Правовий глосарій із забезпечення регуляторної діяльності НБУ в сучасних умовах

Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (зі змінами та доповненнями)	Державна регуляторна політика - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Закон України «Про Національ-ний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV (зі змінами та доповненнями)	Банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.
Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Регуляторна діяльність центрального банку– діяльність центрального банку, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів відповідно до діючої нормативно-правової бази, яка забезпечує досягнення кількісних цільових показників, постійно діючих та індикативних критеріїв ефективності та стабільності фінансової системи в цілому (здатності відновлювати рівновагу попри вплив зовнішніх та внутрішніх факторів).

- ліцензування банківської діяльності;

- пруденційні норми та вимоги до банків;

- методи постійного банківського нагляду;

- вимоги до інформації, яку банки подають про свою діяль­ність регулятивно-наглядовим органам;

- офіційні повноваження інспекторів, що перевіряють банки.

Згідно із Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679 – XIV (із змінами та доповненнями):

БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД – система заходів щодо контролю та активних впорядкованих дій національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Завданнями банківського регулювання та нагляду є:

- захист інтересів клієнтів і вкладників, які розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління та шахрайства;

- створення конкурентного середовища в банківському секторі;

- забезпечення прозорості банківського сектору;

- підвищення стійкості та ефективності банківської діяльності;

- підтримка необхідного рівня стандартів і професіоналізму в банківському секторі.

Основними принципами організації сучасного банківського нагляду є:

1) багаторівневість системи нагляду за банками;

2) постійне вдосконалення нормативного та методичного забезпечення наглядових процесів;

3) вдосконалення наукового, матеріально-технічного та кадрового забезпечення банківського нагляду;

4) постійне підвищення кваліфікації спеціалістів банківського нагляду;

5) посилення публічності та прозорості фінансового стану банків, широке використання механізмів ринкової самодисципліни;

6) використання досвіду інших країн, запровадження міжнародних стандартів і кращої практики банківського нагляду.

Нагляд за діяльністю банківських установ визначається на підставі аналізу:

- видів і структури активних операцій (напрямки розміщення коштів банку);

- видів і структури пасивних операцій (джерел коштів банку);

- підходів до управління капіталом і капіталізацією банку;

- ліквідності банку та ліквідності балансу банку;

- збалансованості витрат і доходів, а також рівня прибутковості банку;

- рівня адміністративно-господарського, фінансового та стратегічного управління (менедж­мен­ту);

- рівня ризик-менеджменту в банку;

- системи внутрішнього контролю та аудиту;

- характеру взаємозв’язків банку з клієнтами та кредиторами тощо.

Процес нагляду за банками включає різні методи, у тому числі і методи контролю, такі як:

- інспекційні перевірки банків на місцях;

- дистанційний (безвиїзний) моніторинг банків на підставі аналізу банківської звітності.

У сучасних умовах відбувається перехід до ризик-орієнтованого банківського нагляду, який передбачає концентрацію нагляду на таких аспектах, як оцінка систем управлін­ня ризиками і внутрішнього контролю в банках.

Основні повноваження банківських регулятивно-наглядових органів:

1). Розроблення й ухвалення положень, що базуються на чин­ному законодавстві та регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив;

2). відповідальність за надання банківських ліцензій;

3). застосування превентивних й протекційних заходів, спря-
мованих на забезпечення стабільного функціонування банківської системи.

Превентивні заходи застосовуються для уникнення можливих негативних наслідків від тієї чи іншої економічної ситуації. До превентивних заходів, зокрема, належать:

- вимоги щодо розміру, структури банківського капіталу та його адекватності банківським активам з урахуванням їх ризиковості;

- вимоги щодо ліквідної позиції банків;

- вимоги щодо диверсифікації банківських ризиків;

- обмеження для банків на деякі види діяльності (наприклад, інвестиції в акції).

Протекційні заходи застосовуються для захисту від уже існу­ючої загрозливої для банку ситуації, яка може спричинити непла­тоспроможність, банкрутство банку. До протекційних заходів, зокрема, належать:

- рефінансування комерційних банків центральним банком;

- створення і забезпечення функціонування системи гаранту­вання банківських депозитів;

- вимоги щодо формування банками резервів для відшкодування можливих втрат від проведення банками активних операцій;

- застосування до банків певних коригувальних заходів і заходів примусового впливу з метою поліпшення їх діяльності, наприклад накладання на банки штрафних санкцій, призначення тимчасової адміністрації для управління банком, ініціювання реорганізації банку тощо.

Останнім часом законодавчо закріплюються цілі та завдання центральних банків із відповідним акцентом саме на питаннях фінансової стабільності як передумови забезпечення реального економічного зростання. Тому і діяльність основних регуляторів здебільшого підпорядковується саме цьому завданню.

Запитання для самоконтролю

1. Причини і шляхи створення центральних банків.

2. Як впливають глобалізаційні процеси на діяльність центральних банків?

3. Порівняйте організаційну структуру ФРС США, Банку Японії і ЄСЦБ.

4. Чим пояснюється необхідність реорганізації Німецького федерального банку (Бундесбанку)?

5. У чому полягає незалежність центрального банку і яке вона має значення? Як визначається коефіцієнт стабільно­сті управління центральним банком?

6. Охарактеризуйте основні чинники, що визначають неза­лежний статус центрального банку.

7. Чи є цілком незалежним Національний банк України?

8. Охарактеризуйте функції центрального банку.

9. У чому полягає призначення кредитів Центрального бан­ку, які він надає комерційними банкам?

10.Чи дозволяється центральним банкам розвинених країн здійснювати операції з купівлі державних цінних паперів на первинному ринку? Обґрунтуйте свою відповідь.

11. Що таке грошово-кредитна політика? Яке її місце в економічній політиці держави?

12. Що таке стратегічні, проміжні і тактичні цілі грошо­во-кредитної політики? Як вони пов'язані між собою?

13. Охарактеризуйте всі інструменти грошово-кредитної політики, які застосовують центральні банки.

14. Охарактеризуйте зміст регулювання банківської діяль­ності.

15. У чому полягають основні повноваження банківських ре­гулятивно-наглядових органів?

16. Чи в усіх країнах світу центральний банк є єдиним орга­ном банківського регулювання? Які аргументи можна наве­сти «за» і «проти» здійснення центральним банком регуля­тивно-наглядової діяльності?

[1] Пруденційний нагляд - система банківського нагляду, при якій головна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керівництва; методика пруденційного нагляду вивчає дотримання банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, економічних нормативів тощо

[2] Транспарентність – інформаційна політика, побудована за принципами відкритості та доступності інформації.

[3] Операції прямого репо – кредитна операція між Національним банком та банком з:

- купівлі Національним банком цінних паперів з портфеля банку (перша частина операції репо);

- з одночасним зобов'язанням банку здійснити зворотну купівлю (викуп) цих цінних паперів (друга частина операції репо) за обумовленою ціною на обумовлену дату.

Національний банк проводить операції прямого репо з державними облігаціями України або облігаціями міжнародних фінансових організацій на підставі укладеного з банком генерального договору репо. Операції прямого репо здійснюються Національним банком без переходу права власності на цінні папери. Банк може достроково здійснити другу частину операції репо, повідомивши про це Національний банк.

[4] FАТF – міжнародна організація з розроблення фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом.