Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Створення і розвиток грошової системи України






Становлення України як незалежної, суверенної держави обу­мовило необхідність створення власної грошової системи, яка за­безпечувала б можливість українським владним структурам са­мостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком. Організаційно-правові засади створення грошової системи Украї­ни були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяль­ність», ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Цим законом Національному банку України надавалося монопо­льне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, проводити єдину грошово-кредитну полі­тику тощо. Це означало, що ніякі інші органи нашої країни, а тим більше інших країн, не мали права втручатися в цю сферу. Відтак оборот грошей на нашій території ставав підвладним виключно органам української держави.

Перші практичні кроки щодо створення власної грошової сис­теми були зроблені після виходу України зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевої грошо­вої маси. Тобто в обороті одночасно опинилися два види валюти - попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких бу­ло закріплено за НБУ. Весь безготівковий оборот продовжував обслуговуватися виключно попередньою, тепер уже російською, валютою - рублями.

Паралельне використання в 1992 р. двох валют - рубля і кар­бованця - зумовлювалося рядом обставин:

- Центральний банк РФ ще з вересня 1991 р. перестав над­силати в Україну рублеву готівку, що спровокувало значні усклад­нення в забезпеченні потреб обороту в готівці;

- на межі 1991—1992 рр. Україна слідом за Росією стала на шлях лібералізації цін, унаслідок чого середній рівень їх зріс майже десятикратно, що значно збільшило попит на готівку, якої Україна не могла отримати від Росії;

- Україна не мала в той час власної бази для виготовлення грошових знаків, а фінансове становище держави не давало змоги зразу замовити за кордоном достатню масу грошей, щоб шви­дко замінити ними старі гроші.

З огляду на ці обставини Україна, ще будучи в складі Сою­зу, почала готувати свої грошові знаки. Але статус союзної ре­спубліки не дозволяв їй мати власні гроші, і уряд пішов по шляху випуску допоміжних (до рубля) знаків - купоно-карбованців, які, за визначенням, можуть бути тільки паралельними грошима.

Поступове запровадження нових грошей поряд зі старими від­кривало можливість уникнути обвального переповнення ними каналів обороту, не допустити швидкого знецінення, забезпечити їм певні конкурентні переваги порівняно з рублем. Тому спочат­ку купоно-карбованець котирувався навіть вище від рубля. Наяв­ність в обороті України рубля як російської валюти провокувала її накопичення і використання на російському ринку для закупів­лі потрібних Україні сировинних та енергетичних ресурсів. Ці обставини давали підстави думати, що Україні вигідно мати дві валюти, і багато хто пропонував усіляко затягувати паралельний обіг рубля і купоно-карбованця.

Проте паралельний обіг рубля і купоно-карбованця не приніс Україні очікуваних позитивних наслідків. Навпаки, досить швид­ко виявилися значні недоліки двовалютної системи грошового обороту. Вона істотно ускладнювала управління внутрішнім го­тівковим обігом, організацію внутрішніх безготівкових розраху­нків та зовнішніх розрахунків, насамперед з Російською Федера­цією. Незабаром купоно-карбованець втратив свої початкові переваги перед рублем і став швидко знецінюватися. Виникли помітні перебої у внутрішніх і зовнішніх платежах.

Конкретними чинниками, що ускладнювали стан грошового обороту на початку запровадження купоно-карбованця, були:

1.Обвальний спад виробництва під впливом лібералізації цін та розриву попередніх господарських зв'язків, скорочення дер­жавного замовлення. Усе це скорочувало попит на гроші, і частина наявних в обороті грошей виявилася зайвою, провокуючи зростання цін.

2.Вільне використання російського рубля на внутрішньому ринку України сприяло широкому відпливу товарів за межі України, підриву товарної основи внутрішнього грошового обігу. Тому уряд України змушений був перевести весь готівковий обіг на карбованцеву валюту і вилучити з нього рублеву валюту. Цей крок забезпечував повний контроль НБУ за обігом готівки. Проте він відкривав широкі можливості для використання емісії карбо­ванців для покриття фінансових потреб уряду, які в той час зрос­тали надзвичайно швидко, що стало одним із головних чинників розкручування в Україні гіперінфляції.

3. З ініціативи РФ у середині 1992 р. у рублевій зоні була запро­ваджена система взаємозаліку через кореспондентські рахунки, від­криті в розрахунковому центрі при Центральному банку РФ. Унас­лідок цього платежі між країнами рублевої зони були взяті під контроль Центральним банком РФ. Рубль втратив свій статус єди­ної грошової одиниці, виникло кілька рублів - російський, україн­ський, білоруський тощо. Курс українського рубля щодо російсько­го став швидко падати. Україна втратила будь-які переваги від використання в безготівковому обороті іншої валюти - рубля.

Повне запровадження карбованця в готівкову сферу при об­слуговуванні безготівкового обороту виключно рублем призвело до механічного розриву єдиного грошового обороту на дві розріз­нені частини. Перехід грошей із однієї частини в іншу вимагав обміну їх за валютним курсом. Виникла спотворена ситуація, за якої валютний курс грошей при використанні їх у готівковому та безготівковому оборотах роздвоївся. Це сприяло розвитку масо­вих фінансових спекуляцій, пов'язаних з переведенням грошей з однієї форми обороту в іншу, відпливу грошових капіталів з України за кордон, зокрема в Росію.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України указом «Про реформу грошової систе­ми України» від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі «український карбованець», діс­тали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу. Український карбованець як тимчасові гроші взяв на себе левову частку фінансових негараз­дів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб і помилок будувалася національ­на грошова система України. Уведенням у загальний оборот українського карбованця завершився перший етап формування національної грошової системи України.

На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991 р.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функці­онування грошової системи. До основних напрямів та найбільш відчутних результатів розвитку грошової системи на цьому етапі можна віднести:

1.Розбудову власного емісійного механізму, який включав:

- створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл високоякісного виробництва паперових грошей та монети;

- розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків та монет;

- розроблення правил випуску в обіг, зберігання, інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.

2.Формування системи регулювання НБУ пропозиції грошей, що вимагало:

- відпрацювання механізму централізованого регулювання банківських резервів;

- запровадження механізму рефінансування комерційних банків;

- розвиток операцій на відкритому ринку;

- створення системи державного регулювання банківської ді­яльності.

3.Розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інструментів грошово-кредитної політики, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

4.Розбудова національної платіжної системи, що охоплює:

- створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні;

- розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових розрахунків на міжгосподарському рівні;

- розроблення методичних та організаційних засад створення електронної системи масових платежів.

5.Формування механізму валютного регулювання, який включає:

- розвиток інфраструктури валютного ринку і формування ме­тодичних та організаційних засад здійснення операцій на ньому;

- порядок регулювання валютного курсу;

- створення механізму формування та використання золото­валютних резервів;

- формування звітності щодо платіжного балансу країни, здійснення його аналізу та прогнозування.

6.Розроблення та випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

Перелічені заходи дали можливість сформувати протягом 1993-1996 рр. правові та організаційні основи національної грошової систе­ми ринкового типу, яка спроможна була забезпечити належне управ­ління грошовим оборотом відповідно до потреб економіки країни.

Новій ситуації, що склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти, що зберігався за україн­ським карбованцем. Тимчасові гроші не можуть належним чином виконувати одну з найважливіших функцій - функцію нагрома­дження. Це підриває інтереси економічних суб'єктів до накопи­чення грошей як джерела інвестування, стримує економічне зрос­тання, знижує ефективність антиінфляційної політики, гальмує зміцнення державних фінансів. У зв'язку з цим особливої гостроти набуло питання запровадження в оборот постійної грошової оди­ниці - гривні, що було здійснено у процесі грошової реформи у вересні 1996 р. Цим закінчився другий етап розбудови грошової системи України і розпочався третій.

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення меха­нізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верхо­вною Радою України у травні 1999 р. Закону «Про Національний банк України». Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему не йдеться, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ IV «Грошово-кредитна політика», розділ V «Управління го­тівковим грошовим обігом», розділ VIII «Діяльність Національно­го банку щодо операцій з валютними цінностями». У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни.

Подальшого розвитку грошова система України набула в За­коні «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», при­йнятому в квітні 2001 р. Цим законом визначені основні засади, форми організації, порядок документообороту, взаємна відпові­дальність сторін у процесі безготівкових розрахунків між суб'єк­тами господарювання та між банками.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал