Главная страница
Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Характеристика елементів грошової системи України
Елемент
| Характеристика
| найменування
грошової одиниці
| Назва встановленого у законодавчому порядку грошового знаку, який служить для вимірювання цін товарів та послуг. Грошова одиниця встановлюється законодавством країни з урахуванням соціально-економічних та історичних закономірностей її розвитку.
| масштаб цін
| 1) законодавча фіксація вагового вмісту монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею
В епоху, коли гроші мали натурально-речову форму, зокрема золота та срібла, масштаб цін установлювався державою через установлення вагового вмісту металу в грошовій одиниці. Визначена у такий спосіб величина грошової одиниці була важливим елементом системи ціноутворення. Адже купівельна спроможність таких грошей не могла істотно відхилятися від вартості їх офіційного металевого вмісту. Тому, змінюючи величину останнього, держава могла змінювати загальний рівень цін.
2) рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях (величина грошової одиниці даної країни).
У сучасних умовах, коли в обігу перебувають нерозмінні на золото кредитні гроші, фіксація державою металевого вмісту грошової одиниці втратила сенс і скасована в усіх країнах. Масштаб цін утратив форму вагового вмісту металу в грошовій одиниці. Про наявність масштабу цін і сьогодні свідчать істотні відмінності в рівнях цін на одні й ті самі товари, виражені в грошових одиницях різних країн. Це є прямим свідченням того, що ціни визначені в різних масштабах, тобто в грошових одиницях різної величини (наприклад, ціна 1 кг цукру в італійських лірах чи японських єнах буде в кілька разів вищою, ніж у доларах США, євро чи фунтах стерлінгів, оскільки в Італії та Японії історично склався чи не найменший масштаб цін серед розвинутих країн світу. Більше того, ціни в одній і тій самій грошовій одиниці з часом можуть істотно змінюватися, якщо остання знецінюється, внаслідок чого зменшується масштаб цін.
У більшості випадків масштаб цін у сучасних умовах змінюється стихійно, незалежно від волі держави, під впливом інфляційних процесів в економіці. Тобто місце і роль масштабу цін у процесі ціноутворення істотно змінилися. Уже не держава свідомо змінює масштаб цін з метою впливу на їх рівень, а стихійні процеси в ціноутворенні змінюють масштаб цін, новий рівень якого в подальшому впливає на ціноутворення.
Оскільки інфляційні процеси стали хронічним явищем, виникла загроза постійного зменшення масштабу цін, що негативно впливає на функціонування грошей як міри вартості та дійовість системи цін. Тому в довгостроковому плані підтримування масштабу цін на певному, відносно сталому рівні є важливим завданням кожної держави.
Розв'язанню цього завдання сприяють насамперед державні заходи антиінфляційної політики. Проте ці заходи, пригнічуючи інфляцію, можуть тільки зупинити подальше скорочення масштабу цін, але не можуть відновити його попереднього – доінфляційного - рівня. Ціни втрачають порівнянність у часі, здатність правильно виражати динаміку економічних процесів. Послабити ці недоліки можна відновленням попереднього масштабу цін, що здійснюється через деномінацію, яка проводиться як елемент грошової реформи. Отже, проблема масштабу цін нині стала складовою більш загальної проблеми забезпечення сталості грошей і вирішується одночасно з нею. Ці положення наочно проявилися в українській практиці 1991-1996 рр. За цей період унаслідок інфляції ціни зросли приблизно в 90—100 тис. разів. Такою самою мірою зменшився масштаб цін в Україні — він став мікроскопічно малим, через що з обігу зникли спочатку монети, а потім і купюри до 10 тис. крб. Їх замінили купюри по 100 тис. крб. і навіть по 1 мли крб. Відновити доінфляційний масштаб цін удалося у процесі грошової реформи 1996 р. через деномінацію в 100 тис. разів.
| види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного
засобу
| Визначаються вищим законодавчим органом, який надає грошовим знакам статусу законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення.
Усі інші платіжні засоби такого статусу не мають. Органи державного контролю ретельно стежать за тим, щоб не допустити використання грошових сурогатів чи фальшивих грошових знаків. Забороняється також використання у межах країни іноземних грошових знаків як платіжних засобів, оскільки це ускладнює забезпечення національних грошей.
Якщо ж чинне законодавство дозволяє обіг небанківських платіжних засобів (наприклад векселів, чеків) то воно визначає умови їх обігу, відповідальність емітентів цих засобів та механізм реалізації такої відповідальності. Держава не несе відповідальності за їх забезпечення.
Право емісії грошових знаків та відповідальність за їх забезпечення закон покладає на певний державний орган. Таким органом, як правило, є центральний банк країни. За цих умов грошові знаки мають вид банківських білетів (банкнот). В окремих, виняткових випадках емісія грошових знаків може доручатися міністерству фінансів (його скарбниці). У такому разі грошові знаки називаються казначейськими білетами.
Суттєва відмінність між зазначеними видами грошових знаків полягає у різних механізмах їх емісії — порядку випуску в обіг та вилучення з обігу.
Емісія банківських білетів (банкнот) використовується для кредитування центральним банком комерційних банків (спрямовуються в реальний економічний оборот, що створює умови для їх повернення до емітента через погашення позичок та запобігає зайвому накопиченню банкнот в обігу) та урядових структур (спрямовуються для покриття бюджетних витрат, але підлягають поверненню, оскільки одержані були на кредитних засадах як для суб`єктів господарювання).
Емісія казначейських білетів використовується безпосередньо для покриття бюджетних витрат і допускається зазвичай в умовах глибокої кризи державних фінансів. Щоб зняти будь-які перепони щодо своєчасного та повного покриття бюджетних витрат, емісійне право надається безпосередньо державному казначейству, яке вільно використовує це право в межах затвердженого бюджетного дефіциту.
Проте за цією їх перевагою криється велика загроза для всієї грошової системи. По-перше, вільне розпорядження емісійним доходом провокує урядові структури на нарощування бюджетних витрат. По-друге, казначейська емісія не має в собі передумов для вилучення з обігу випущених грошових знаків, оскільки бюджетні витрати здійснюються безповоротно і нееквівалентно. Тому така емісія рано чи пізно неминуче призводить до гіперінфляції.
Особливе місце в грошовій готівці займає розмінна монета. За характером емісії вона звичайно належить до того самого виду грошових знаків, що й основна валюта. Вона відіграє допоміжну роль відносно основної валюти — забезпечує платежі на суми, менші від розміру існуючої у країні грошової одиниці.
Крім видів грошових знаків, законодавство держави визначає також їх купюрність - законодавчо встановлена розмірність номіналів банкнот та розмінної монети. Правильно встановлена розмірність номіналів банкнот та розмінної монети насамперед створює значні зручності учасникам платіжного обороту.
В Україні після грошової реформи 1996 р. в обіг випускаються банківські білети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50. 100, 200, 500 гривень, а також розмінна монета 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок та 1 гривня.
| Елемент
| Характеристика
| регламентація безготівкових грошових розрахунків
| здійснюється через створення окремих платіжних систем, які функціонують у межах загальної грошової системи країни. Детально ці питання будуть розглянуті в підрозділі 4.5.
| регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями
| надзвичайно важливий і ефективний елемент грошової системи. В усіх країнах він активно використовується для захисту і забезпечення сталості національної валюти. Більш детально цей елемент буде розглянуто в темі 6 «Валютний ринок та валютні системи».
| регламентація режиму банківського процента
| Забезпечує регулювання ціни грошей на грошовому ринку з метою впливу на їх масу в обороті, а отже – на сталість грошей. Згідно чинного законодавства це є однією з важливих функцій банків, яку вони виконують в процесі розрахунково-касового обслуговування клієнтів.
| державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства
| Державний нагляд і контроль за виконанням банками функції організації грошового обороту, оскільки в грошовому обороті переплітаються інтереси як окремих економічних суб`єктів, так і суспільства в цілому.
Це завдання покладається на спеціальні органи регулювання грошового обороту та контролю за дотриманням законодавства з монетарних питань. В Україні таким органом є НБУ.
Інші органи - Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів (реалізуючи свої заходи економічної та фінансової політики вони теж впливають на грошовий оборот, але, свої регулятивні дії в монетарній сфері вони повинні координувати з НБУ).
|
Грошова система забезпечує правову та організаційну базу для розроблення та реалізації грошово-кредитної політики в країні. З цього погляду її проведення можна розглядати як призначення та продукт функціонування грошової системи. Тому успішна реалізація цілей монетарної політики є одночасно свідченням ефективного функціонування грошової системи. І навпаки, не можна вважати ефективною грошову систему, якщо в країні проводиться не досить виважена монетарна політика, що не забезпечує надійного регулювання грошової маси (пропозиції грошей) і належної стабільності грошей.
Данная страница нарушает авторские права?
|