Види грошово-кредитної політики

Грошово-кредитну політику можна класифікувати за кількома критеріями. Головним критерієм вважається міра впливу на пропозицію грошей. За цим критерієм виділяють політику гро­шово-кредитної експансії, політику грошово-кредитної рестрик­ції, політику рефляції і політику дефляції.

Політика експансії полягає у швидкому збільшенні пропози­ції грошей з метою посилення стимулювання ділової активності, підвищення рівня зайнятості та темпів економічного зростання. Така мета засобами експансійної політики може бути досягнута лише в короткостроковому періоді, а в дов­гостроковому її наслідком неодмінно буде зростання інфляції та падіння темпів зростання виробництва і зайнятості. Зазвичай її проводять для швидкого виведення економіки зі стану рецесії, навіть ціною посилення інфляції.

Політика рестрикції зводиться до різкого зниження темпів пропозиції грошей з метою «охолодження» кон'юнктури ринків завдяки зменшенню платоспроможного попиту. За характером впливу на пропозицію грошей і економічне зростання вона є про­тилежною політиці грошово-кредитної експансії, тобто може різ­ко загальмувати темпи інфляції, не допустити розкручування ін­фляційної спіралі.

Проте політика рестрикції має і негативні наслідки: послаб­лює ділову активність, знижує темпи економічного зростання та зайнятості. Економіка знову втягуватиметься в рецесію, і виникає спокуса запобігти цьому новою експансійною політикою. Але та­ке чергування «експансія - рестрикція» може призвести до ще глибших коливань фаз економічного циклу замість його вирів­нювання. Тому монетарна практика пішла шляхом застосування більш «м'якої» політики - політики рефляції замість експансій­ної і політики дезінфляції замість рестрикційної.

Політика рефляції є, по суті, «м'якою» формою політики монетарної експансії: пропозиція грошей нарощується повільно, під жорстким контролем центрального банку, ціни підвищуються поступово з наближенням до рівня, на якому вони були до почат­ку рестрикції. Політика рефляції зазвичай змінює політику рест­рикції, щоб усунути негативні наслідки останньої.

Політика дезінфляції є, по суті, «м'якою» формою політики монетарної рестрикції: пропозиція грошей поступово і контро­льовано зменшується, стимулюючи і зниження цін до рівня, на якому вони були до початку рефляції. Зазвичай політика дезінф­ляції запроваджується на зміну політики рефляції з тим, щоб за стерегти перегрів економіки від тривалого, хоч і повільного, зро­стання інфляції.