Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Види грошових систем та їх еволюція






У результаті еволюції товарного господарства та властивих йому економічних відносин грошові системи поступово змінюва­лися, набуваючи різних видів.

Залежно від форми, в якій функціонують гроші, виділяють та­кі види грошових систем:

- система металевого обігу, коли грошовий метал безпосеред­ньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал;

- система паперово-кредитного обігу, за якої в обігу перебу­вають лише нерозмінні на грошовий метал знаки - казначейські білети або банкноти.

Металеві грошові системи історично виступали у формах біметалізму та монометалізму. В епоху первісного накопичення капіталу (XVI — XVIII ст.) грошові системи, як правило, базува­лися на біметалізмі, що виник ще за часів феодалізму.

Біметалізм - це грошова система, в якій роль загального ек­вівалента законодавчо закріплялася за двома металами - золо­том і сріблом; монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти підлягали розміну на обидва ці метали.

Історично першим різновидом біметалізму була система па­ралельної валюти, за якою співвідношення між золотими та сріб­ними монетами встановлювалося на ринку стихійно, тобто при здійсненні платежів золоті та срібні монети приймалися відповід­но до ринкової вартості золота та срібла. Це створювало деякі труднощі, що були пов'язані з існуванням на ринках двох загаль­них еквівалентів, а значить - двох мірил цінності, двох систем цін.

Ситуація ускладнювалася постійною зміною співвідношення між золотом та сріблом за вартістю. Щоб спростити ситуацію, держава встановлювала у законодавчому порядку обов'язкове вартісне співвідношення між двома металами, що оберталися на рівних засадах за їх відкритого карбування. Такий різновид біметалізму дістав назву «система подвійної валюти». Але встановлене фіксоване вартісне співвідношення часто не збігалося з реальним ринковим. Це було пов'язано із нерівномір­ністю зростання продуктивності праці при видобутку золота та срібла та призводило до того, що вартість одного грошового ме­талу завищувалася, а іншого — занижувалася. Той метал, який був за законом недооціненим, витіснявся з обігу металом, вар­тість якого за законом була завищена.

Різновидом біметалізму була так звана система «кульгаючої» валюти, за якою один з видів монет карбується у закритому поряд­ку. Прикладом є французька грошова система, коли у 1873 р. було заборонено вільне карбування срібла, але за п'яти-франковими срібними монетами залишилася необмежена сила законного пла­тіжного засобу. Це була спроба врятувати біметалізм.

Однак біметалізм не відповідав потребам розвинутого ринко­вого господарства, бо використання як мірила цінності двох ме­талів суперечило суті

 


 


цієї функції грошей. Загальним мірилом цінності може бути лише один метал, до чого фактично на прак­тиці й дійшли.

Монометалізм - грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм), при цьому в обігу функціо­нують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал.

У міру розвитку капіталістичного господарства біметалізм по­ступається монометалізму, а срібний монометалізм - золотому. Срібний монометалізм існував у Росії в 1843-1852 рр., в Індії: в 1852-1893 рр., у Голландії: в 1847-1875 рр.

Англія першою перейшла до золотого монометалізму напри­кінці XVIII ст. - на початку XIX ст. В останній третині XIX ст. з'явилися умови для широкого запровадження золотої валюти. Завдяки своїй портативності (більш висока вартість та значно менша вага, ніж у срібних монетах) золоті монети були придат­нішими для обігу. Золотий монометалізм було введено в Німеч­чині: у 1871-1873 рр., у Швеції, Норвегії та Данії: у 1873 р., у Франції: у 1876 - 1878 рр., в Австрії: у 1892 р., в Росії та Японії: у 1897 р., у США: в 1900 р.

Золотий монометалізм існував у кількох формах: золотомонет­ного стандарту, золотозливкового стандарту і золотодевізного стандарту.

Класичною формою вважається золотомонетний стандарт, за якого:

- золото виконувало всі функції грошей;

- в обігу перебували золоті монети та банкноти, розмінні на них. Уведення в обіг золотих монет не викликало ажіотажного попиту на них. Навпаки, їх часто намагалися позбутися як незруч­них в обігу;

- відкрите карбування монет із фіксованим золотим вмістом. Золотий вміст англійського фунта стерлінгів дорівнював 7, 32 г, долара - 1, 5 г, франка - 0, 29 г, марки - 0, 35 г, російсь­кого рубля - 0, 77 г;

- вільний рух золота та іноземної валюти між країнами, вна­слідок чого відхилення валютних курсів від валютних паритетів відбувалося лише в межах «золотих точок».

