Система державного управління суб'єктами господарювання

Окрім внутрішніх органів управління підприємствами та організаціями, існують вищі органи загальнодержавного управління всіма суб'єктами господарювання. Формування і функціонування таких органів управління є об'єктивно необхідними й доцільними, оскільки зумовлюються наявністю широкого кола управлінських рішень, прийняття та практична реалізація яких перебувають поза можливостями та компетенцією самих підприємств і організацій.

Чинну в Україні систему загальнодержавного управління підприєм­ствами, організаціями та іншими первинними ланками (утворення­ми) національної економіки показано на рис. 3.6.

Президент України як глава держави в рамках повноважень, ви­значених Конституцією України, керує всіма сферами діяльності су­спільства, включаючи економіку. З цією метою він видає відповідні укази й розпорядження, проводить ділові зустрічі та наради з поса­довими особами відповідного рівня, здійснює робочі поїздки в регі­они (області, міста), відвідує ті або ті підприємства (організації). Певні управлінські рішення приймає також глава адміністрації Пре­зидента. Верховна Рада (парламент) України бере участь в управлінні економікою, окремими її сферами і галузями опосередковано, через формування необхідної законодавчої бази.

Центральну виконавчу владу держави репрезентує Кабінет Міністрів України, який практично реалізує соціально-економічну політику країни, координує та спрямовує діяльність конкретних ла­нок національної економіки через відповідні центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети, комітети, аген­тства, інші установи.

Центральними органами виконавчої влади, керівники яких вхо­дять безпосередньо до складу Кабінету Міністрів України та які утворюють систему державного управління суб'єктами господарю­вання (діяльності), є конкретні міністерства, комітети та інші цен­тральні відомства. ''

Рис. 3.6. Система загальнодержавного управління підприємствами та організаціями в Україні.

Основними складовими елементами чинної системи загально­державного управління сферою економіки служать галузеві та функ­ціональні міністерства.

Будь-яке міністерство очолює міністр, який має кількох заступ­ників (здебільшого один з них є першим).

До складу органів управління міністерства входять департамен­ти (управління) та відділи, які керують підприємствами (організа­ціями) з певних питань у межах своєї компетенції.

Важливим робочим органом міністерства є колегія, членами якої є міністр, заступники міністра, начальники (керівники) основних департаментів і відділів. У складі міністерства виокремлюються необхідні функціональні департаменти: планово-економічний, тех­нічний, маркетингу, зі зв'язків із зарубіжними країнами, фінансо­вий, праці й заробітної плати, виробничо-диспетчерський, цент­ральна бухгалтерія тощо.

Виробничо-господарську та іншу діяльність ок­ремих підприємств (організацій) чи їхніх інтег­раційних утворень координують функціональні й галузеві міністерства, комітети та інші цент­ральні органи виконавчої влади. Існує відповідна схема органі­зації та взаємодії центральних органів виконавчої влади. Пере­довсім назвемо міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України:

• Міністерство аграрної політики України;

• Міністерство внутрішніх справ України;

• Міністерство екології та природних ресурсів України;

• Міністерство економіки України;

• Міністерство палива та енергетики України;

• Міністерство закордонних справ України;

• Міністерство культури і мистецтв України;

• Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст­рофи;

• Міністерство оборони України;

• Міністерство освіти і науки України;

• Міністерство охорони здоров'я України;

• Міністерство праці та соціальної політики України;

• Міністерство транспорту України;

• Міністерство фінансів України;

• Міністерство юстиції України.

До вищих органів державного управління підприємствами \ (організаціями) належать також: державні комітети та інші} центральні органи, статус яких прирівнюється до статусу Державного комітету України:

· Державний комітет будівництва, архітектури та житлової по­літики України;

· Державний комітет України по водному господарству;

· Державний комітет України по земельних ресурсах;

· Державний комітет України з енергозбереження;

· Державний комітет лісового господарства України;

· Державний комітет промислової політики України;

· Державний комітет стандартизації, метрології та сертифі­кації України;

· Державний комітет статистики України;

· Національне космічне агентство України;

· Державне казначейство України.

Крім того, функціонують центральні органи виконавчої вла­ди зі спеціальним статусом. Такими є:

• Антимонопольний комітет України;

• Державна податкова адміністрація України;

• Державна митна служба України;

• Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;

• Національна комісія регулювання електроенергетики Ук­раїни;

• Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку Ук­раїни;

• Фонд державного майна України;

• Служба безпеки України.

Конкретні функції, що їх виконують центральні органи дер­жавного управління, визначено здебільшого їхньою назвою. По­яснення здійснюваних функцій потребують лише деякі центральні органи управління, зокрема:

• Міністерство економіки -> визначає головні напрями еконо­мічної політики держави, спрямовує зовнішньоекономічну діяль­ність і торгівлю;

• Фонд державного майна —> проектує й реалізує щорічні про­грами приватизації державних підприємств (організацій);

• Державне казначейство —> розробляє й реалізує плани фінансування переважно організацій, діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюджету;

Треба знати також і ті центральні органи виконавчої влади, Діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів:

• через Міністра екології та природних ресурсів України: Держ­комітет України по водному господарству; Держкомітет України по земельних ресурсах; Держкомітет лісового господарства Ук­раїни;