Порівняльна характеристика трансмісії експансійної / рестрикційної видів грошово-кредитної політики

	сутність		наслідки		ефект		оптимізація → трансмісія
експансійна політика	неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, внаслідок чого гроші стрімко «дешевіють» ↓ політика інфляції		інфляція, темпи якої швидко зростають		Мета досягається лише в короткостроковому періоді. В довгостроковому періоді її наслідком неодмінно буде зростання інфляції та падіння темпів зростання виробництва і зайнятості. Зазвичай її проводять для швидкого виведення економіки зі стану рецесії, навіть ціною посилення інфляції.   * Рецесія - спад виробництва, який характеризується нульовим ростом ВНП (стагнація) чи його падінням протягом більше, ніж півроку.		Політика інфляції має негативний вплив на економіку, тому за нормальних обставин використовується: політика дезінфляції – повільне, контрольованого зростання грошової маси і м'якого зниження процента, завдяки чому інфляція підтримується на низькому рів­ні, стає контрольованою і перетворюється у дійовий стимулятор економічного зростання, збільшення зайнятості.
рестрикційна політика	стрімке, не досить зважене скорочення пропозиції грошей, через що гроші стрімко «дорожчають» ↓ політика дефляції		сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і падіння економічної активності		Сприяє гальмуванню темпів інфляції та недопущенню розкручування інфляційної спіралі. Послаблює економічну активність, знижує темпи економічного зростання та зайнятості. Економіка знову може втягнутися у рецесію.		Політика дефляції має негативний вплив на економіку, тому її відвертого використання уникають, а використовується: політика рефляції – повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процента, що м'яко гальмує економі­чну активність, без глибокого спаду виробництва             м'яке гальмування економі­чної активності, без глибокого спаду виробництва
Постійне чергування «експансія-рестрикція» може призводити до ще більших коливань фаз економічного циклу замість його вирівнювання. Тому монетарна політика і пішла шляхом застосування більш «м’яких» політик: дезінфляції та рефляції.

Є й інші критерії класифікації грошово-кредитної політики:

- критерій повноти охоплення суб'єктів грошового ринку ре­гулятивними заходами: - тотальна політика, коли регулятивні вимоги поширюються на всі банки і на всі їх операції;

- селектив­на, коли регулятивні вимоги поширюються лише на певні види банків чи певні види банківських операцій;

- критерій проміжного цільового орієнтира, на якому буду­ється механізм грошово-кредитної політики: режим монетарного таргетування, режим курсового таргетування, режим інфляційно­го таргетування, режим таргетування номінального доходу та ін. (про зміст кожного з них ішлося вище).