Пояснення:

Валютні паритети визначалися через співвідношення їх золотого вмісту. Якщо ринки занадто відхиляються від паритетів, то економічні агенти зацікавлені у здійсненні своїх розрахунків скоріше в золоті, ніж у банкнотах. Наприклад, француз, який повинен здійснити платіж у фунтах стерлінгів, зацікавлений у здійсненні платежу в золоті, якщо різниця між ринковою ціною і золотим паритетом фунта проти франка перевищує витрати на пересилання золота з Франції в Англію. Валютний курс, починаючи з якого така операція буде прибутковою, називається «золотою точкою вивозу». Аналогічно можна визначити так звану «золоту точку ввозу», починаючи з якої власники іноземних валют, що прагнуть придбати національні гроші, надають перевагу оберненості своєї валюти в золото за кордоном і намагаються скоріше імпортувати золото, ніж зазнавати втрат, які викликані занадто низьким валютним курсом.

«Золоті точки» дорівнюють паритету національної валюти з додаванням або відніманням транспортних і страхових витрат, викликаних матеріальним трансфертом золота.

 

 


 

ЗОЛОТІ ТОЧКИ
- межі, в яких міг коливатися валютний курс, що базувався на золотому паритеті в умовах золотого стандарту при вільних купівлі та продажеві золота і його необмеженому ввезенні-вивезенні. Вихід за ці межі – верхню (імпортну) чи нижню (експортну) – призводив, відповідно, до ввезення чи до вивезення золота як платіжного засобу
МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ Якщо ринки занадто відхиляються від паритетів (фактичні межі коливання не перевищували 1%), то економічні агенти зацікавлені у здійсненні своїх розрахунків скоріше в золоті, ніж у банкноти
Нижня золота точка (точка вивозу) Верхня золота точка (точка ввозу)
Зтнижня (вивозу) = Пнв – Тв Зтверхня (ввозу) = Пнв + Тв
Зтнижня, Зтверхня – нижня та верхня золоті точки відповідно; Пнв – паритет національної валюти (золотий вміст); Тв–транспортні і страхові витрати, викликані матеріальним трансфертом золота
Француз, який повинен здійснити платіж у фунтах стерлінгів, зацікавлений у здійсненні платежу в золоті, якщо різниця між ринковою ціною і золотим паритетом фунта проти франка перевищує витрати на пересилання золота з Франції в Англію. При цьому відбувається експорт золота з Франції в Англію Англієць, який повинен здійснити платіж у франках, зацікавлений у здійсненні платежу в золоті, якщо різниця між золотим паритетом і ринковою ціною фунта проти франка перевищую витрати на пересилання золота з Англії у Францію. При цьому відбувається імпорт золота у Францію з Англії
(ринкова ціна фунта – золотий паритет фунта проти франка) > витрати француза на пересилання платежу у фунтах → платіж у золоті (експорт золота з Франції в Англію) (золотий паритет – ринкова ціна фунта проти франка) > витрати англійця на пересилання золота з Англії у Францію → платіж у золоті (імпорт золота у Францію з Англії)

 

Золотомонетний стандарт являв собою найбільш стабільну, саморегульовану грошову систему. Саморегулювання виходило з адекватності вартості, яку виражали вказані гроші в обігу, варто­сті металу, який містився в монетах і міг бути одержаний в обмін на банкноти. Завдяки вільному обігу, відкритому карбуванню зо­лотих монет та необмеженому обміну банкнот на золото маса грошей в обігу стихійно пристосовувалася до потреб обігу в них через механізм скарбу. У періоди спаду виробництва та товаро­обороту зменшувалася потреба в грошах, вони вилучалися з обі­гу, перетворюючись на скарб. При розширенні товарообороту гроші надходили зі скарбу до сфери обігу. Саме у такий спосіб відбувалося регулювання маси грошей в обігу.

Стабільність національних грошей, стабільність валютних ку­рсів сприяли розвиткові капіталізму, вільного ринку, кредитних відносин, міжнародної торгівлі, руху капіталів та ін.



Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал