі;

3) високий рівень операційної незалежності центрального банку;

4) відповідальність центрального банку за досягнення встановленого цільового показника інф­ляції;

5) проведення монетарної політики на основі оцінки інфляційного тиску та інфляційних очікувань.

Основними технічними параметрами таргетування інфляції є:

1) горизонт таргету, під яким розуміють часовий лаг, протягом якого центральний банк за допомогою інструментів монетарної політики повинен утримувати значення таргету. Як правило, горизонт таргетування є комбінацією середньо- та короткострокового періоду, який складається з цільового орієнтиру на середньостроковий період (близько 3 років) у поєднанні з щорічним проголошенням значення таргету;

2) вид таргету - обраний для таргетування один із показників інфляції - індекс споживчих цін або показник «базової» інфляції;

3) числова інтерпретація таргету – вибір точного числового значення або діапазону, в межах якого до­пус­каються коливання таргету;

4) система підзвітності та відпові­дальності центрального банку.

Починаючи з 2000-х років, країни з ринками, що розвиваються, поступово переходять до використання режиму таргетування інфляції або його гнучкого варіанта, який передбачає досягнення цільового показника інфляції в середньостроковій перспективі: 2-3 роки.

Режим інфляційного таргетування має очевидні переваги, але і не позбавлений недоліків, які стримують застосування його в ін­ших країнах.

До переваг цього режиму відносять:

- чіткість і зрозумілість для всього суспільства цільового мо­нетарного орієнтиру, що сприяє підвищенню реальності прогно­зів і контрольних завдань на макроекономічному рівні та реаль­ності рішень і угод, що приймаються на мікрорівні;

- посилення прозорості грошово-кредитної політики в країні, що полегшує контроль суспільства за нею та підвищує довіру до органів монетарної влади;

- більш точне врахування часових лагів при використанні ін­струментів грошово-кредитної політики, оскільки значно випря­мляється і скорочується шлях монетарних імпульсів;

- більш повне і дієве використання позитивних стимулювальних ефектів низької інфляції завдяки попередженню високих сплесків інфляційної динаміки;

- послаблення дестабілізуючого впливу на ринкову кон'юн­ктуру такого слабо регульованого чинника, як інфляційні очіку­вання;

- установлення жорсткої відповідальності центрального бан­ку за невиконання інфляційних завдань та ін.

До недоліків режиму інфляційного таргетування відносять:

- послаблення гнучкості грошово-кредитної політики, оскі­льки ніякі інші фінансові змінні не приймаються як цільові орієн­тири, як наприклад, валютний курс, грошова база, грошові агре­гати тощо. Це може знизити керованість цими змінними, що матиме негативні наслідки і для інфляційного таргетування, і для економічного регулювання взагалі;

- послаблення уваги центральних банків до інших стратегіч­них цілей, ускладнення координації співробітництва центральних банків та урядів у визначенні стратегічних цілей економічної і монетарної політики та ін.

НБУ тривалий час дотримувався, по суті, режиму курсового таргетування, плануючи на кожний рік стабільність валютного курсу гривні з незначною зміною його у бік девальвації чи рева­львації. Разом з тим, оскільки цей режим не виключає можливос­ті планування й інших цільових орієнтирів, то НБУ щорічно ви­значає в Основних засадах грошово-кредитної політики ще й завдання щодо інфляції, грошової маси і грошової бази.